WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Статистика продукції - Реферат

Статистика продукції - Реферат

Тоді ВВП у ринкових цінах дорівнює сумі витрат домашніх господарств на кінцеве споживання в цінах споживачів, витрат уряду на кінцеве споживання в цінах споживачів, витрат некомерційних установ на кінцеве споживання в цінах споживачів, валовому приросту основного капіталу в цінах споживачів, придбанню за відрахуванням реалізації цінностей у цінах споживачів, зміні в запасах, експорту в цінах споживачів за кордоном (цінах ФОБ) за виключенням імпорту в цінах ФОБ.

Розподільний метод. Розмір валового внутрішнього продукту цим методом можна визначити на стадії його первинного розподілу як суму первинних і перерозподілених доходів. До первинних доходів відносять доходи, які створюються до моменту їх перерозподілу суспільством. Це оплата праці робітників, зайнятих виробничої діяльністю, податки типа ПДВ, доходи від власності та інші доходи виробничих одиниць. Серед доходів, які створюються в процесах перерозподілу, можна назвати проценти, які отримають за позиками і банківськими вкладами різного роду дивіденди, податки, внески із соціального страхування, амортизаційні відрахування і т. ін.

Розподільний метод передбачає включення до ВВП таких компонентів:

  • оплату найманих працівників;

  • податки за винятком субсидій на виробництво та імпорт;

  • споживання основного капіталу;

  • чистий прибуток.

Оплата найманих працівників включає всі грошові виплати, а також вартість як винагороду за працю, виконану у звітному періоді, натуральних видач особам, які працюють за наймам. Вона охоплює всіх працівників резидентних підприємств незалежно від того, є вони працівниками-резидентами або нерезидентами.

Оплата праці складається із трьох компонентів:

  • заробітна плата (яка нарахована до утримання різних відрахувань і податків) і добові за час відряджень;

  • фактичні внески на соціальне страхування;

  • умовно нараховані внески на соціальне страхування.

До складу заробітної плати не входять відшкодування працюючим витрат виробничого характеру; допомога із соціального страхування; матеріальна допомога та інші трансфертні виплати; вартість послуг соціально-культурного характеру, які надаються спеціальними підрозділами підприємств і організацій безоплатно або за зниженою вартістю робітникам і членам їхніх сімей.

Фактичними внесками на соціальне страхування є відрахування підприємств і організацій до Фонду соціального страхування і пенсійного забезпечення.

Умовними внесками на соціальне страхування є допомога із соціального забезпечення, яку виплачують безпосередньо підприємства і організації своїм робітникам (доплати до пенсій, виплати у зв'язку з виробничими травмами, професійними захворюваннями і т. ін.).

Податки на продукти утримуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею. До них належать:

  • податки з обороту і продажу;

  • податок на додану вартість;

  • імпортні та експортні мита;

  • акцизні збори;

  • надбавки до цін на окремі товари.

Інші податки включають платежі підприємств і організацій до державного бюджету і в позабюджетні фонди у зв'язку з використанням ресурсів і отриманням дозволів на специфічні види діяльності:

  • плату за основний капітал і оборотні кошти;

  • за трудові ресурси;

  • за воду, отриману промисловими підприємствами;

  • податок на приріст коштів на оплату праці;

  • відрахування на геологорозвідувальні роботи;

  • податки з власників будівель, транспортних засобів;

  • земельний податок;

  • державне мито;

  • сільськогосподарський податок;

  • ринковий збір;

  • внески на дорожні роботи;

  • внески на пом'якшення наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і т. ін.

Субсидії на виробництво та імпорт включають дві групи: субсидії на продукти й інші субсидії, що пов'язані з виробництвом.

Субсидії на продукти — це субсидії, які надані пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, проданих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею-резидентом.

Вони включають відшкодування з державного бюджету для державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, інші субсидії, призначені для покриття поточних збитків підприємств.

Споживання основного капіталу за своїм економічним змістом відповідає витратам на амортизацію і капітальний ремонт об'єктів основного капіталу.

Метод кінцевого використання. За допомогою цього методу величину валового внутрішнього продукту можна визначити на стадії його використання.

Після первинного розподілу ВВП перерозподіляється, у результаті чого розраховують доходи, що їх називають вторинними, або похідними. Процес перерозподілу закінчується створенням кінцевих доходів, тобто в кінці свого руху в процесі виробництва ВВП досягає стадії кінцевого використання, де за своїм цільовим призначенням поділяється на споживання в домашніх господарствах; вартість державних закупок; інвестиції в національну економіку і чистий експорт (різницю між вартістю товарів за експортно-імпортними операціями). Обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями кінцевого використання дає характеристику використання сукупних кінцевих продуктів та послуг за різними напрямками.

Обчислення валового внутрішнього продукту за напрямками кінцевого використання виконується за такою схемою:

1. Кінцеве споживання (1.1 + 1.2 + 1.3).

1.1 Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств.

1.2 Витрати на кінцеве споживання державних установ.

1.3 Витрати на кінцеве споживання приватних некомерційних (громадських) організацій, які обслуговують домашні господарства.

2. Валове нагромадження (2.1 + 2.2).

2.1 Валове нагромадження основного капіталу.

2.2 Зміни запасів матеріальних оборотних коштів.

3. Сальдо експорту та імпорту продуктів і послуг.

4. Валовий внутрішній продукт (1 + 2 + 3).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) визначають як різницю ВВП і вартості спожитого основного капіталу (ЧВП може оцінюватися в тих самих цінах, що й ВВП).

Іншим показником для вимірювання обсягу виробництва є валовий національний продукт (ВНП). Це розмір доходу, отриманого як усередені країни, так і за її межами, у результаті використання факторів виробництва, які перебувають у власності резидентів. ВНП можна визначити як ВВП плюс платежі, що надходять із-за кордону резидентам за послуги, надані факторами виробництва, які знаходяться у власності резидентів, але територіально розміщені за межами країни, за якими складається звіт, мінус платежі іноземцям за послуги, які надаються факторами виробництва, які перебувають в їхній власності і територіально розташовані в цій країні. Різниця між ВВП і ВНП називається чистим факторним доходом із-за кордону і може бути додатною і від'ємною.

Такі платежі і надходження пов'язані з доходами від інвестиційної діяльності, наприклад надходження за прямими інвестиціями і процентами (платежами) з резервів і фінансових активів (пасивів); трудовий дохід, наприклад від робітників-мігрантів у тому разі, коли вони є резидентами своїх країн і не є резидентами тих країн, в яких працюють; орендна плата за землю, будівлі й авторські гонорари (за книжки, фільми тощо).

Як і у випадку з ВВП, чистий національний продукт може бути отримано відрахуванням суми амортизації від ВВП.

У загальному вигляді розрахунок ВНП виконується за схемою: ВНП у ринкових цінах = ВВП у ринкових цінах + Податки (субсидії) на виробництво та імпорт (чисті, до отримання із-за кордону) + Винагорода найманим робітникам (чисті, до отримання із-за кордону) + Дохід від власності (чистий, до отримання із-за кордону).

Loading...

 
 

Цікаве