WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Особливі границі - Реферат

Особливі границі - Реферат

Реферат на тему:

Особливі границі

Перша особлива границя

Границі — наслідки першої особливості границі:

1. 2. 3. 4.

Зауваження. За допомогою першої особливої границі можна досліджувати невизначеності для виразів з тригонометричними функціями.

Приклад.

Приклад.

 Для того щоб скористатися першою особливою границею, потрібно виконати таку заміну змінної х, щоб нова змінна прямувала до нуля, наприклад

Приклад.

Друга особлива границя

Границі — наслідки другої особливої границі:

1. . 2. . 3. .

4. .

Зауваження: За допомогою другої особливої границі та її на-слідків можна досліджувати невизначеності

.

Приклад.

Приклад.

Приклад.

.

Еквівалентні нескінченно малі величини

Означення. Нескінченно малі величини (н.м.в.) називаються н.м.в. одного порядку мализни при якщо

Приклад. Н.м.в. та є н.м.в. одного порядку мализни при , бо

Означення. Н.м.в. називається н.м.в. вищого порядку мализни порівняно з н.м.в. при якщо

Приклад. Н.м.в. є вищого порядку мализни порівняно з н.м.в. при :

Означення. Дві н.м.в. називаються еквівалентними при якщо

Зауваження: При дослідженні границь відношення н.м.в. їх можна замінювати еквівалентними, тобто якщо еквівалентна при то

Виходячи з наслідків першої та другої особливих границь, можна записати таку низку еквівалентних н.м.в. при

x  sinx  tgx  arcsinx  arctgx ex– 1 ln (x + 1).

Як наслідок звідси випливає, наприклад, що при буде: e3x – 1  3x; sin 5x  5x і т.п.

Використовується шкала н.м.в. при дослідженні невизначеностей типу .

Приклад.

Наслідок. Якщо функція неперервна на і то на набуває всіх проміжних значень між числами А і В.

Теорема 4 (Вейєрштрасса). Якщо функція неперервна на закритому проміжку , то вона набуває на цьому проміжку своїх найбільших й найменших значень(рис. 3.17).

Рис. 3.17

3.5.3. Класифікація точок розриву функцій

Означення. Функція називається розривною в точці якщо порушується хоча б одна з умов рівності

Розрізняють точки розриву 1-го і 2-го роду. Розриви 1-го роду бувають усувні й неусувні; розриви 2-го роду — завжди неусувні.

Означення. Точка називається точкою розриву 2-го роду для функції , якщо в цій точці не існує хоча б одна з односторонніх границь (зліва чи справа).

Означення. Точка називається точкою розриву 1-го роду (розрив неусувний) для функції , якщо односторонні границі (зліва і справа) функції у цій точці існують, але не рівні між собою, тобто

Означення. Точка називається точкою розриву 1-го роду (розрив усувний) для функції , якщо односторонні границі функції в цій точці існують, рівні між собою, але не дорівнюють значенню функції в цій точці або функція у цій точці не існує, тобто

Зауваження. Точка усувного розриву відзначається тим, що існує але Тому на основі функції можна побудувати функцію

Методика дослідження функцій на неперервність.

1. Знайти область визначення функції

2. Дослідити функцію на неперервність у відкритих проміжках

3. Визначити скінченні граничні точки (с.г.т.) і обчислити односторонні границі функції у цих точках.

Рис. 3.18

4. Зробити висновок про характер точок розриву (якщо вони є) і побудувати графік функції поблизу цих точок. Для зручності побудови графіка функції рекомендується записати координати граничних точок графіка функції Символічний запис абсциси граничної точки означає, що абсциса довільної точки графіка функції прямує до х0 зліва (х0 – 0) або справа (х0 + 0); а запис означає, що ордината довільної точки графіка функції при цьому прямує до у0 знизу (у0 – 0) або зверху (у0 + 0). Наприклад, для граничних точок і графік функції підходить до цих точок так, як показано на рис. 3.18.

До точки Р1 графік підходить зліва і зверху, а до точки Р2 — справа і знизу.

Приклад. Дослідити на неперервність функцію

 Область визначення цієї функції На кожному з інтервалів області визначення функція буде неперервна, як суперпозиція неперервних елементарних функцій. Скінченною граничною точкою D функції буде х = 1. Обчислимо такі границі:

Отже, х = 1 — точка розриву 2-го роду, бо одна з односторонніх границь не існує. Граничні точки графіка функції: Р1 (1 – 0; + 0), Р2(1 + 0; + ). Графік функції поблизу точки розриву показано на рис. 3.19. Зауважимо, що гранична точка Р2 (1 + 0; + ) лежить на нескінченності.

Рис. 3.19 Рис. 3.20

Приклад. Дослідити на неперервність функцію

 Ця функція буде неперервною на кожному з проміжків (–; 0) і (0; + ), бо є суперпозицією неперервних елементарних функцій. Границі — не існують. Отже, точках = 0 — точка розриву функції 2-го роду.

Записати координати граничних точок графіка функції неможливо, тому і побудувати графік функції поблизу самої точки розриву не можна (рис. 3.20).

Приклад. Дослідити на неперервність функцію .

 Скорочений запис розв'язування задачі:

— неперервна, як суперпозиція елементарних функцій.

х = 0 — с.г.т. D(y).

Рис. 3.21

Таким чином, точка х = 0 є точкою розриву функції 1-го роду (розрив усувний), бо односторонні границі існують і рівні між собою (сама функція при х = 0 не існує).

Граничні точки графіка функції і зливаються в одну точку (рис. 3.21).

Приклад. Дослідити на неперервність функцію

 Після розкриття функція перепишеться так:

На кожному з інтервалів функція неперервна. Розглянемо односторонні границі функції у точці х = – 2.

Рис. 3.22

Отже, точка х = – 2 — точка розриву 1-го роду (розрив неусувний), бо односторонні границі функції у цій точці існують, але не рівні між собою.

Граничні точки графіка функції такі: (рис. 3.22).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Бугров Я. С., Никольский С. М. Элементы линейной алгебры и аналитической геометрии. — М.: Наука, 1988. — 240 с.

  2. Бугров Я. С., Никольский С. М. Дифференциальное и интегральное исчисление. — М.: Наука, 1988. — 432 с.

  3. Бугров Я. С., Никольский С. М. Дифференциальные уравнения, интегралы, ряды, функции комплексного переменного. — М.: Наука, 1989. — 464 с.

  4. Овчинников П. Ф., Яремчук Ф. П., Михайленко В. М. Высшая математика. — К.: Вища шк., 1987. — 552 с.

  5. Пак В. В., Носенко Й. Л. Вища математика. — К.: Либідь, 1996. — 440 с.

  6. Пискунов Н. С. Дифференциальное и интегральное исчисление. — Т. 1, 2. — М.: Наука, 1985. — 580 с., 602 с.

  7. Збірник задач з вищої математики / За ред. Ф. С.Гудименка. — К.: КУ, 1967. — 352 с.

  8. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии. — М.: Наука, 1986. — 224 с.

  9. Берман Г. Н. Сборник задач по курсу математического анализа. — М.: Наука, 1975. — 416 с.

  10. Задачи и упражнения по математическому анализу (для вузов) / Под ред. Б. П. Демидовича. — М.: Наука, 1968. — 472 с.

  11. Стрижак Т. Г., Коновалова Н. Р. Математический анализ. — К.: Либідь, 1995. — 240 с.

Loading...

 
 

Цікаве