WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Леонард Ейлер та Д'аламбер Жан Лерон – відомі математики 18 сторіччя - Реферат

Леонард Ейлер та Д'аламбер Жан Лерон – відомі математики 18 сторіччя - Реферат

"просвітителькою" і заради слави намагалася оточити себе видатними вченими і філософами. Дізнавшись, що Ейлер, ім'я якого відоме було всій Європі, незадоволений умовами в Берлінській академії, вона наказала будь-що домогтися повернення вченого в Росію. Фрідріх II довго не погоджувався відпустити його, але, нарешті, дав дозвіл. 9 червня 1766 р. Ейлер із сім'єю залишив Берлін. З того часу до кінця життя він працював у Петербурзькій Академії.
Невдовзі після приїзду до Петербурга Ейлер остаточно осліп і міг тільки диктувати свої твори, виконуючи основні обчислення усно. Та працездатність ученого, якому на той час було близько 60 років, не тільки не зменшилась, а ще більше зросла. Вже через два роки після повернення в Петербург вийшла праця Ейлера "Елементи алгебри". Ця книжка витримала 30 видань шістьма європейськими мовами.
У 1769-1771 pp. учений видав три томи під спільною назвою "Діоптрика", в яких об'єднав усе, що написав у різний час з теорії оптичних інструментів, і виклав загальну теорію діоптрики - науки, якої до нього не існувало взагалі.
Поки друкувалася "Діоптрика", Ейлер устиг продиктувати і здати до друку три томи "Листів до німецької принцеси", три томи твору "Інтегральне числення", книги "Навігація", "Нова теорія Місяця", "Обчислення затемнення Сонця і про походження Венери" та багато інших.
У книжці "Листи до німецької принцеси" Ейлер популярно виклав багато питань фізики, астрономії, хімії, математики і філософії. Твір видавався близько 40 разів дев'ятьма європейськими мовами.
У період напруженої роботи в Петербурзькій Академії наук з Ейлером знову трапилося нещастя: у 1771 р. пожежа знищила його будинок. Удалося врятувати лише дещо з майна і значну частину рукописів. Невдовзі після того йому зняли катаракту з лівого ока, але заборонили певний час працювати. Однак Ейлер порушив цю заборону 'і назавжди втратив зір. Він ледве розрізняв силуети. Диктуючи, учений користувався чорною поверхнею стола, на якій виводив крейдою формули і проводив обчислення.
До останніх днів Ейлер не залишав наукової роботи. Помер він 18 вересня 1783 року.
Поховано Ейлера в Петербурзі на Смоленському кладовищі, У 1837 р. з нагоди 130-річчя з дня народження видатного вченого, на його могилі було споруджено пам'ятник, на полірованій плиті якого вибито латинською мовою напис: "Леонарду Ейлеру Петербурзька Академія".
Значення Ейлера у розвитку науки величезне. Немає жодної галузі математики, на якій не позначився б його геній. Аналітичні методи дослідження найскладніших залежностей у математиці, фізиці й техніці він застосовував, обходячись без графіків і малюнків. Наприклад, в його книжках з аналізу нескінченно малих та з диференціального числення на 800 сторінках тексту немає жодного малюнка. Ейлер не мав суперників у техніці обчислень, у майстерності застосування формул та їх перетворенні.
Ейлер створив варіаційне числення, надав сучасної форми інтеграль-ному численню, викладу тригонометрії й арифметики. Його праці виділили теорію диференціальних рівнянь в окрему дисципліну. Учений заклав основи теорії поверхонь. Він був по суті засновником теоретичної фізики, механіки твердих тіл і, разом з Данії лом Бернуллі, основоположником гідродинаміки та гідравліки як самостійних наук. Ейлер створив науку мореплавства, теорію корабля, теорію розрахунку турбін, в якій настільки випередив свій час, що лише в 1943 р. вперше було побудовано модель турбіни за його описом.
У своїх працях учений розробив питання кінематики фігурних коліс, зовнішньої балістики, біологічної фізики, теорії кольорів і музики, ряд важливих питань з теоретичної астрономії, оптики і теорії ймовірності. Неоціненний його внесок у теорію чисел. Він не тільки довів, а й узагальнив відому в теорії чисел малу теорему Ферма, довів так звану велику теорему Ферма про неможливість розв'язати в цілих додатних числах рівняння xn+yn = zn (при п > 2) для випадку n = 3. Ейлер довів помилковість припущення Ферма про те, що вираз 22n + 1 є просте число при будь-якому п, показавши, що, коли n= 5, ми дістанемо складне число 4 294 967 297, яке ділиться на просте 641.
За час своєї наукової діяльності Ейлер написав понад 880 творів. Повне видання математичної спадщини геніального вченого становило б 60 томів по 500 сторінок у кожному.
З усієї своєї плідної наукової діяльності (близько 56 років) Ейлер 31 рік віддав Петербурзькій Академії наук. Він був свідком зростання її слави і одним з тих, хто активно збагачував російську науку.
15 квітня 1957 року наша країна разом з прогресивним людством усього світу урочисто відзначила 250-річчя з дня народження Леонарда Ейлера, ім'я якого займає почесне місце серед імен видатних людей нашої планети.
?
Д'аламбер Жан Лерон (16.11.1717-29.10.1783) - французский математик, механик и философ, чл. Парижской АН (1741), Петербургской АН (1764) и др. академий. Род. в Париже. Уже в раннем детстве поражал умом и наблюдательностью. Получил прекрасное образование. Изучив юриспруденцию, он стал адвокатом. Много времени Д. уделял медицине и естественным наукам. В 1739 и 1740 он представил в Парижскую АН два трактата о движении твердых тел в жидкостях и об интегральном исчислении, за что был избран в число ее членов. В "Трактате о динамике" (1743) Д. впервые сформулировал свой знаменитый принцип (принцип Д'Аламбера). За "Рассуждения об общей причине ветров" (1744 и 1747) Д. получил премию Берлинской АН и был избран ее членом. В астрономии Д. обосновал теорию возмущения движения планет и первый строго объяснил теорию равноденствий и нутации. Основные математические исследования Д. относятся к теории дифференциальных уравнений. Он нашел решение дифференциального уравнения в частных производных 2-го порядка, выражающего поперечные колебания струны. Работы Д'Аламбера, а также Л. Эйлера и Д. Бернулли заложили основы математической физики. Именем Д. названы оператор и парадокс. При решении одного встретившегося в гидродинамике дифференциального уравнения в частных производных эл-липтического типа Д. впервые применил функции комплексного переменного. Д. и Эйлер .первыми нашли те основные уравнения, свя-зывающие действительную и мнимую части аналитической функции, которые впоследствиистали называть уравнениями Коши-Римана. Д. получил ценные результаты в теории обыкновенных дифференциальных линейных уравнений с постоянными коэффициентами и систем таких уравнений 1-го и 2-го порядка, предложил способ решения дифференциально-функциональных уравнений. Исчисление бесконечно малых Д. пытался обосновать с помощью теории пределов. В теории рядов его имя носит достаточный признак сходимости. В алгебре Д. дал первое, правда, не вполне строгое, доказательство основной теоремы алгебры, которая называется сейчас леммой Д'Аламбера.
Д. работал вместе с Д. Дидро над созданием "Энциклопедии наук, искусств и ремесел". В первых ее томах он поместил такие важные статьи, как "Дифференциалы", "Уравнения", "Динамика", "Геометрия" и др. Здесь в современном смысле встречается термин "натуральное число". В статье "Энциклопедии" под названием "Размерность" Д. впервые высказал идею о времени как о четвертом измерении. Д. написал вступительную статью к "Энциклопедии" - "Очерк происхождения и развития науки" (1750), в которой дал классификацию наук. Из его философских работ следует отметить эту статью и "Элементы философии" (1759). "Энциклопедия" в то время была сборником оппозиционной литературы и вызывала недовольство правящих кругов. Не выдержав преследований реакции, Д. отошел от издания "Энциклопедии" (1757). Д. занимался также литературной деятельностью и был избран в чл. Французской Академии "Сорока бессмертных". Ему принадлежат работы по вопросам музыкальной теории и музыкальной эстетики.
Loading...

 
 

Цікаве