WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Формування обчислювальних навиків та умінь в молодших школярів на уроках математики - Дипломна робота

Формування обчислювальних навиків та умінь в молодших школярів на уроках математики - Дипломна робота

а) проаналізувати навчальну програму, навчальний матеріал, через який учень має оволодіти основними та необхідними арифметичними операціями;

б) розглянути типові недоліки, труднощі, з якими часто стикаються вчителі-початківці, серед яких розгублюється сам школяр;

в) систематизувати передовий педагогічний досвід для вирішення даної проблеми;

г) запропонувати певні рекомендації та поради, що змогли б посприяти розв'язанню проблеми;

д) розглянути різні методики формування обчислювальних навиків і вмінь і експериментально перевірити їх ефективність.

В ході виконання роботи перевірялася наступна гіпотеза дослідження: впровадження нових методів навчання, які є оптимальними з точки зору результативності навчальної роботи, сприяють скороченню часу, затраченого на оволодіння арифметичними діями, "сухе" зазубрювання табличного множення та ділення збільшують зусилля, що докладає вчитель під час уроку, учні – під час самостійної роботи вдома. Якщо учнів скерувати в цікаве та захоплююче русло оволодіння обчислювальними навиками, розв'язується одночасно багато проблем, пов'язаних із цим процесом, а саме:

- діти усвідомлять математичні поняття, зрозуміють зв'язок між арифметичними діями, між їхніми компонентами;

- в ході різноманітних форм роботи зрозуміють внутрішній взаємозв'язок між цифрами, що становлять результат від добутку двох чисел, від ділення чисел, тощо;

- на основі яскравих унаочнень діти самі побачать "легкі" способи одержати результат певної арифметичної операції;

- учні навчаться самостійно логічно мислити, без застосування підказок чи чиєїсь допомоги [5,125].

Під час дослідження використовувались різні джерела, що стали теоретичним фундаментом роботи, однак найголовніші серед них:

    • Богданович М.В., Козак М.В., Король Я.А. Методика викладання математики в початкових класах: Навчальний посібник. 2-ге вид., – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 368 с.

    • Марк Вайнтрауб. Алгоритм побудови таблиць // Початкова освіта. – 2003. – № 10.

    • Валентина Шпакова. Про вивчення таблиць арифметичних дій. // Початкова освіта. – 1997. – № 2. – с. –10.

Дані першоджерела дали можливість глибше зрозуміти суть досліджуваної проблеми та розкрити її основний зміст, необхідні шляхи для розв'язання поставлених завдань.

В ході виконання роботи використано такі методи:

  • метод вивчення теоретичних джерел;

  • метод спостереження, бесіда, опитування;

  • метод вивчення результатів навчальної діяльності школярів;

  • метод діагностуючих контрольних робіт.

Новизна даного дослідження пов'язана із тим, що ряд проаналізованих видів роботи над формуванням обчислювальних навиків в сучасній початковій школі не використовується та немає практичного застосування.

Отже, процес формування обчислювальних навиків та вмінь в учнів початкових класів – є гострою проблемою нашої школи. Оскільки сам об'єм навчального матеріалу, який за програмою діти повинні освоїти, є досить насиченим та обширним, тому переважна більшість вчителів не приділяє великої уваги вивченню всіх арифметичних дій, а особливо операцій – множення та ділення, які являються основою вивчення основ алгебри в середніх та старших класах. В основному вчителі покладаються на самостійну та свідому діяльність школярів в позаурочний час. Форми роботи над вивченням табличних та позатабличних випадків множення та ділення не повинні зводитись лише до виконання прикладів (усно чи письмово), дітям слід вводити такі види роботи на уроці, щоб вони зрозуміли практичну необхідність своїх знань та вмінь виконувати операцій з числами. Тобто вся увага вчителя має бути звернена на те, щоб діти оволоділи та вміли застосовувати одержану інформацію з математики, а не просто накопичували безліч непов'язаного і незрозумілого матеріалу [25, 61].

Розділ 1. Теоретичні основи арифметичних дій в початковому курсі

математики

    1. Аналіз основних програмових завдань щодо обчислювальних навиків

Д.І. Писарєв підкреслював велике значення вивчення математики: "Математика не тільки підготує учня до вивчення природничих наук; вона не тільки навчить його мислити правильно і послідовно; вона ще, крім того, виховає з нього безстрашного працівника, для якого праця і нудьга стають двома поняттями, що взаємно виключаються одне одним." [16, 6].

Математика є важливою складовою частиною шкільної освіти. Аналізуючи, програму з цього предмету, ми бачимо, що на вивчення нумерації відводиться майже 20% навчального часу, на арифметичні дії – 63%, з них на опрацювання табличних випадків 26%.

Вчитель має сформувати в учнів уявлення про натуральне число й десяткову систему числення, домогтися засвоєння змісту і прийомів виконання арифметичних дій, виробити міцні обчислювальні навички.

Під час вивчення нумерації діти вчаться правильно читати і записувати натуральні числа, називати їх у прямому і зворотньому порядку, порівнювати їх між собою, швидко називати "сусідів" будь-якого числа; учні засвоюють склад числа, ознайомлюються з деякими величинами та їх одиницями, навчаються перетворювати іменовані числа, засвоюють ці знання у процесі розв'язування задач. [6, 17].

Робота над нумерацією і арифметичними діями будується у початковому курсі концентрично. Програма передбачає поступове розширення області розглядуваних чисел:

перший десяток, другий десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа (в межах мільйона). В межах першого і другого десятків розглядаються лише дії додавання і віднімання (табличні випадки та випадки, пов'язані із нумерацією чисел), а в межах решти концентрів – усі арифметичні дії. Принцип "концентричності" в основному стосується нумерації і арифметичних дій. Інші питання програми вивчаються за лінійним принципом. Тому точніше буде сказати, що програмовий матеріал вивчається за концентрично-лінійним принципом.

Побудова курсу забезпечує систематичне повторення і поглиблення знань і вмінь учнів, відповідає психологічному розвитку учнів. [8, 8].

Під час опанування арифметичних дій, школярі засвоюють напам'ять таблицю арифметичних дій, набувають навичок усного виконання нескладних обчислень у межах 100 і 1000, виконують письмово операції над багатоцифровими числами. Використовують правила порядку виконання дій та властивостей арифметичних дій, учні мають уміти знаходити значення числових виразів, у тому числі виразів з дужками на 2 – 4 операції.

У вивченні дій додавання і віднімання в межах 10 виділено такі теми: дії додавання і віднімання, зв'язок додавання і віднімання, додавання і віднімання нуля, складання і читання прикладів на основі предметних ситуацій і малюнків; таблиці додавання і віднімання в межах 10; прийоми додавання і віднімання по одиниці і групами (в порядку ознайомлення), переставна властивість додавання.

Розв'язування прикладів на додавання і віднімання без опори на предметні ситуації запроваджується тільки в ході вивчення таблиць. Таблиці додавання і віднімання складають за допомогою відповідних малюнків предметних множин. У засвоєнні значення має систематичне їх повторення та варіативність завдань.

Випадки додавання і віднімання в межах 100 групуються за їх відношенням до поняття "перехід через десяток." Спочатку учні ознайомлюються з прийомами усного додавання і віднімання без переходу через десяток. Далі вводяться письмові прийоми виконання дій (без переходу і з переходом через десяток). Останніми розглядаються випадки усного додавання і віднімання з переходом через десяток. У межах кожної групи дії опрацьовуються не одночасно, а послідовно – додавання, а потім віднімання. У межах однієї дії, крім віднімання двоцифрових чисел з переходом через десяток, розглядається спочатку загальний випадок, наприклад 34 + 52, а потім окремі випадки цієї групи (54 + 3, 2 + 32, 54 + 30, 20 + 41). При такому підході закріплюється загальний алгоритм виконання дій.

Табличне множення і ділення вивчається у 2 – 3 (1 – 2) класах:

  • у 2 (1) – множення чисел на 2 і 3 і ділення на 2 і 3;

  • у 3 (2) – решта випадків табличного множення і ділення.

Таблиці множення складають на основі відповідних випадків додавання однакових доданків, таблиці ділення – на основі зв'язку дій множення і ділення, тобто з таблиць множення. Опрацювання матеріалу проводиться в такій послідовності: ознайомлення з дією множення, складання і заучування таблиці множення числа 2, ознайомлення з дією ділення, зв'язок дій множення і ділення; складання і заучування таблиці ділення на 2; складання і заучування таблиць множення числа 3 і ділення на 3 і т. д [24, 35].

У межах 1000 належна увага приділяється як усним, так і письмовим способам додавання і віднімання. У вивченні усних прийомів розглядаються випадки дій, що зводяться до дій у межах 100. Основним засобом унаочнення прийомів усного додавання та віднімання є відповідні форми структурних записів.

Loading...

 
 

Цікаве