WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Статистика національного багатства - Реферат

Статистика національного багатства - Реферат

Але й перший, і другий методи оцінювання природних ресурсів потребують у нашій країні подальшого розвитку та докладної розробки.

Статистика національного майна

На відміну від розглянутих щойно природних ресурсів, які згідно з класифікацією ООН для СНР відносять до невідтворюваних матеріальних благ, більш динамічною (а отже, такою, яка потребує докладнішого вивчення з огляду на ширші взаємозв'язки) є інша частина національного багатства — національне майно.

До національного майна відносять:

1) виробничі засоби — основні та оборотні;

2) матеріальні резерви й страхові запаси, тобто ресурси різного призначення та терміну зберігання;

3) майно споживчого призначення.

Найважливішим елементом процесу відтворення продукції є основні виробничі засоби* (або — згідно з прийнятою СНР класифікацією — основний капітал).

Як відомо, під основними виробничими засобами розуміють засоби виробництва, які протягом кількох виробничих циклів беруть участь у процесі виробництва, за цей час зношуються, через що їх вартість зменшується і грошовий еквівалент цього зносу — амортизаційні відрахування — включається в собівартість виробленої продукції.

Основні засоби включають різнорідні елементи, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі і, відповідно, по-різному зношуються. Виходячи з цього, основні засоби поділяються на такі дві групи:

активні (наприклад, машини та устаткування, транспортні засоби, племінна та робоча худоба);

пасивні (наприклад, будинки, споруди).

Зрозуміло, що структура основних засобів впливатиме на всі показники, які розраховуються щодо основних засобіву цілому. Це стосується й основного показника характеристи-ки основних засобів — їх вартості. Якщо розглядати окремі одиниці основних засобів, то їх вартість змінюється з плином часу і залежить від двох часових періодів: віку основних засобів та періоду їх функціонування. Показники двох періодів можуть не збігатися в тому разі, коли основні засоби були задіяні у виробничих процесах не відразу після їх створення, а пізніше.

Зменшення вартості засобів у зв'язку з їх зношуванням у процесі функціонування зумовило існування двох показників вартості основних засобів (основного капіталу):

  • повна вартість основних засобів ("брутто", або "валовий основний капітал"), за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами;

  • залишкова вартість основних засобів ("нетто", або "чистий основний капітал"), яка менша від повної вартості за рахунок фізичного зношування на суму амортизаційних відрахувань за період з моменту введення основних засобів у експлуатацію до дати, на яку провадиться їх оцінювання.

Із розвитком науки і техніки дедалі зменшується вартість навіть тих основних засобів, які зовсім не функціонували. Це пов'язано зі створенням та виробництвом нових, продуктивніших машин та устаткування і відповідним зменшенням цін на устаткування, придбане раніше і вже застаріле. Таке зменшення вартості називають "моральним зношуванням", а для оцінки його розміру необхідна оцінка основних засобів у поточних (відновлюваних) цінах.

Маючи відповідні вартісні оцінки основних засобів, розраховують якісні характеристики основних засобів (ОЗ):

коефіцієнт придатності

;

коефіцієнт зношуваності

.

Ці коефіцієнти є моментними показниками, і їх зміна протягом певного періоду часу перебуває під впливом зміни повної та залишкової вартостей. Зміни вартостей можуть бути схарактеризовані за допомогою балансових рівнянь:

  • за повною вартістю З1 = З0 + Зв.в – Звиб;

  • за залишковою вартістю ЗЗ1 = ЗЗ0 + ЗЗв.в – ЗЗвиб + КР – А,

де З — повна вартість ОЗ; ЗЗ — залишкова вартість ОЗ; ЗЗв.в — вартість ОЗ, уведених протягом періоду, що вивчається; ЗЗвиб — вартість ОЗ, які вибули протягом періоду, що вивчається; КР — вартість проведеного капітального ремонту; А — сума амортизаційних відрахувань.

Як бачимо, приріст вартості основних засобів потребує витрат коштів для їх придбання, які мають назву капітальних вкладеньв основні засоби, чи інвестицій. Докладніше статистику інвестування буде розглянуто у відповідному розділі цього підручника, а тепер спинимося лише на кількох важливих моментах, пов'язаних безпосередньо з характеристикою основних засобів.

Капітальні вкладення вивчаються за джерелами утворення та характером використання. За джерелами утворення вони поділяються на капітальні вкладення за рахунок амортизаційних відрахувань (на відновлення) та за рахунок нагромаджень, тобто чисті вкладення на розширення виробництва. За характером використання вони поділяються на капіталовкладення в основний капітал та в оборотні засоби з низьким рівнем ліквідності (приріст запасів сировини, палива, напівфабрикатів, готових виробів). Сума капіталовкладень в основний капітал не буде тотожною вартості введених у дію основних засобів, бо завжди лишається незавершене протягом року будівництво, яке не враховується показником уведених основних засобів. З огляду на це в багатьох розвинених країнах для оцінювання основних засобів у поточних (відновлюваних) цінах використовується запропонований Р. Голдсмітом метод "безперервної інвентаризації", який базується на динамічних рядах капіталовкладень та даних про термін функціонування окремих груп основних засобів. Тому й статистика основних засобів у цих країнах не є самостійною галуззю статистики, а існує спільно зі статистикою капіталовкладень.

Для характеристики інтенсивності процесу оновлення основних засобів обчислюють два моментні показники:

і .

Щоб виключити вплив фактора часу на вартість основних засобів, при аналізі динаміки періодично провадять їх переоцінювання в незмінні (порівняльні) ціни за станом на певну дату з урахуванням обох видів зношування. Це дає можливість протягом деякого часу робити обґрунтовані висновки щодо зміни вартості всіх основних засобів та їх окремих складових. Але з віддаленням поточного порівнюваного періоду від моменту переоцінювання поряд з фактором часу починає діяти згадуваний раніше структурний фактор. Тобто різні темпи зміни цін на складові основних засобів разом зі зміною структури основних засобів спричиняться до того, що показники динаміки вартості, навіть обчислені в порівняльних цінах, різнити-муться.

Грошовий еквівалент оборотних засобів на початковому етапі організації бізнесу авансується для утворення виробничих запасів, заділу незавершеного виробництва, покриття витрат майбутніх періодів, формування залишків готової продукції до її реалізації та задоволення інших потреб виробництва. Вони перебувають у постійному кругообігу і забезпечують безперервність процесу виробництва та обігу. Водночас залежно від джерел фінансування розглядають власні та запозичені оборотні засоби.

Оборотні засоби — це частина виробничих засобів, яка на відміну від основних бере участь тільки в одному виробничому циклі, протягом якого повністю переносить свою вартість на готовий продукт, змінюючи свою натурально-речову форму. До оборотних засобів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, запасні частини для ремонту, інструмент і т. ін. Склад і обсяг оборотних фондів залежать від особливості галузі (наприклад, у сільському господарстві до оборотних засобів відносять насіння, корм, худобу на відгодівлі, молодняк худоби).

До найважливіших завдань статистики оборотних засобів належить аналіз їх обсягу, структури, обігу та використання головної складової — матеріальних запасів. Оскільки ринкові механізми в Україні діють ще не на повну силу, то на підприємствах велика частина оборотних засобів заморожена в запасах нереалізованої (яка вже ніколи не стане реалізованою) продукції. А брак оборотних засобів, у свою чергу, гальмує виробництво, його оновлення та реконструкцію, без чого неможливо вижити в умовах функціонування цивілізованої економіки, підпорядкованої дії об'єктивних економічних законів.

* У деяких формах статистичної звітності в Україні замість терміна "засоби" викоритовується "фонди".

Loading...

 
 

Цікаве