WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні захворювання пальців - Реферат

Гнійні захворювання пальців - Реферат

первинним (частіше внаслідок безпосередньої травми), вторинним (у разі переходу запального процесу з м'яких тканин пальця на окістя і кістку) і гематогенним. Останній вид зустрічається рідко.
Первинний кістковий панарицій частіше уражує кінцеву фалангу. На основній і середній фалангах розвивається вторинний остеомієліт.
Серед інших форм запальних процесів пальців на кістковий панарицій припадає від 5 до 6,3 %.
Частіше уражається кінцева фаланга, що зв'язано з анатомо-фізіологіч-ними її особливостями. Крім цього, на кінцевій фаланзі частіше буває під-шкірний панарицій з переходом інфекції на кістку.
Залежно від змін, які відбуваються в кістці, у перебігу кісткового панарицію розрізняють три стадії: перша характеризується остеопорозом фаланги, друга - періостальною реакцією і третя - деструкцією кістки, змертвінням її ділянки і утворенням секвестру.
Рентгенологічне розрізняють три види секвестрації: крайову, субтоталь-ну і тотальну, тобто повний некроз фаланги з втягненням у процес суглоба.
На перших стадіях розвитку кістковий панарицій за перебігом нагадує підшкірний панарицій. Хворий скаржиться на сильний біль у ділянці фа-ланги, набряк, почервоніння шкіри. Характерне місцеве підвищення темпе-ратури. Залежно від ураження фаланга набуває вигляду булави або веретена. Її пальпація супроводжується різким болем, рухи в пальці обмежені.
При вторинному панариції, коли запальний процес переходить на кістку з м'яких тканин, загальний стан хворого різко погіршується, місцеві і загальні клінічні ознаки наростають.
У перші дні під час рентгенологічного дослідження кістки патологічних змін не виявляють. Вони з'являються не раніше 10-12-ї доби. В цей час на рентгенограмі вже помітна деструкція кістки. Секвестральних коробок при кістковому панариції не спостерігається.
Лікування кісткового панарицію оперативне, і що швидше воно проведене, то кращий наслідок. Операцію виконують під наркозом. Розрізи - як і при підшкірному панариції. Розрізують м'які тканини до кістки. При цьому треба бути обережним, щоб не пошкодити суглоба. Якщо кісткова фаланга змінена, є в ній секвестри, показано видалення її разом із змертвілими тканинами. Коли секвестр хоча б незначно з'єднаний з окістям, його треба зберегти.
У післяопераційний період уводять антибіотики: внутрішньом'язово, внутрішньовенне, в навколишні м'які тканини, безпосередньо у кістку, шляхом іонофорезу. Добрий ефект дають антибіотики тетрациклінової групи, які мають здатність відкладатися в кістковій тканині. Проводять електрофорез кальцію, а пізніше - опромінення ураженої фаланги кварцом.
Пандактиліт - це звичайна форма панарицію, за якої в патологічний процес втягуються всі тканини пальця - шкіра, підшкірна основа, суглоб, сухожилок, кістка. Як первинне захворювання пандактиліт зустрічається рідко. Частіше він є наслідком поширення на тканини пальця інших видів панарицію. Пандактиліт перебігає за типом вологого некрозу з роз-плавленням тканин і лише при кістковому панариції кінцевої фаланги - у виді сухого некрозу.
При пандактилггі уражений палець різко збільшений у об'ємі, шкіра гіпе-ремійована з ціанотично-багряним відтінком. Набряк поширюється на тильну поверхню кисті. З'являється сильний біль у пальці. На шкірі можуть бути помітні рани від проведених оперативних втручань або норицеві ходи після проривання підшкірного, суглобового чи сухожилкового панариціїв. З ран виділяється густий гній. Клінічний перебіг характеризується вираженими явищами інтоксикації (головний біль, висока температура тіла, тахікардія). Захворювання ускладнюється кубіталь-ним і пахвовим лімфаденітом.
Лікування пандактиліту повинно бути комплексним. Операцію прово-дять під наркозом (внутрішньовенним або інгаляційним масковим). На бічних поверхнях пальця проводять паралельні розрізи всіх м'яких тканин до кістки. Іноді вони захоплюють всі три фаланги. Розкривають уражений суглоб і сухожилкові піхви. На особливу увагупід час операції заслуговує поведінка хірурга з кістковими фрагментами. Видаляють лише явно некротизовані ділянки кістки, які втратили зв'язок з окістям. Вирізують некротизовані тканини і грануляції. Після цього рану промивають антисептичним засобом (антибіотиком) і дренують. Палець і кисть іммобілізують гіпсовою пов'язкою.
У післяопераційний період проводять загальне і місцеве (внутрішньовенне, внутрішньокістково) введення антибіотиків, фізіотерапевтичні процедури. При перев'язках застосовують протеолітичні ферменти.
У деяких випадках (у разі задавненого процесу) виконують ампутацію чи екзартикуляцію пальця. Показання до однієї з цих операцій на І пальці по-винні бути абсолютними. Навіть за відсутності в післяопераційний період рухомості в суглобах І пальця зберігається його важлива функція - протистояння іншим пальцям. А тому в будь-якому разі треба зберегти І палець.
У профілактиці панарицію велику роль відіграє своєчасна і повноцінна обробка будь-якої травми на пальцях. З цією метою рекомендують провести ретельний туалет шкіри в місці травми. Добре зробити ванночку з теплим ан-тисептичним розчином, після чого ділянку рани і шкіру довкола неї треба змазати 2 % розчином йоду спиртовим і прикрити волого-висихаючою спиртовою пов'язкою, пов'язкою з фурацилі-ном чи діакрином. Уражений палець на 2-3 доби іммобілізують.
Якщо мікротравма поверхнева і захоплює лише епідермальний шар, її можна прикрити плівковою пов'язкою (колодій, клей БФ-6, плівкові бакте-рицидні пов'язки типу "Синтокол", "Синтопласт", "Фурапласт").
Ліквідація запального процесу в пальці лише половина завдання, яке стоїть перед хірургом при цій патології. Важливе значення мають збереження функціональної здатності пальців і відновлення працездатності хворого. Головна роль щодо цього належить реабілітаційній терапії.
Про функцію кисті треба дбати ще в процесі лікування. У період гострого запального процесу показана іммобілізація ураженого пальця (чи пальців) у функціонально вигідному положенні. Іммобілізація всіх пальців, крім першого, в положенні повного розгинання є помилковою, бо завжди призводить до тугорухомості. Треба іммобілізувати один палець у функціонально вигідному положенні за обов'язкового активного руху всіма здоровими пальцями. Тривалість іммобілізації - не довше 10-14 діб (на період гострих запальних явищ). Наступної доби після операції треба вже починати функціональне лікування. Під час перев'язки (занурюють кисть чи палець у теплу воду) рекомендують легкі активні рухи ураженим пальцем.
Ранні рухи всіх пальців є найкращою вправою для стимуляції кровообігу і боротьби з болем та набряком. Рухи повинні бути дозованими, адекватними як за характером, так і інтенсивністю. Вони не повинні супроводжуватися болем.
Теплові процедури теж треба дозувати, бо тривале застосування гарячих ванн сприяє припливу крові до кисті і збільшенню набряку, що, в свою чергу, підтримує тугорухомість.
Помилкою слід вважати відсутність будь-яких рухів хворим пальцем до зняття гіпсової пов'язки, коли функціональне лікування починають лише після загоєння рани.
Помірний масаж пальців кисті, фізіотерапевтичні процедури в після-операційний період, лікувальна фізкультура, стимулюючи рух пальців і кисті, не лише протидіють утворенню контракту?, але й шляхом поліпшення циркуляції і нейротрофіки зупиняють процес іммобілізаційної і токсичної ат-рофії тканин.
Loading...

 
 

Цікаве