WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дихальна система - Реферат

Дихальна система - Реферат

становить 100-150 м2, тобто загальна поверхня легень у 50-75 разів більша, ніж уся поверхня тіла людини.
Легені являють собою парний орган. Ліва і права легені займають майже всю грудну порожнину. Права легеня більша і складається з трьох часток, ліва - з двох часток. На внутрішній поверхні легень розміщені ворота легень, через які проходять бронхи, легеневі артерії, легеневі вени, нерви та лімфатичні судини.
Зовні легені вкриті сполучнотканинною оболонкою.- плеврою, що складається з двох листків: внутрішній листок зростається з тканиною легені, а зовнішній - із стінками грудної порожнини. Між листками утворюється простір - порожнина плеври. Поверхні обох оболонок дуже гладенькі й ковзкі, постійно зволожуються. Тому в нормі їх тертя під час дихальних рухів не відчувається. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного. Все це сприяє рухам легень під час вдиху й видиху.
Газообмін у легенях і тканинах. Роблячи вдих і видих, людина вентилює легені, підтримуючи в альвеолах відносно сталий склад газів. Людина дихає атмосферним повітрям з великою масовою часткою кисню (20,9 %) і низьким вмістом вуглекислого газу (0,03 %), а видихає повітря, в якому кількість кисню знижується, а вуглекислого газу - зростає (табл. 1).
Таблиця 1. Склад вдихуваного, видихуваного і альвеолярного повітря
Повітря Об'ємна частка, %
кисню вуглекислого газу азоту
Вдихуване
Видихуване Альвеолярне 20,94
16,30
14,20 0,03
4,00
5,20 79,03
79,70
80,60
Як видно з таблиці, склад альвеолярного повітря відрізняється від вдихуваного і видихуваного. Це пояснюється тим, що під час вдиху в альвеоли надходить повітря повітроносних шляхів (тобто видихуване), а під час видиху, навпаки, до видихуваного (альвеолярного) домішується атмосферне повітря, яке міститься в тих самих повітроносних шляхах (об'єм "мертвого" простору).
У легенях кисень з альвеолярного повітря переходить у кров, а вуглекислий газ із крові переходить у легені шляхом дифузії крізь стінки альвеол і кровоносних капілярів.
Дихальні рухи. Рух повітря в дихальних шляхах здійснюється шляхом ритмічних дихальних рухів - вдиху і видиху. У новонароджених відбувається близько 60 дихальних рухів за хвилину, у дорослих - 16-18.
Під час вдиху відбувається збільшення грудної клітки завдяки опусканню діафрагми та підійманню ребер. Діафрагма - грудочеревна перепона - утвір, що відмежовує У ссавців грудну порожнину від черевної. Вона має вигляд поперечно розміщеної куполоподібної м'язовосухожилкової пластинки, краї якої прикріплені до стінок грудної клітки, її опускання здійснюється скороченням посмугованих м'язових волокон, що робить купол більш плоским. Під час опускання діафрагми органи черевної порожнини відсуваються вниз і вперед, що супроводжується рухами стінки живота.
Ребра під час вдиху підіймаються догори, тобто займають більш горизонтальне положення за рахунок вирівнювання лінії зчленування ребра і хряща, що супроводжується збільшенням об'єму грудної порожнини. Ребра підіймаються завдяки скороченню зовнішніх міжреберних м'язів, які прикріплені косо від ребра до ребра.
Крім діафрагми, зовнішніх міжреберних м'язів у процесі вдиху беруть участь міжхрящові м'язи трахеї, бронхів. Під час глибокого вдиху грудна порожнина розширюється більше, ніж під час спокійного. Глибокий вдих здійснюється одночасним скороченням міжреберних м'язів, діафрагми, а також деяких (трапецієподібного, ромбоподібного, великого й малого грудних та ін.) м'язів грудей і плечового поясу, які підіймають ребра вище, ніж під час спокійного вдиху.
Описаний механізм забезпечує збільшення об'єму грудної клітки, що зумовлює відтягування пристінкової плеври. Оскільки у вузькому проміжку між нею і легеневою плеврою тиск нижчий від атмосферного, легенева плевральна оболонка присмоктується до пристінкової і теж розтягується, розтягуючи й пружну легеневу тканину. В результаті відбувається збільшення об'єму легень і наповнення їх повітрям з дихальних шляхів, де тиск вищий. Так здійснюється вдих, при цьому переборюється ряд опорів: еластична тяга легень, опір реберних хрящів, маса грудної клітки, що підіймається вгору, опір черевних органів та стінок живота.
Після завершення вдиху дихальні м'язи розслаблюються і грудна клітка повертається до вихідного положення (видих). Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м'язів. Під час глибокого чи форсованого видиху до еластичних сил, що опускають ребра, приєднується скорочення внутрішніх міжреберних м'язів і м'язів живота, що з силою відтискують черевні органи і діафрагму догори. Внаслідок цього ребра ще більше опускаються, купол діафрагми випинається, грудна порожнина зменшується більше, ніж під час спокійного видиху.
У різний час у людини в процесі дихання можуть брати участь переважно або м'язи діафрагми, або міжреберні м'язи. У разі переважання участі міжреберних м'язів кажуть про грудний тип дихання. Якщо ж переважають діафрагмальні м'язи, то таке дихання називають діафрагмальним, або черевним. Тип дихання залежить від статі: черевний переважає у чоловіків, грудний - у жінок.
Максимальна кількість повітря, яку людина може видихнути після найглибшого вдиху, називають життєвою ємністю легень. Як правило, людина в нормі так не дихає. В стані спокою людина вдихає і видихає в середньому близько 500 мл повітря - це дихальний об'єм. Його величина визначає глибину дихання і залежить від віку, тренованості, статі та функціонального стану людини.
З 500 мл повітря, яке вдихає людина, тільки 350 мл потрапляє до альвеол. Близько 150 мл затримується в так званому мертвому просторі: в порожнинах носа, носової: ротової частин глотки, гортані, трахеї і бронхів (тут немає газообміну). Ось чому під час глибокого дихання повітря альвеол поновлюється краще, ніж під час поверхового.
Після спокійного вдиху під час максимального зусилля можна ще вдихнути близько 1,5 л повітря - це додаткове повітря, а при найглибшому видиху можна ще видихнути 1,5 л - це резервне повітря, або об'єм додаткового видиху. Дихальне, додаткове і резервне повітря і становлять у сумі життєву ємність легень, її показники коливаються від 3500 до 4800 мл у чоловіків і від 3000 до 3500 мл - у жінок. У фізично тренованих осіб вона досягає 6000-7000 мл. Життєва ємність легень - показник фізичного розвитку людини, її визначають за допомогою спірометра.
Після максимального видиху в легенях залишається близько 1000-1500 мл повітря, яке називають залишковим. Це пов'язано з тим, що завдяки нижчому тиску в плевральній порожнина відносно атмосферного легені не спадаються і вних завжди міститься повітря. У разі порушення герметичності плевральної порожнини легені спадаються (пневмоторакс), однак при цьому в них залишається деяка кількість повітря. Це пов'язано з тим, що зсередини альвеоли вкриті особливими речовинами (сурфактантами), які мають поверхневу активність і не дають можливості легеневій тканині спадатися.
Для підтримання дихальної системи в нормальному стані має значення правильна організація побуту, загартування, дотримання режиму праці, відпочинку, харчування. Сприятливо впливають на роботу дихальної системи фізична праця, заняття фізкультурою і спортом. Потрібно вчитися правильно дихати. Для цього слід застосовувати комплекси фізичних вправ, які розвивають дихання.
Loading...

 
 

Цікаве