WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Статистика ринку - Реферат

Статистика ринку - Реферат

У разі, коли виробництво здійснюють кілька підприємств, між ними існує конкуренція і кожне обіймає певну частину ринку, то можливий обсяг виробництва окремого підприємства визначається за місткістю частки ринку , що припадає на це підприємство, та прогнозованої частки останнього dі за формулою:

.

Прогнозуючи таку частку, враховують, що її значення змінюється пропорційно до зусиль даного підприємства, а прогнозуючи потребу в продукції виробничо-технічного призначення, беруть до уваги обставини і фактори, котрі впливають на неї. Насамперед ідеться про те, що значна частина устаткування, особливо виробничо-технічного, а також того, яке потребує монтажу, вводиться завдяки капітальному будівництву нових, реконструкції і розширенню діючих підприємств. З огляду на тривалі строки проектування та виконання будівельно-монтажних робіт потребу в технологічному устаткуванні слід з'ясовувати заздалегідь, під час розробки технічної документації на спорудження відповідних об'єктів.

Перш ніж визначати потребу щодо продукції виробничо-технічного призначення, необхідно статистичними методами дослідити тенденції та структурні зрушення, пов'язані з потребою за окремими галузями, а також можливості впровадження нових технологічних процесів, удосконалення організації виробництва, розширення й оновлення асортименту продукції.

У процесі прогнозування мають братися до уваги такі фактори: заплановане зростання обсягів виробництва; зміна структури виробництва продукції, яку споживають підприємства — споживачі технологічного устаткування; перспективні прогресивні норми використання останнього; основні напрямки науково-технічного прогресу у відповідних галузях; удосконалення технологічних рішень. Водночас мають ураховуватися фактори, зумовлені специфікою виробництва і використання продукції виробничо-технічного призначення.

Ступінь обґрунтованості таких прогнозів визначається насамперед достовірністю використаної інформації. Важливо також якомога повніше врахувати фактори, що формують потребу на даний вид продукції, основні тенденції технічного прогресу в галузях-споживачах, забезпечити високу якість науково-технічної експертизи та економічного оцінювання прогнозів потреби, про яку йдеться.

Отже, прогноз потреби має будуватися з урахуванням таких факторів:

  • обсяг виробництва продукції, для виготовлення якої використовується устаткування, кількісні і якісні зміни у складі цієї продукції;

  • основні напрямки розвитку техніки, технології та організації виробництва (як у виробників, так і у споживачів продукції), які перебувають під впливом науково-технічного прогресу;

  • характер та ефективність використання продукції у споживачів;

  • експортно-імпортні можливості економіки в цілому і окремих галузей;

  • запланований галузями-споживачами обсяг капіталовкладень, зокрема розмір капіталовкладень для придбання устаткування.

Оскільки капіталовкладення розраховуються у вартісному виразі, необхідно врахувати індекси цін на основні види використовуваного устаткування.

Визначаючи перспективну потребу щодо продукції виробничо-технічного призначення важливо застосовувати обґрунтовані методи розрахунку, зокрема методи прямого розрахунку на основі узагальнюючих (агрегованих) нормативів; кореляційно-регресійні моделі; екстраполяцію, економіко-математичне моделювання, експертні оцінки.

Метод прямого розрахунку полягає в тому, що окремі характеристики (або кінцевий стан прогнозованого об'єкта) задаються у вигляді деякого узагальнюючого показника. Останній визначає обсяг діяльності галузі — споживача продукції виробничо-технічного призначення і норми її використання. Економіко-математичні методи дають змогу знайти кількісний вираз цих норм, потреби і попиту. Кореляційно-регресійним методом установлюють зв'язок між потребою щодо продукції виробничо-технічного призначення і факторами, які визначають цю потребу.

Для оцінювання потреби у продукції міжгалузевого призначення застосовуються також методи міжгалузевого балансу, які оперують системою відносних величин — коефіцієнтів фондомісткості, фондоозброєності праці, матеріаломісткості, фондовіддачі, іншими показниками, специфічними для окремих галузей.

Статистика товарного оборотувнутрішньої торгівлі

Матеріальні блага, які створені в галузях матеріального виробництва, доводяться до споживача у процесі товарного обороту (товарообороту).

Розвиток і вдосконалення товарного обороту тісно пов'язані з економічною та соціальною ефективністю суспільного виробництва — відновленням у грошовій формі вартості виробленого продукту, задоволенням платоспроможного попиту населення, активним впливом на підвищення якості продукції та зниження її собівартості, скороченням витрат часу на обслуговування.

Сукупність актів купівлі-продажу товарів можна звести до таких типів операцій за ознаками продавця та покупця:

  1. продаж товарів тими, хто їх виробляє, безпосередньо споживачам;

  2. продаж товарів тими, хто їх виробляє, торговельним організаціям для подальшого продажу;

  3. продаж товарів одними торговельними організаціями іншим торговельним організаціям для подальшого продажу;

  4. продаж товарів торговельними організаціями споживачам.

Можливість перепродажу товару, перехід від одного власника до іншого сприяють зростанню продажу. Сума його обсягу становить валовий товарооборот. Цей показник прямо пропорційний до числа ланок товаропросування і повторно враховує реальну вартість товару. Тому його не можна застосовувати для характеристики обсягу товарної маси.

Для оцінювання реального розміру товарної маси, яка здійснює рух від виробника до споживача, обчислюється показник, вільний від повторного рахунку, — чистий товарооборот. Під ним розуміють кінцевий, не поновлюваний продаж.

За ознакою покупця та розміру товарооборот поділяється на оптовий та роздрібний. Оптовим товарооборотом називається продаж товарів великими партіями виробниками та торговельними посередниками іншим торговельним посередникам (для подальшого перепродажу) та масовим (колективним) споживачам. Роздрібним товарооборотом називається продаж товарів кінцевим споживачам (населенню).

Середня кількість ланок, через які пройшов товар, характеризує коефіцієнт ланковості. Він дорівнює частці від ділення валового товарообороту на чистий. Зростання кількості ланок стримує рух товарів, збільшує час обороту товарів і товарні запаси. Через це зростає потреба в складських приміщеннях, підвищується рівень витрат, ціни.

Роздрібний товарооборот характеризує ту стадію, коли процес обігу товарів закінчився і товар під час купівлі-продажу надходить до споживача. Цей товарооборот порівняно з іншими формами продажу має найбільше значення. У процесі роздрібної реалізації товар та його споживна вартість дістають суспільне визнання.

До складу роздрібного товарообороту входить виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торговельну мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності та господарювання, а також виручка, одержана через касу неторговельних підприємств, організацій, установ від продажу безпосередньо населенню товарів власного виготовлення, закуплених на стороні або одержаних за бартером (ураховується продаж поза торговельною мережею).

До складу роздрібного товарообороту включається також відпускання товарів за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі та мережі громадського харчування окремим категоріям установ.

У період становлення ринкової економіки, коли відбувається розширення кола учасників торговельної діяльності, споживчий ринок набирає різноманітних форм, утворюються нові канали реалізації товарів населенню. Для повноти обліку роздрібного товарообороту виокремлюють такі його складові:

а) організований ринок;

б) міські ринки сільськогосподарської продукції;

в) неорганізований ринок.

Організований ринок охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів, палаток, підприємств громадського харчування, комерційно-комісійну торгівлю (мережа невеликих магазинів, палаток, кіосків, секцій у магазинах і т. п.). До цієї категорії належить також реалізація товарів населенню безпосередньо виробничими підприємствами, організаціями, видавництвами і т. п.

Міські ринки охоплюють реалізацію селянами, фермерами, окремими громадянами, колективними господарствами та іншими підприємствами сільськогосподарської продукції, виробленої у своїх господарствах, а останнім часом і імпортної сільськогосподарської продукції.

Неорганізований ринок охоплює реалізацію приватними особами товарів як вироблених у країні, так і завезених із країн далекого і близького зарубіжжя (так званий неорганізований імпорт), у порядку вільної торгівлі у спеціально відведених місцях (на стадіонах, речових ринках і т. п., або на вулицях, площах та інших місцях).

Динаміка роздрібного товарообороту супроводжується змінами його товарної структури: змінюється співвідношення між продовольчими та непродовольчими товарами, іншими групами товарів.

Loading...

 
 

Цікаве