WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Дослідження операцій. Стохастичні моделі управ-ління запасами - Реферат

Дослідження операцій. Стохастичні моделі управ-ління запасами - Реферат

найпростіші припущення,а потім розглядаються умови, за яких можливі припущення виявляються кра-щими, ніж первісне. Оскільки вважається, що припущення щодо одного з факторів не пов'язані з припущеннями щодо інших факторів, то можливі сотні комбінацій факторів, що приводять до різних вирішуючих правил. З такої множини вирішуючих правил можна обрати найприйнятніше, однак доцільність того чи іншого вибору визначається з врахуванням конкретної ситуації, у якій ці правила будуть реалізовані.
Розглянемо деякі можливі припущення щодо зазначених факторів.
Спосіб постачання замовленої продукції.
Річний показник
Q
Час
Рис. 2. Наявний запас при одержанні замовлення однієї партії
1) Уся замовлена продукція постачається у вигляді однієї партії. Відповідно до моделі, наяв-ний запас зростає від мінімального рівня таким чином, що до початку наступного циклу до-сягає розміру партії.
2) Продукція надходить в комору з моменту початку виробничого циклу протягом інтервалу часу, достатнього для реалізації продукції до постачання всієї партії (рис. 3).
Річний показник
Q
Час
Рис. 3. Розподіл у часі запасу виробленої продукції
Інтенсивність і терміни реалізації продукції.
1) Продукція реалізується з постійною інтенсивністю протягом необмеженого часу. Це вимагає багаторазового поповнення запасів за рахунок замовлень однакового розміру, при-чому наявний запас буде зменшуватися за лінійним законом (рис. 2 і 3). Практично припу-щення про необмежений час реалізації означає, що необхідно принаймні більш ніж три по-повнюючі партії продукції.
2) Продукція реалізується з відомою чи прогнозованою інтенсивністю, що змінюється в часі. У цьому випадку для одержання точного розв'язку потрібно застосовувати методи дина-мічного програмування.
Якщо потреба в продукції, яка користається високим попитом, припадає на кінець певного інтервалу періоду планування (як це є з продукцією, що швидко виходить з моди, чи з новою продукцією, для якої передбачається експоненційне зростання попиту), то не можна вико-ристовувати жоден із запропонованих наближених методів. Якщо протягом періоду плану-вання можливі і високий, і низький попит, то розходження між можливими наближеннями незначні й оцінки їх, звичайно, робляться на основі окремих випадкових пробних вибірок, а не на основі принципових відмінностей.
3) При значних випадкових коливаннях попиту мінімальний рівень запасу відмінний від нуля (а не дорівнює нулю, як це показано на рис. 2 і 3). У цьому випадку існує резервний запас. Якщо розмір партії продукції, яка замовляється, збільшується в порівнянні з тим, що відповідає випадку виконання замовлень, то вірогідність дефіциту продукції протягом року зменшуєть-ся. Отже, резервний запас повинен бути таким, щоб забезпечити бажаний рівень обслугову-вання споживачів. Загальна економія в результаті одноразового визначення рівня резервного запасу і розміру партії продукції для його поповнення здійснюється в тих випадках, коли розмір партії продукції, обчислений за умови відсутності дефіциту, менший, ніж стандартне відхилення помилок прогнозу на інтервалі випередження.
Розглянемо випадок, коли занадто дорога продукція, освоєння виробництва якої вимагає малих витрат, може бути випущена одномоментно в обсязі тижневого постачання, але реалізація її виявляється настільки нерівномірною, що стандартне відхилення еквівалентне розміру місячного постачання. Точне розв'язання задачі вимагає ітеративного процесу обчислень. Практично задовільним наближенням рішення є збільшення розміру партії принаймні до величини стандартного відхилення. Однак подібний розв'язок вимагає виконання значного обсягу обчислень, і тому подальше поліпшення результату може виявитися невиправданим з точки зору затрат на отримання розв'язку.
4) Продукція реалізується доти, поки не з'явиться непередбачена необхідність повного спи-сання запасу, що залишився. У цьому випадку варто брати до уваги технологічні зміни, що плануються на майбутнє, для того щоб поступово звести до нуля поточні запаси. Для цього остання партія виробів, що постачається, повинна мати об'єм, достатній для споживання лише в межах планового періоду, що передує моменту запланованого
5) Якщо інтенсивність реалізації продукції протягом деякого інтервалу часу періоду плану-вання впаде до нуля (закінчення контракту, зміна моделі виробу, порушення неперервності і т.д.), то розмір останньої партії повинен бути таким, щоб компенсувати різницю між ная-вним запасом і загальним незадоволеним попитом. Для вирішення питання про те, чи еконо-мічно вигідним є виготовлення виробів у кількості, що задовольняє попит, який залишився, однією чи декількома партіями, потрібно використання моделей динамічного програмуван-ня. Якщо передбачається задоволення попиту шляхом виготовлення декількох партій виро-бів, то необхідно визначити розмір першої партії. Різниця між розміром партії в оптимальній послідовності і розміром партії без врахування спадів істотна лише при постачанні для задо-волення попиту, що залишився, у вигляді не більш трьох партій.
3. Управління запасами за умови штрафу та дефіциту.
Затрати на запуск у виробництво.
Ці затрати можуть включати витрати на налагодження виробничої лінії, організацію вико-нання календарного графіка виробництва і затрати на розміщення замовлення, які, врешті-решт, залежать від кількості виконаних протягом року замовлень.
У цьому випадку можливі наступні припущення:
1) Освоєння виробництва продукції кожного нового типу незалежно від тих, що випускалися раніше, вимагає нових затрат.
2) Основні затрати пов'язані з розміщенням замовлення на виготовлення сукупності виробів, і незначні затрати пов'язані з включенням у поточне замовлення додаткових одиниць цієї ж продукції. Прикладами, що ілюструють ці випадки, можуть бути перелік товарів, придбаних в одного постачальника, різні продукти, що розливаються на конвеєрі в пляшки однакової ємності.
Варіант об'єднаних замовлень виявляється ефективним, якщо основні затрати на освоєння виробництва нової продукції перевищують загальні додаткові затрати по всій сукупності виробів.
Собівартість одиниці продукції.
При визначенні об'єму капіталовкладень у запаси враховуються припущення щодо собівар-тості продукції, що приводить до доцільності випуску більших партій виробів, ніж це потрі-бно в даний момент. Тут можливі наступні припущення.
1) Може бути вироблений будь-який обсяг продукції при постійній її собівартості.
2) Існують непередбачені зміни цін на продукцію. У цьому випадку, якщо затрати на розмі-щення майбутніх замовлень можуть зрости в порівнянні з існуючою собівартістю продукції, то поточний розмір партії, що замовляється, повинний бути більшим, ніж той, котрий визна-чається величиною вірогідності невиконання замовлень споживачів; це дозволяє віддалити
Loading...

 
 

Цікаве