WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Статистика продукції - Реферат

Статистика продукції - Реферат

3) обчислюють зведений індекс цін для підгрупи:

4) обчислюють паритети купівельної спроможності (ПКС) для товарних груп, ураховуючи натуральні обсяги виробництва (споживання):

за структурою країни А: ;

за структурою країни Б: ;

середній ПКС:

5) за допомогою ПКС перераховують вартісні обсяги продукції окремих груп у валюту країни, з якою виконується порівняння:

;

6) знаходять підсумовуванням зведений показник продукції по кожній країні і обчислюють зведені порівняльні індекси продукції двох країн у різних цінах:

цінах країни А:

цінах країни Б:

та середній індекс:

До таких порівнянь у колишньому СРСР почали вдаватися в порядку експерименту з 1985 р., а на постійній основі — з 1990 р., що привело до більшої довіри до статистичної інформації, яка публікується країнами СНД, з боку інших країн світу.

Макроекономічні показники продукції

Аналізуючи економічні та соціальні процеси на рівні держави, використовують макроекономічні показники, які являють собою складні, агреговані величини, що відбивають результати функціонування економіки країни в цілому.

Макроекономічні показники є основою для оцінювання та прогнозування економічної діяльності.

Основне місце в системі макроекономічних показників посідають валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Ці показники насамперед застосовуються для оцінювання стану і перспектив розвитку економіки, для міжкраїнних зіставлень.

ВВП характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів і вимірює вартість товарів та послуг, що вироблені цими одиницями для кінцевого використання. Він аналогічний (але не повністю ідентичний) обсягу виробництва на території даної країни. Термін "валовий" означає, що ніякого віднімання не робиться щодо споживання (амортизації) основного капіталу, використаного на поточне виробництво. Коли подібне віднімання виконано, то дістають чистий внутрішній продукт.

Обсяг ВВП розраховується в поточних цінах різними методами: виробничим (реальним), розподільним (особистим) і методом кінцевого використання.

Виробничий метод. За цим методом обсяг валового внутрішнього продукту визначають як суму доданих вартостей усіх виробничих одиниць-резидентів плюс чисті податки на виробництво та імпорт. Валова додана вартість обчислюється як різниця між валовим випуском та проміжним споживанням. Вона містіть у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У формалізованому вигляді розклад доданої вартості ДВ на складові можна подати у вигляді:

ДВ = ОП + ПВ + ПІ + ЗД,

де ОП — оплата праці; ПВ — податки на виробництво (за відкиданням субсидій); ПІ — податки на імпорт (за відкиданням субсидій); ЗД — змішаний дохід.

Чисті податки на продукти та імпорт включають податки, розмір яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом; при цьому з неї виключається розмір відповідних субсидій на продукти.

Субсидії — це відшкодування з державного бюджету в порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового стану завдяки поповненню оборотних коштів або компенсації окремих витрат.

Створений у результаті виробничої діяльності ВВП, що дорівнює розміру доданої вартості ДВ, можна подати так:

ВВП = Σ ДВ = Σ (ВВ – ПС + ЧП),

де ПС — проміжне споживання; ЧП — чисті податки; ВВ — валовий випуск.

Проміжне споживання містить витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Така схема обчислення валового внутрішнього продукту дає змогу знайти не лише його абсолютну величину, а й структуру (частку доданої вартості, створеної в кожній галузі, у загальному обсязі валового внутрішнього продукту), а також структуру матеріальних витрат і чистої продукції у валовій за кожною галуззю народного господарства.

Виробничий метод є основним при визначенні обсягу валового внутрішнього продукту. Цей метод застосовують державні органи статистики, і він найповніше забезпечений статистичною інформацією.

На прикладі умовних даних (табл. 14.1) про валову продукцію і проміжне споживання визначимо обсяг і структуру валового внутрішнього продукту.

Таблиця 14.1

ВАЛОВИЙ ВИПУСК І ПРОМІЖНЕ СПОЖИВАННЯ ЗА ГАЛУЗЯМИ, (у фактичних цінах; млн грн.)

Галузь

Валовий випуск

Проміжне споживання

Промисловість

96748

67948

Будівництво

10988

4958

Сільське, лісове та рибне господарство

29851

18437

Транспорт, заготівлі, матеріально-технічне постачання та збут

27926

10832

Інші галузі сфери матеріального виробництва

2098

991

Галузі сфери нематеріального виробництва

31469

14395

У цілому по народному господарству

199080

117561

Віднімаючи за кожною галуззю з валового випуску вартість проміжного споживання, дістанемо валову додану вартість кожної галузі:

промисловість: 96748 – 67948 = 28800;

будівництво: 10988 – 4958 = 6030;

сільське, лісове та рибне господарство: 29851 – 18437 = 11414;

транспорт, заготівлі, матеріально-технічне постачання та збут: 27926 – 10832 = 17094;

інші галузі сфери матеріального виробництва: 2098 – 991 = 1107;

галузі сфери нематеріального виробництва: 31469 – 14395 = 17074.

Підсумовуючи валову додану вартість за всіма галузями, дістанемо розмір валового внутрішнього продукту для всього народного господарства:

28800 + 6030 + 11414 + 17094 + 1107 + 17074 = 81519 млн грн.

Як агрегований показник ВВП має вартісний вияв і оцінюється за основними цінами, цінами виробника, споживача і за ринковими цінами. Основна ціна — це сума, яку утримано виробником за одиницю товару (послуги), що його вироблено як продукцію; на цій ціні не позначаються податки на продукцію і субсидії.

Ціна виробника — сума, яку отримає виробник за одиницю товару або послуги, з урахуванням податків і субсидії. При цьому в розрахунку не беруть участі суми зборів за доставку продукції споживачеві, податки на додану вартість і подібні до таких платежі, що збільшують ціну продукції на ринку.

Ціна споживача — сума, яка сплачується споживачем для того, аби товар чи послуга були надані в необхідний їм час і в потрібному місці. Цю ціну знаходять з урахуванням усіх податків і додаткових (за доставку продукції і т. ін.) зборів, за відкиданням суми субсидій (ПДВ у ціні покупця враховується, якщо не підлягає відрахуванню за законодавством).

Ринкова ціна ВВП визначається з погляду витрат на придбання товарів і послуг, тобто як загальні витрати за відрахуванням імпорту (за цінами ФОБ).

Перші три види цін відбивають результат виробничої діяльності як такої, створення вартості і формування доходів виробника, які відшкодовують понесені їм витрати.

Діяльність уряду щодо економіки призводить до розбіжностей у результатах розрахунків між сумою всіх факторних платежів або вироблених доходів (оцінюються за факторними витратами) і сукупним розміром витрат (оцінюється за ринковими цінами). З огляду на існування непрямого оподаткування і державних субсидій, кінцева ціна відрізняється від справжніх доходів, отриманих факторами виробництва. Непрямі податки за відрахуванням субсидій є обов'язковими платежами державі, і виробники розглядають ці платежі як витрати, пов'язані з участю у виробництві. Такі податки, на відміну від прямих податків, не виплачуються з доходів, отриманих факторами виробництва. А тому, щоб від ВВП, вимірюваного через доходи за факторною вартістю, перейти до ВВП, вимірюваного через витрати за ринковими цінами, треба додати чисту суму непрямих податків.

Loading...

 
 

Цікаве