WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ендокринна система людини - Реферат

Ендокринна система людини - Реферат

клітині, внаслідок чого шкіра темніє. При його гіпофункції шкіра блідне.
Нейрогіпофіз формується з нейродерми третього мозкового шлуночка. Має разом з аденогіпофізом спільну капсулу та спільну судинну систему. Він виділяє вазопресин то окситоцин. Вазопресин, або антидеуретичния гормон, впливає на обернене всмоктування води с канальців нефрону в кров, на мускулатуру артеріол чим збільшує кров'яний тиск. Його виділення вночі максимальне і мінімальне опівдні. Стрес також збільшує рівень вазопресина. Він знижує реакцію на біль. Виділення вазопресина здійснюється рефлекторно. При збільшенні осмотичного тиску осморецептори сосудів збуджуються, це збудження передається в підбугрову область, де починається виділення вазопресина. При гіпофункції вазопресина розвивається нецукровий діабет, сечі виділяється 10 - 20 літрів на добу. Окситацин впливає на скорочення матки під час родів.
В підлітковому періоді збільшується виділення окситоцину і зменшення виділення вазопресину.
Епіфіз або шишковидна залоза розташована на кордоні проміжного та середнього мозгу. Має форму ялинкової шишки . Маса залози 0,118 гр. Зовні вона покрита сполучною тканиною яка створює трабекули (перегородки ), між якими розташовується функціональна тканина, нейроглія та нервові волокна.
Епіфіз з'являється на 6 - 7 тижні внутрішньоутробного розвитку. Збільшення маси епіфіза відбувається до 4 - 7 років, після чого він піддається зворотньому розвитку - інволюції. Дифференцювання клітин починається на першому році життя та продовжується протягом кількох років.
Епіфіз виробляє гормон мелатонін, який є атогоністом меланотропного гормону гіпофізу, тобто освітлює шкіру. Епіфіз токож гальмує гонадотропну функцію гіпофіза. Ця залоза забезпечує біологічні ритми людини: коли на сітківку ока потрапляє світло збуджуються рецептори, по зоровому нерві збудження передається симпатичній нервовій системі, а звідти клітинам епіфіза які зменьшують вироблення мелатоніну і, таким чином, зміна дня і ночі приводить до циклічної зміни збільшення мелатоннину зменшенням, що визначає добовий та сезонний ритми.
Щитовидна залоза у людини складається з двох долей, з'єднаних перешийком. Іноді зустрічається пірамідальна доля. Вона лежить на передній поверхні щитовидного хряща гортані - звідки й назва. Має фолікулярну будову. Для побудови гормонів щитовидної залози необхідний йод. На добу вона поглинає 120 мкг йоду. Щитовидна залоза з'являється на третьому тижні ембріонального розвитку; формується з ектодерми глотки . У немовляти її маса 1 грам, а у дорослого 20 - 30 грам. Кількість фолікулів і їх розмір збільшується з віком. Збільшення кількості фолікулів відбувається шляхом брунькування. Маса і структура щитовидної залози стає як у дорослого при досягненні 15-річного віку. Функціонувати ця залоза починає з 14 тижня внутрішньоутробного розвитку.
Щитовидна залоза легко піддається дії несприятливих екологічних факторів, як із-за поверхневої локалізації, так і в зв'язку з кумуляцією йоду і інших мікроелементів. Важливу роль грає висока чутливість залози до імуностимуляції та іонізуючого випромінювання. Як наслідок, 6 відсотків населення мають ті чи інші порушення функції щитовидної залози.
Гормони щитовидної залози:
1. Тіроксин
2. Трийодтиронін
Поступаючи в кров, вони зв'язуються білками крові за допомогою спеціальних ферментів. Гормони щитовидної залози впливають на обмін речовин.
Мішені Ефекти
Метаболізм вуглеводів Прискорення всмоктування та окислення глюкози. Розпад глікогена.
Метаболізм ліпідів Окислення жирних кислот.
Метаболізм білків Посилення синтезу сечовини. Активація біосинтезу протеїнів.
Метаболізм нуклеїнових кислот Активація синтезу ДНК та РНК.
Вітамінний обмін Підвищення потреби в вітамінах.
Взаємозв'язок з іншими гормонами Збільшення розпаду стероїдів та кортикостероїдогенез. Пригнічення дії ТТГ. Дія на гормоногенез зобної залози та мозкову речовину наднирників
Порушення функцій щитовитної залози. Гіперплазія поділяється на ступені. При явному збільшенні вона називається ендемічний зоб, або хвороба Базєдова. При цій хворобі проявляється різке схуднення, екзофтальм (волоокість), збільшення ЧСС та пітливості, рухова активність, збудливість, швидке втомлення, підвищений апетит. Ендемічний зоб - це збільшення щитовидної залози, що пов'язане з певною місцевістю, де знижена кількість йоду в продуктах.
Гіпофункція щитовидної залози виникає в ранньому дитинстві до 3 - 4 років - кретинізм, або слизовий набряк, або міксудема. При цьому знижується обмін речовин, особливо вуглеводів, низька температура, зменшення ЧСС, збільшення язика, сонливість, стомлення, зниження лібідо, безпліддя та ожиріння.
Паращитовидні залози. В людини їх чотири. Розташовуються вони на задній стінці бокових доль щитовидної залози і мажють масу 0.1 грам. Мають спільну з щитовидною залозою оболонку. Паращитовидні залози з'являються на 6 тижні ембріонального розвитку. Після народження дитини продовжується зріння залоз.
Гормони паращитовидної залози:
1. Паратгормон - регулює обмін кальцію та фосфору. Він діє на нирки, кістки та кишечник. В нирках він зменшує всмоктування фосфору і виводиться з сечею. В кишечнику стимулює всмоктування кальція в кров. При недостачі кальція посилюється виділення паратгормона, шо призводить до посилення всмоктування кальція в кишечнику та виходу кальція з кісток.
2. Тіреокальцетонін - гормон антагоніст паратгормону.
При гіперфункції паратгормона відбувається вимивання кальція з кісток, як наслідок - схильність до переломів, випадіння зубів, відкладання кальцію в судинах та ниркових канальцях.
Гіпофункція паратгормона приводить до судорог, підлітки жаліються на холодні руки та ноги, втомленість, серцебиття, "куряча сліпота" тітанію, параліч дихальної мускулатури. Важливою умовою розвитку хвороби може стати гіпо- і авітаміноз-D, зловживання м'ясом та рибою, котрі вміщують більше фосфору, ніж кальцію, вагітність та лактація.
Тимус, чи вилочкова залоза, або зобна залоза розташованна за грудною кісткою. Вона має дві долі. Ззовні залоза покритакапсулою, від якої до середини відходять перегородки, які поділяють її на дольки. Кожна з долек має кіркову та мозгову речовину. В кірковій речовині багато лімфоцитів. В мозковій речовині є сукупчення лімфоїдної тканини - острівці Гассаля.
Розвивається тімус за рахунок трьох пар жаберних кишень на шостому тижні ембріонального розвитку. У немовляти його маса 10 - 14 гр. До 15 - 20 років її маса збільшується до 20 - 30 грамів, а потім починає зменшуватись і в 40 років ця залоза важить 15 грамів. В період статевого зізрівання в ній збільшується кількість сполучної тканини і зменшення мозгової та кіркової речовини і в подальшому цей процес триває до повного заміщення функціональної тканини сполучною у літніх людей.
З початком підліткового періоду тімус, як було згадано вище, починає атрофувати, цей процес генетично запрограмований і пов'язаний зі зміною функціонування багатьох залоз, в першу чергу статевих, наднирників, паракринних.
Тімус впливає на роботу статевих залоз, пригнічуючи її та навпаки. Тімус є органном іммунної системи, бо формує Т-лімфо-цити, забезпечуючи клітинний імунітет. Гормони тімусу впливають на зріст та розвиток організму до статевого зізрівання; при видаленні цього органу у тварин після народження приводить до втрати маси та затримки зросту. При видаленні тімуса у дорослої людини зменшується кількість лімфоцитів, зменшується розмір лімфатичних вузлів та селезінки. Ріст та маса тіла не змінюється.
Підшлункова залоза є органом внутрішньої та зовнішньої секреції. Розташована зліва на рівні 1-го 2-го поперекового хребця в забрюшинному просторі. Вона має альвеолярну будову, її дольки з виводними
Loading...

 
 

Цікаве