WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Істинність доказів (античний раціоналізм) - Реферат

Істинність доказів (античний раціоналізм) - Реферат

деталізації усієї філософської проблематики і до докладного опису термінологічних розбіжностей, що мають місце" [8, 68]. Аристотель часто відмовляється наводити різного роду субстанціональні узагальнення й обмежується дослідженням поодиноких явищ. Але він "… не заперечує категоріальної субстанційності загального, а навпаки, вважає науковим тільки таке пізнання, яке здатне в усьому одиничному знаходити загальні принципи" [Там само, 68-69]. Аристотель не розглядає саму по собі ідею, він розглядає її причинно-наслідкову потенцію, її енергійно-потенційне становлення. "Тому аристотелізм, - говорить А.Ф. Лосєв, - є вчення про потенційно-енергетичну і ейдетично породжуючу ентелехію" [Там само]. Енергетичною першопричиною він вважає світовий розум - Нус. Ця ентелехійно-енергетична система Аристотеля не стільки розглядає саму ідею в її платонівському розумінні, вона досліджує сам процес її становлення. Усяку річ - ейдос - Аристотель розглядає як якесь - щось. Уся світобудова, за його вченням, складається з цих щось. "Весь космос тому також є грандіозний ейдос, котрий є ейдосом усіх ейдосів, тобто ідеєю усіх ідей". [Там само, 71]. Але такий ейдос усіх ейдосів Аристотель назвав всесвітнім "розумом розумів", що є першорушієм.
Якщо розглядати у певній пізнавальній послідовності ейдетичні загальнокосмічні енергетичні процеси, то будемо переходити від ідей нижчого порядку до ідей вищого порядку - до ідей ідей. Цей процес нескінченний, досягти його межі неможливо.
Аристотель розробив щонайменше два основних питання в побудові загальнонаукового знання: провів глибокий філософський аналіз філософських систем, що існували до нього, і показав, на базі яких математичних теорій вони побудовані; і друге, не менш важливе - побудував системи наукового знання - формальної логіки, розробив основу теорії доказу і використав ці теорії в дедуктивних побудовах.
Аристотель дає визначення математики, вводить розбіжності між загальними математичними положеннями іконкретними (арифметики, геометрії, астрономії). Загальноматематичні положення, як і загальнофілософські, вивчають загальні питання сущого, а конкретні розділи математики займаються конкретними питаннями. Аристотель розмежовує математичне й філософське розуміння кількості. Філософське визначення кількості покликане розкривати його сутність у взаємозв'язку з іншими філософськими категоріями. Математик не дає "ніякого обґрунтування для суті предмета, а виходить з неї", - говорить Аристотель [11, 80]. Вихідний зміст предмета математики визначається системою начал, що включає вихідні визначення, аксіоми, постулати, пропозиції. На підставі цих першооснов дедукується послідовність вихідних положень. Процес логічного виведення регламентується принципами несуперечності й незалежності. Принцип повноти в Аристотеля не має чіткого формулювання. Ці принципи математики були закладені Аристотелем і при побудові формальної логіки. "Головне досягнення Аристотеля у логіці - це створення теорії силогістичного умовиводу і обґрунтування на ній концепції доведення" [12, 63].
До Аристотеля окремі логіко-дедуктивні побудови розроблялися різними мислителями, але не була розроблена логічна наука про закони правильного мислення як самостійна теорія. Сам Аристотель з цього приводу говорить: "… і в ораторському мистецтві було багато чого і давно сказане. Що ж до вчення про силогізми, то ми не знайшли нічого такого, що було сказано до нас, а мусили самі створювати його з більшою затратою сил і часу" [11, 593].
Аристотель визначив предмет логіки як окрему, самостійну науку. "Передусім слід сказати, про що дослідження і справа якої воно науки: воно про ведення, і це справа науки, яка доводить", - говорить Аристотель [13, 119]. Далі він визначив посилання, силогізм (досконалий, недосконалий) й інші положення. Він сформулював три закони логіки (тотожності, протиріччя, виключеного третього). Четвертий закон достатньої підстави в явному вигляді не представив, хоча в його навчанні він присутній (він був згодом сформульований Лейбнецем при побудові математичної логіки).
Формальна логіка Аристотеля, як розділ філософії, була створена за зразком математичних методів доведення й оформилася в самостійну теоретичну науку як теорія доведення для математики, механіки, фізики, ораторського мистецтва, судової практики й інших наук. Вона дістала статус загальнонаукового знання. "Я думаю, - говорить Лейбніц, - що винахід силогістичної форми - один з найчудовіших і навіть найважливіших винаходів людського духу. Це свого роду універсальна математика, усе значення котрої ще недостатньо зрозуміле" [14, 492-493].
З огляду на великий вплив математики на побудову формальної логіки, силогістичної системи Аристотель відзначає: "…математика стала для сучасних мудреців філософією" [11, 90]. Такий раціоналістичний підхід у побудові наукового знання став парадигмою для побудови дедуктивних теорій мислителів наступних поколінь. Уперше ця теорія доведення була використана Евклідом при побудові своїх знаменитих "Начал", після чого всі попередні математичні видання втратили свою цінність. Ця логіко-силогістична система стала загальновизнаною в побудові наукового знання всіма мислителями наступних поколінь.
Література:
1. Фрагменты ранних греческих философов. М.: Изд. Наука. 1989. 576с.
2. Башмакова И.Г. О проблемах античной математики //Историко-математические исследования. - М., 1963. - Вып. 15.
3. Клайн М. Математика. Поиск истины. - М.: Мир. - 1988. - 296с.
4. Рассел Б. История европейской философии. - М., 1959.
5. Аристотель. Физика. Соч. в 4-х т.т. т.3. М.: Мысль, - 1981, - 613с.
6. Гомперц Т. Греческие мыслители. Соч. в 2-х т.т. - Т. 1. С. - Петербург, 1911, - 485с.
7. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. - М.: Наука. 1987. 218с.
8. Лосев А.Ф. История античной философии. - М.: Мысль. - 1989. - 206с.
9. Платон. Соч. в 3-х т.т. т. 3 (1). - М.: - Мысль, - 1972.
10. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии. - М.: Высшая школа. - 1981. - 374с.
11. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т.т. Т. - 1. - М.: Мысль. - 1976. - 550с.
12. Каган В.Ф. Очерки по геометрии. - МГУ. - 1963. - 570с.
13. Аристотель. Аналитики I и II. Соч. в 4-х т.т. Т.2. - М.: Мысль. - 1978. - 688с.
14. Лейбниц Г. Соч. в 4-х т.т. Т.2. - М., - Мысль. 1983. - 686с.
Loading...

 
 

Цікаве