WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні захворювання пальців - Реферат

Гнійні захворювання пальців - Реферат

тоді, коли шкіра їх суха, змозоліла.
У більшості хворих панарицій локалізується на правій руці - через підвищене її функціональне навантаження. Найчастіше уражається кінцева фаланга.
Класифікація. Залежно від глибини проникнення мікробів і розвитку інфекції розрізняють такі види панарицію:
1) поверхневий - шкірний (panaritium cutaneum); підшкірний (panaritium subcutaneum), нігтьовий (білянігтьовий, або пароніхія - panaritium parunquale s.paronychia);
піднігтьовий (panaritium subunquale);
2) глибокий - сухожилковий (panaritium tendinosum s.tendovaginitis purulenta); кістковий (panaritium osseum); суглобовий (panaritium articulare).
Якщо патологічний процес захоплює всі тканини пальця, розвивається пандактиліт (pandactilitis).
Глибокий панарицій звичайно є наслідком несвоєчасного і неповно-цінного лікування поверхневого.
Клініка і хірургічна тактика при різних формах панарицію мають свої особливості.
Шкірний панарицій виникає у разі неглибокого проникнення інфекції. Запальний процес при цьому розвивається під епідермісом. Останній відшаровується і утворюється пухир, заповнений гноєм. Частіше цей вид панарицію локалізується на долонній поверхні пальця. Поява пухиря супро-воджується незначним болем, який поступово збільшується. Пухир може досягати таких розмірів, що захоплює іноді всю фалангу. На тильній поверхні кисті і передпліччя з'являються ознаки лімфангіту, що супроводжується підвищенням температури тіла. Загальний стан хворого при такому виді панарицію звичайно не порушується.
Лікування шкірного панарицію оперативне: обробивши операційне поле, ножичками по краях зрізують пухир. Гній видаляють, некротизований епідерміс видаляють. Після цього треба переконатися, чи підшкірний пана-рицій не має зв'язку з глибокими тканинами. Для цього пальцем натискають на уражену ділянку. У разі проникнення інфекції під шкіру з глибини буде виділятися гній. У таких випадках, застосовуючи той чи той метод знеболен-ня, підшкірний гнояк розрізують. Операцію закінчують накладанням пов'яз-ки, просякненої антисептиком. Якщо шкірний панарицій ускладнюється лімфангітом, проводять іммобілізацію пальця і кисті, терапію променями УВЧ.
На тильній поверхні шкірний панарицій зустрічається рідше і локалізується частіше на середній фаланзі. Середня тривалість шкірного панарицію - 4-5 діб.
Підшкірний панарицій буває найчастіше. Причиною проникнення інфекції в підшкірну основу є колоті мікротравми. У 80-90 % випадків локалізується на долонній поверхні І-III пальців правої кисті. У жінок підшкірний панарицій буває частіше, ніж у чоловіків (уколи голкою).
Підшкірний панарицій супроводжується появою сильного болю в пальці, який не дає хворому спати. Іноді біль має сіпаючий характер, що синхронний з пульсом. Він зв'язаний з тим, що сполучнотканинні перетинки, які йдуть вертикально від шкіри до окістя, не дають можливості поширю-ватися набряковій рідині, тому тиск її в тканинах підвищується, стискаються нервові рецептори.
Палець набрякає, особливо його тильна поверхня. Коли процес локалі-зується лише в підшкірній основі, почервоніння шкіри спочатку може не бути. У разі вираженого набряку шкіра стає навіть блідою внаслідок стиснення кровоносних судин.
Натискуючи зондом на уражену ділянку, виявляють максимальну зону болючості. Хворий щадить палець і тримає його дещо зігнутим. При підшкірному панариції загальний стан хворого майже не порушується. По ходу сполучнотканинних волокон процес може перейти на кістку, в сухожилкові піхви, суглоб, лімфатичні і кровоносні судини.
Хворі з підшкірним панарицієм на перших порах рідко звертаються по допомогу до лікаря. Звичайно вони це роблять після першої безсонної ночі, що є грубою помилкою, бо в цей час у більшості випадків у тканині пальця виникають вже глибокі деструктивні, некротичні процеси.
У перші 2-3 доби (в серозній або серозно-інфільтративній стадії) під контролем лікаря може бути проведена консервативна терапія. Потрібно іммобілізувати кисть, застосувати місцеву і загальну антибіотикотерапію, призначити сульфаніламідні препарати. Місцева антибіотикотерапія полягає у введенні препарату разом із 0,5 % розчином новокаїну внутрішньовенне (після накладання на нижню третину передпліччя джгута) в одну з набряк-лих вен тилу кисті в дистальному напрямку (100 000-200 000 ОД бензил-пеніциліну натрієвої солі на 20-40 мл 0,5 % розчину новокаїну). Джгут три-мають 8-10 хв.
На уражений палець накладають спиртову волого-висихаючу пов'язку, яку змінюють 2-3 рази на добу, роблять для пальця теплі ванни (спиртові або з антисептиком) по 40-60 хв 2 рази на добу.
За відсутності протягом 1-2 діб ефекту від консервативної терапії по-казане оперативне лікування. Останнє повинно проводитися під надійним знеболенням. Це може бути місцева новокаїнова анестезія (при підшкірному панариції нігтьової і середньої фаланг) або внутрішньовенний наркоз. Місцеву анестезію проводять за методом, запропонованим Оберстом-Лу-кашевичем.
При підшкірному панариції нігтьової фаланги доцільно проводити так званий ключкоподібний розріз. Забезпечуючи добре відтікання гною, він не дуже деформує палець, не порушує його тактильної чутливості і функції.
Уразі локалізації запального процесу на основній і середній фалангах проводять розрізи по бічних поверхнях пальця відповідної фаланги (мал.73).
Можна застосовувати також поздовжні розрізи через точку найбільшої болючості. Після розкриття осередку запалення і створення умов для еваку-ації гною вирізують некротизовані тканини. Рану дренують гумовими смуж-ками. Не рекомендується застосовувати марлеві тампони, бо вони швидко висихають і гальмують відплив гною.
Деякі автори після розтину гнояка і проведення некректомії рекомендують у післяопераційний період накладати первинні шви, інфільтруючи кілька разів тканини бензилпеніцилін-новокаїновим розчином.
За наявності загальних клінічних проявів проводять детоксикаційну те-рапію.
Пароніхія - це запалення нігтьового валика. Частіше причинами виникнення пароніхії є мікротравми тильної поверхні кінцевої фаланги, поблизу нігтя, задирки. Характеризується па-роніхія болючою припухлістю при-нігтьового валика і гіперемією сусідніх тканин. Уражений валик нависає над нігтьовою пластинкою. Пальпація кінця пальця, особливо біля основи нігтя, різко болюча. Іноді гній може проникнути під нігтьову пластинку, і тоді виникає піднігтьовий панарицій. Під час натискування з-під шкірного валика виділяється гній. Загальний стан хворих майже без змін.
За локалізацією гною розрізняють поверхневу (субепідермальну) і глибокупароніхію. У разі останньої гній збирається в товщі нігтьового валика.
Лікування пароніхії починають із застосування консервативних заходів. Кілька разів на добу роблять теплі ванночки із розчину натрію гідрокарбонату. Проводять фізіотерапевтичні процедури. Щоб забезпечити відтікання гною, пінцетом або ножичками можна трохи відтягнути угору нігтьовий валик. Коли це не допомагає, показане оперативне лікування. Роблять два розрізи нігтьового валика (по 0,5 см кожний) як продовження двох країв нігтьової пластинки. Відсепаровують клапоть нігтьового валика. Розтинають проксимальний кінець нігтьової пластинки і вирізують її на відстані 0,5 см в місці, де вона відшарована від ложа. Важливо добре відхилити при цьому нігтьову пластинку, ретельно видалити гній, не пошкоджуючи при цьому нігтьового
Loading...

 
 

Цікаве