WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Функції слухового аналізатора - Курсова робота

Функції слухового аналізатора - Курсова робота

досвідом. Розуміння мовлення є завершальною стадією процесу переведення, коли ми співвідносимо зміст сприйнятого (звернену мову, прочитаний текст тощо) із змістом нашої свідомості та різними чинниками діяльності.
У людини функції слухової зони кори півкуль зв'язані з мовою та сприйняттям музики. Сприймання мовлення забезпечується тими самими механізмами, що й говоріння і хоч процес мовлення зв'язаний з роботою всієї кори великих півкуль, окремі її ділянки відіграють специфічну роль, пов'язану з локалізацією в них мозкових закінчень аналізаторів, які регулюють процес слухання та говоріння. встановлено, що центри мовлення розташовані у скроневій частині лівої півкулі. Проте вся ця ділянка пов'язана з різними мовно-руховими механізмами мовлення.
Понад сто років тому П. Брока помітив, що пошкодження задньої частини третьої лобової закрутки лівої півкулі, призводить до порушення мовної артикуляції - до так званої моторної афазії. Хворий втрачає здатність довільно висловлювати думки, хоча руховий артикуляційний апарат залишається непошкодженим. Брока зробив висновок, що ця ділянка є центром "моторних образів слів". Дещо пізніше Верніке встановив, що при ураженні верхньої скроневої закрутки лівої півкулі у хворого порушується розуміння мови. Він зробив висновок, що у цій частині лівої півкулі локалізуються "сенсорні образи слова. При пошкодженні цієї ділянки у хворого виникає так звана сенсорна афазія, яка полягає в порушенні здатності розуміти мову інших. Чуючи мову, людина не може пов'язати звучання з певним значенням.
Ці та інші ділянки кори, зв'язані з окремими аспектами мовної функції, не є самостійними й суворо ізольованими центрами мовного процесу, а є лише окремими ланками складного нервового процесу мовної діяльності та сприйняття мови.[5]
II. Дослідження впливу стилю викладу матеріалу вчителя на емоційний стан та працездатність учнів.
Загальна характеристика стилю діяльності. Педагогічна діяльність учителя (викладача), як і будь-яка інша діяльність, характеризується визначеним стилем. Стиль діяльності (наприклад, педагогічної) у самому широкому змісті слова - стійка система способів, прийомів, що виявляється в різних умовах її існування. Він обумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями її суб'єкта. [4]
По Е. А. Климову, індивідуальний стиль діяльності у вузькому змісті - "це обумовлена типологічними особливостями стійка система способів, яка складається в людини, що прагне до найкращого здійснення даної діяльності ...індивідуально-своєрідна система психологічних засобів, до яких свідомо чи стихійно вдається людина з метою найкращого зрівноважування своєї (типологічно обумовленої) індивідуальності з предметними зовнішніми умовами діяльності" [15, стор. 49]. Підкреслюється, що це індивідуальне своєрідне сполучення прийомів і способів, що забезпечує найкраще виконання діяльності. [14] Стиль діяльності включає її оперативний склад, уміння і навички, виявляючи здатності самого суб'єкта й обумовлюючи його індивідуально-психологічними й особистісними особливостями.
У даний час поняття "стиль" трактується в дуже широкому контексті, як стиль поводження, стиль діяльності, стиль керівництва (лідерства), стиль спілкування, когнітивний стиль і т.д.
К. Левіним були позначені три стилі: авторитарний, демократичний і ліберальний. У стилі виділяються дві сторони: змістовна і технічна, тобто формальна (прийоми, способи). Нижче приводиться повна характеристика змістовної і формальної сторін трьох стилів [13, стор. 283-284]:
?
Формальна сторона Змістовна сторона
Авторитарний стиль
Ділові, короткі розпорядження. Справи в групі плануються заздалегідь (у всьому їхньому обсязі).
Заборони без полегкості, з погрозою. Визначаються лише безпосередні цілі, віддаленні - невідомі.
Чітка мова, непривітний тон. Думка керівника - вирішальна.
Похвала й осудження суб'єктивні.
Емоції не враховуються.
Позиція лідера - поза групою.
Демократичний стиль
Інструкція у формі пропозицій. Заходи плануються не заздалегідь, а в групі.
Не суха мова, а товариський тон. За реалізацію пропозицій відповідають усі.
Похвала й осудження - з порадами. Усі розділи роботи не тільки пропонуються, але й обговорюються.
Розпорядження і заборони з дискусіями.
Позиція лідера - усередині групи.
Ліберальний стиль
Тон - конвенціональний. Справи в групі йдуть самі собою.
Відсутність похвали, осуджень. Лідер не дає вказівок
Ніякого співробітництва. Розділи роботи складаються з окремих інтересів чи виходять від нового лідера.
Позиція лідера - непомітно осторонь від групи.
Дослідники виділяють різні функції стильових проявів: інструментальну, компенсаторну, системоутворюючу і інтегративну. [14] Також виділяється структурна організація стилю. Індивідуальний стиль діяльності, по Е.А.Климову, має визначену структуру, у ядро якої входять індивідуально-психологічні особливості, що або сприяють, або протидіють успішності діяльності.
Визначаючи загальні стилі поводження, дослідники відзначають, що в ситуаціях утруднення, конфлікту люди виявляють 10 індивідуальних стилів поводження: конфліктний, конфронтаційний, стиль, що згладжується, співробітницький, компромісний, пристосовницький, стиль уникання, придушення, суперництва та захисту [4]. Істотно, що ці стилі поводження завжди супроводжують той чи інший індивідуальний стиль діяльності, складаючи його тло і додаючи йому відповідне емоційне забарвлення. Вони визначають і загальне емоційне тло стилю педагогічної діяльності, педагогічного спілкування.
Стиль педагогічної діяльності, відбиваючи її специфіку включає і стиль управлінської діяльності, і стиль саморегуляції, істиль спілкування, і когнітивний стиль її суб'єкта - учителя. Стиль педагогічної діяльності виявляє вплив щонайменше трьох факторів:
а) індивідуально-психологічних особливостей суб'єкта цієї діяльності - учителя (викладача), що включають індивідуально-типологічні, особистісні, поведінкові особливості;
б) особливостей самої діяльності;
в) особливостей тих, що навчаються (вік, стать, статус, рівень знань і т.д.).
У педагогічній діяльності, що характеризується тим, що вона здійснюється в суб'єктно-суб'єктній взаємодії в конкретних навчальних ситуаціях організації і керування навчальною діяльністю учня, ці особливості співвідносяться також:
а) з характером взаємодії;
б) з характером організації діяльності;
в) предметно-професійною компетентністю вчителя;
г) характером спілкування. [4]
Згідно В. А. Кан-Калику [10], під стилем спілкування розуміються індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога і учня.
Види педагогічної діяльності. Приведемо їхній опис, по А.К.Марковой[16]:
"Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні, колега в спільному пошуку знань. Учитель залучає учнів до прийняття рішень, враховує їхню думку, заохочує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але й особистісні якості учнів. Методами впливу є спонукання до дії, порада, прохання. У вчителів з демократичним стилем керівництва школярі частіше перебувають у стані спокійної задоволеності, високої самооцінки. Учителя з цим стилем більше звертають увагу на свої психологічні уміння. Для таких учителів характерні велика професійна
Loading...

 
 

Цікаве