WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Структурно функціональні особливості передміхурової залози людин на етапах антогенезу - Курсова робота

Структурно функціональні особливості передміхурової залози людин на етапах антогенезу - Курсова робота

еластичні волокна і могутні гладко м'язові пучки, що складають кільцевий м'яз простати, скорочення якого обумовлюють викидання секрету.
З'єднально-м'язові прошарки охоплюють у подовжньому і круговому напрямках як окремі часточки, так і залозу вцілому. Розходячись радіальне від області colliculus seminalis, вони розділяють простату на окремі ділянки, серед яких можна виділити три основні групи залоз.
Безпосередньо навколо простатичної частини сечівника розташовані периуретральні залози. Вони знаходяться між слизуватим і м'язовим шарами уретри, і кожна з них відкривається самостійно в сечівник.
За периуретральною групою випливає концентричний шар під слизистих залоз. Далі в зовнішньому, найбільш розвитому шарі передміхурової залози розташовуються основні, чи власне простатичні, залози, вивідні протоки яких відкриваються на задній стінці чоловічої, маточки.
Зовні передміхурова залоза покрита капсулою, що складається з щільної сполучної тканини з елементами гладком'язих волокон.
Залозисті розгалуження простати закінчуються осередками розміром від 40 до 400 мк, стінки яких вистелені одношаровими - двошаровим циліндричним епітелієм. установлено, що по своїй гістологічній будівлі залозиста частина передміхурової залози відноситься до трубчасто-альвеолярних залоз. Але епітелій її на відміну від залоз того ж типу - двошаровий. Крім того, у передміхуровій залозі є лімфоїдна тканина у виді фолікулів, розташованих в окружності залозистих елементів.
Двохслойність епітелію і наявність лімфоїдних елементів дають
можливість вважати передміхурову залозу органом складної секреції.
Знавши, що епітелій, що вистилає аденомери простати, змінюється в залежності від її функціонального стану.
Цитоплазма залозистих епітеліальних кліток містить численні гранули, переважно ліпоїдного характеру. При вивченні екскреторних продуктів, що знаходяться в цитоплазмі епітелію простати у виді гранул і в просвіті ацинусів, було встановлено що вони дають позитивну ШІК-реакцію. Різке ослаблення її після ацетилування вказує на наявність у досліджуваному матеріалі 1.2-гліколевих груп вуглеводів. Вуглеводна природа екскреторних речовин підтверджена метахромазією при фарбуванні азуром А після сульфування.
Виявлені два типи вуглеводів в епітеліальних клітках передміхурової залози: спирторозчинні і спиртонерозчинні. Перший офарблюється альціановим синім і дає метахромазію з толуїдиновим синім при рН = 3,5. Вуглеводи обох типів не офарблюються чорним судаком і не віддаляються при впливі діастази.
Маються вказівки на присутність аргентофільних елементів у цитоплазмі епітелію простати. Крім того, у ній міститься велика кількість кислої фосфатази, цинку, глікопротеїнів і велике число палкоковидних структур.
У над ядерній області епітеліальних кліток передміхурової залози при відповідній обробці виявляється сіточка Гольджі. Електронно мікроскопічне дослідження показало, що клітинна мембрана епітелію покрита мікроворсинками, а безпосередньо під нею розташована безструктурна базальна мембрана. В епітеліальній клітці особливо інтенсивно розвита ендоплазматична мережа, що складається із широких цистерн, що заповнюють майже всю клітку.
Цитоплазма представлена вузькими тяжами, розташованими в цистернах і між ними.
Передміхурова залоза забезпечується кров'ю із середніх гемороїдальних, загальної головним чином, нижніх артерій міхура, що підходять до залозі у виді дрібних гілочок, утворити на її поверхні петлясту мережу зовнішніх анастомозуючих артерій. Від останніх уздовж проток простати, що викидають, у глибину її входять дрібні артерії, що складають багату мережу капілярів, що обплітають простатичні залозки у виді кошичків.
Вени передміхурової залози дуже численні. Анастомозуючи, вони утворять міхурно-простатичне сплетення, що приймає венозну кров не тільки з простати, але і з насінних пухирців, сім'є вивідний проток і сечового міхура.
Лімфатичні судини, представляючи петлясту мережу усередині залози, направляються від залозистих часточок до периферії. Вийшовши на задню поверхню простати, вони зливаються в кілька великих стовбурів, через які відтік лімфи йде в трьох напрямках: до повздовжніх, надчеревних і нижніх поперекових лімфатичних вузлів. Установлені також відводять лімфатичні шляхи від простати до прямої кишки, сечоводам, сім'яним пухирцем і яєчками.
Особливо складним є нервовий апарат передміхурової залози.
Спинальну іннервацію передміхурова залоза одержує з 1-3 крижових корінців через нерви, що напружують, (n. errigentes), симпатичну - через підчеревні нерви (n. hypogastricus). Крім цього, до простати підходять вітки від plexus renalis, aorticus, n. mesentericus.
Функція окремих нервових стовбурів ще недостатньо вивчена. Можна думати, що руховим невроном є n. errigens, а секреторним - n. hypogastricus, тому що роздратування його підсилює секретоутворення передміхурової залози.
Крім цієї, властивої майже всім паренхіматозним органам іннервації, простата має систему гангліїв і багатою сіткою нервових вузлів. Головна маса цих гангліозних вузлів і кліток лежить на бічних поверхнях залози й в основному зосереджена у верхньо-задній частині. Число цих гангліїв таке велике, що вони утворять навколо передміхурової залози "як би мозкову кору".
Кінцевими нервовими закінченнями в простаті є тільця Фатера - Пачини, колби Краузе, інкапсульовані кінцеві апарати, нервові стволики судин, специфічні прилади для сецернуючих кліток і стволики, що йдуть через усю залозу і розсипаються в слизуватій оболонці уретри в густу нервову мережу.
В осередках простати, їхніх вивідних протоках, у слизуватій оболонці простатичної частини сечівника закладені вільні нервові фібрили, у гладкій мускулатурі - кінцеві сплетення і, нарешті, у зовнішній поверхні передміхурової залози, між її часточками,- складні органоїдні утворення.
Достатньо таких чуттєвих нервових кінцевих апаратів, треба думати, може сприяти виникненню загальних розладів організму при порівняно невеликих місцевих змінах у передміхуровій залозі. Це питання залишається відкритим, тому що "білою плямою" в анатомії простати є її інтероцептивна структура, що повинна брати участь у комплексної афферентної сигналізації.
Центри нервової системи передміхурової залози знаходяться в спинному мозку між VI поперековим і II крижовим нервами, їм же був установлений корковий центр передміхурової залози: на 1 см відступу від великої церебральної щілини і на 0,5 см до заду від хрестоподібної борозни, роздратування якого викликало підвищення секретоутворення простати.
РОЗДІЛ ІІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА РОБОТИ
3.1. ФІЗІОЛОГІЯ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ
Loading...

 
 

Цікаве