WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Психологічні аспекти лікування - Реферат

Психологічні аспекти лікування - Реферат

сумісності, можна, однак, припустити, що залежить воназначною мірою від типу нервової системи. Не викликає сумніву, що спільну мову холерик знайде скоріше з флегматиком або сангвініком, аніж із собі подібним. І якщо доведеться зустрітися двом холерикам, то все одно за їхньої психологічної однотипності у одного із них будуть хоч трохи переважати такі елементи психіки (вроджені або набуті), які дозволять йому знизити потенцію словесної агресії співрозмовника. Звичайно, зробити такий жест згоди не завжди легко. Однак хтось із двох якоюсь мірою повинен поступитися. Чим більший у лікаря досвід роботи, тим менша імовірність виникнення психологічної несумісності з хворим. Правда, інколи вона може назрівати, але не проявитися зовнішнім афектом, лише негативно відобразитися на душевному стані лікаря. В ситуації психологічної несумісності лікаря і хворого досвід лікаря вирішує багато, якщо не все.
Психологічна несумісність людей з різним характером, культурним рівнем і вихованням зрозуміла і з'ясована.
Виникає питання: а чи можлива ситуація психологічної несумісності людей, у яких немає таких або подібних причин до її виникнення? Дані соціальної психології, взяті з аналізу сімейних стосунків, свідчать, що навіть пара, яка відповідає всім без винятку критеріям сумісності, може легко розпастись, якщо партнери оберуть неправильну лінію поведінки. Важко переоцінити значення лінії поведінки у взаєминах лікаря з хворим. Таким чином, поведінка лікаря повинна точно збігатися з психологічним типом кожного нового хворого. Шлях до цього - виховання емоційної стійкості. Перспективність такого напрямку базується на тому, що емоції так само добре піддаються тренуванню та вихованню, як і наші м'язи. А тому лікар повинен загартовувати свою волю щодо конфліктних, стресових ситуацій, виробляти своєрідну захисну реакцію, тобто володіти собою.
Історія знає немало прикладів, коли уміння стримувати негативні емоції, володіти собою було особливо ефективним. Німецький філософ І. Кант зусиллям волі привчав себе не звертати увагу на жорстокий біль при подагричних нападах, а В. Паскалю вдавалося забути про зубний біль, коли він брався за розв'язання складної математичної задачі.
Що потрібно робити і говорити у кожному конкретному випадку, звичайно, не передбачити, але, осмисливши основні засади медичної етики і деонтології, досить легко впоратися з цим завданням. Виходячи з цього, пропонуємо практичні рекомендації, які були розроблені видатними лікарями та вченими на основі власного тривалого клінічного досвіду, а також досвіду своїх попередників.
Глибинна психологія
Основні тези глибинної психології:
1) провідну роль у людській поведінці, в духовному житті індивіда відіграє підсвідоме. Зміст підсвідомого становлять природжені інстинкти. За Фрейдом, їх два: сексуальний ("ерос", або лібідо) і агресія, прагнення до руйнування ("танатос"). За Адлєром, основний людський інстинкт - потяг до вищості (владність), довершеності як засіб подолання неповноцінності.
Юнг вважав, що енергія підсвідомого може мати різні форми прояву в різні періоди людського розвитку.
Окрім цього, у зміст підсвідомого входять бажання, ефекти, які витіснені із свідомості як неприйнятні або небажані (культурна неприйнятність або травматичність для суб'єкта).
Зміст підсвідомого енергетичне заряджений: інстинкти та бажання, що витіснені із свідомості, прагнуть бути задоволеними.
Ця енергія є "двигуном" людської поведінки, причиною устремлінь особистості;
2) прагнення підсвідомого перебуває у суперечності з нормами поведінки.
Фрейд стверджував, що інстинкти людини за своєю природою є асоціальними та егоїстичними. Соціальні норми - це вуздечка, яка "накидається" на людей і робить можливим їхнє спільне існування;
3) психологічний та соціальний розвиток людини відбувається через установлення балансу між інстинктивними й культурними нормами. Таким чином, у процесі розвитку "Я" людина змушена постійно шукати компромісу між енергією підсвідомого, що рветься назовні, і тим, що допускається суспільством;
4) цей баланс, компроміс установлюється за допомогою захисних механізмів психіки. Захисним механізмом називається специфічна зміна змісту свідомості, яка виникає в ситуації внутрішнього конфлікту. Прикладом захисного механізму може слугувати витіснення - вигнання із свідомості небажаного змісту. У цьому випадку людина не здатна усвідомлювати, що деяке почуття або спонука має місце, як це відбувається при стриманій ворожості у відносинах "діти - батьки".
Захисні механізми можуть бути ефективними або неефективними (залежно від того, чи вдасться людині справитися з енергією підсвідомого без патологічних симптомів). За Фрейдом, головним ефективним захисним механізмом у процесі розвитку особистості є сублімація. Сублімація - скерування енергії підсвідомого в соціальне прийнятне русло. Так, сексуальний інстинкт може бути сублімованим через творчість - художню, літературну, музичну, наукову діяльність як різновид творчості або через благодійність, турботу про бідних, або навіть через прихильність до свійських тварин. Агресія може сублімуватися через деякі професії (наприклад, професію військового) або активні види діяльності - спортсмени, каскадери, рятувальники та ін.;
5) причина невротичних зрушень, неадекватність, аномалії поведінки - прояв порушення балансу між підсвідомими прагненнями і культурно-нормативними вимогами (що зустрічаються при неефективних захисних механізмах).
Завдання психоаналітичної терапії завжди полягають у тому, щоб зробити неусвідомлене - усвідомленим. Осмислення, визнання пацієнтом істинної причини невротичного симптому повинно сприяти зникненню симптому.
Стратегія, засіб, якими користуються психоаналітики, - це інтерпретація проявів підсвідомого. В якості об'єкта інтерпретації в психоаналізі часто виступають також сновидіння, доробок творчості, вільні асоціації, фантазії, помилкові дії (помилки пам'яті, помилки у виборі слів, помилки в написанні).
Біхевіоризм
Основні положення біхевіоризму:
1) вивчити можна тільки те, що спостерігається об'єктивно, тобто поведінку. При цьому "поведінка" Розуміється в розширеному сенсі - це і м'язові реакції, і вегетосудинні зміни, і діяльність залоз;
2) розвиток поведінки конкретного індивіда цілком визначається впливом довкілля. При цьому формування людської поведінки принципово не відрізняється від формування поведінки тварин;
3) середовище формує поведінку за допомогою стимулів і підкріплень (стимули - це те, що передує поведінці і спричинює п; підкріплення - це наслідки поведінки, якщо наслідки небажані для індивіда, то поведінка загальмовується, якщо вони сприятливі, то поведінка відтворюється заново);
4) невротичний симптом, або аномалія поведінки, є наслідком неадекватного умовного зв'язку.
Мета біхевіоральної терапії - лікування патологічного симптому. Виявлення причини походження симптому (як,
Loading...

 
 

Цікаве