WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Гнійні захворювання кісток та суглобів остеомієліт - Реферат

Гнійні захворювання кісток та суглобів остеомієліт - Реферат

проявів.
Токсична форма гострого гематогенного остеомієліту за перебігом нагадує гостру загальну інфекцію, що супроводжується високою температурою тіла, непритомністю, частим пульсом, низьким артеріальним тиском. Протягом перших діб може настати смерть. Підвищення температури тіла супроводжується ознобом і проливним потом. Лице гіперемійоване, на шкірі токсична висипка або петехії. Дихання часте, поверхневе. Смерть настає від серцево-судинної недостатності.
Захворювання розвивається дуже швидко, місцеві прояви не встигають розвинутися. Навіть на аутопсії не вдається виявити в кістках будь-яких змін, що характерні для цієї форми остеомієліту. За клінічною картиною цей вид остеомієліту, на думку деяких авторів, нагадує септичний шок.
Септикопіємічна форма гематогенного остеомієліту має гострий перебіг: підвищення температури тіла, озноб, блювання, прискорення пульсу, гіпотензія, зміни складу крові, виражені місцеві ознаки (набряк, болючість ураженої ділянки). В різних тканинах і органах утворюються гнійні метастатичні осередки.
Розвивається за зниженої реактивності організму і високої вірулентностімікробів. Метастази частіше виявляють у легенях. Температура тіла має постійний характер, іноді бувають блювання, пронос.
Гематогенний остеомієліт з ізольованим або численним ураженням кісток, але з переважанням місцевих проявів, також характеризується гос-трим початком і вираженою інтоксикацією. Хворі скаржаться на сильний, розпираючий біль у кістці, який позбавляє їх сну, загальну слабкість, втрату апетиту, головний біль, підвищення температури тіла. Обличчя бліде, губи ціанотичні, склери і шкіра жовтяничні, язик обкладений, сухий. Печінка і селезінка збільшені. Хворий загальмований, наявні тахікардія, тахі-пное. Іноді спостерігаються менінге-альні симптоми.
Під впливом лікування симптоми інтоксикації швидко минають і на перший план виступають місцеві прояви захворювання: біль у кінцівці, набряк ураженої ділянки, напівзігнуте положення кінцівки, обмеження її рухів. Хворий оберігає кінцівку, лежить нерухомо і боїться доторкнутися до неї. Одночасно з болем з'являється припухлість м'яких тканин, що без чітких меж поширюється на сусідні ділянки. Шкіра в місці припухлості через деякий час стає гіперемійованою. Паль-паторно визначають місцеве підвищення температури і дифузну інфільтрацію тканин. Під час постукування по по-здовжній осі кінцівки хворий відчуває локалізований біль у кістці. У відрізках кінцівки, які вкриті товстим шаром м'язів, спочатку важко буває помітити локальні зміни. Біль пов'язаний з розвитком кісткової гіпертензії, він триває доти, поки не знизиться внут-рішньокістковий тиск (внаслідок про-ривання гною назовні або оперативного втручання). Біль сильний, носить нестерпний характер. Дитина не спить.
Інколи запальний процес з кістки переходить на близько розташований суглоб. При цьому контури його згладжуються, рухи в ньому обмежуються, з'являються сильний біль, симптом флюктуації. Діагноз підтверджується пункцією суглоба, під час якої одержують гній.
Зміни з боку крові характеризуються підвищенням кількості лейкоцитів, зсувом лейкоцитарної формули вліво, ознаками анемії, збільшенням ШОЕ. При цьому виді остеомієліту не уражаються гнійним процесом інші тканини й органи. Ця форма остеомієліту зустрічається найчастіше.
У діагностиці гострого гематогенного остеомієліту допомагають додаткові методи дослідження. Найдоступнішим є рентгенологічний. Він дозволяє підтвердити або заперечити діагноз захворювання, визначити локалізацію осередку ураження. Щоправда, протягом 10-14 діб захворювання рентгенологічних змін на рентгенограмах може не бути. Це пояснюється тим, що на перших порах запальний процес локалізується в кістковому мозку, а в компактному шарі кістки структурні зміни не виявляються.
На швидкість появи змін на рентгенограмі впливає клінічний перебіг гострого остеомієліту (що тяжче перебігає хвороба, то швидше вони з'яв-ляються) і застосування антибіотико-терапії (у цьому разі вони з'являються пізніше).
Перші рентгенологічні зміни торкаються м'яких тканин. Поблизу осеред-ка ураження збільшуються і ущільнюються м'язи, зникає межа між ними і підшкірною основою. Через 2 тиж стирається структура губчастого і коркового шарів кістки. Згодом з'являються осередки обмеженого остеопоро-зу і деструкції. Відзначається потовщення окістя в місці ураженої кістки. Це важливі рентгенологічні ознаки остеомієліту. З часом остеопороз кістки посилюється. У разі прогресування процесу вся кістка стає порозною, прозорою.
Через місяць від початку захворювання в кістці видно вже окремі порожнини з наявністю в них секвестрів. У разі переходу гострого процесу в хронічний осередки остеопорозу кістки на рентгенограмі починають чергуватися з осередками остеосклерозу. Коли в процес втягується суглоб, помітним стає розширення суглобової щілини.
Результати гематологічних досліджень свідчать про зміни в крові, що характерні для запального процесу.
Із спеціальних методів дослідження треба назвати такі: реовазографія, артеріальна осцилографія, ультразвукова ехолокація, шкірна термометрія, остео-тонометрія (вимірювання внутрішньо-кісткового тиску), радіонуклідний метод, теплобачення, цитологічні методи дослідження та ін. Деякі з них ще не знайшли широкого застосування, незважаючи на свою цінність.
Важливе місце в діагностиці гострого гематогенного остеомієліту займає пункція кістки. Щоправда, в перші години розвитку захворювання через відсутність у кістці гною вона може бути неінформативною. А тому ії доцільно одночасно поєднувати з такими діагностичними методами, як внутрішньокі-сткова термометрія, остеотонометрія, цитологічне і мікробіологічне дослідження пунктату. Пункція кістки має не лише діагностичне, а й лікувальне значення, бо знижує тиск у кістці.
Ускладненням гострого гематогенного остеомієліту є загальне заражен-ня крові (сепсис), виникнення метастатичних гнійних осередків у легенях і печінці, головному мозку, плеврі, нирках, виникнення вторинного артриту, спонтанні переломи і вивихи кісток.
Лікування гострого гематогенного остеомієліту повинно бути своєчасним і повноцінним. Його треба починати в перші години від початку захворювання. Що раніше розпочате лікування, то кращий терапевтичний ефект. С. Попкіров указує, що коли лікування починають у перші 8 год, повне одужання настає в 100 % випадків.
Лікування гострого гематогенного остеомієліту
Loading...

 
 

Цікаве