WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Нільс Хенрік Абель - Реферат

Нільс Хенрік Абель - Реферат

нареченого.
У вересні 1825 р. разом з кількома товаришами Нільс прибув у Копенгаген. Датські вчені радили Абелю поїхати в Берлін до німецьких математиків, показати свої праці "королю математиків" - славнозвісному Гассу. їх поради збігалися з бажанням Нільса довше помандрувати з друзями. Так він і зробив, вирушивши з ними до столиці Пруссії.
Берлінські математики прихильно поставилися до Абеля. Вони допомагали йому діставати найновішу літературу з питань, які його цікавили, супроводили в подорожах по місту. Для математичного журналу, що виходив тоді у Пруссії, Абель за зиму 1825/26 року написав 6 статей, залишив їх німецьким друзям і навесні 1826 р. поїхав далі, але не в Париж, як передбачалося раніше. Друзі порадили йому їхати до Франції через Австрію та Італію - піднести свій культурний рівень, а водночас допомогти їм, геофізикам, проводити обчислення.
Так почалася непередбачена подорож молодого вченого по Західній Європі. Вона збагатила юнака незабутніми враженнями від культури й мистецтва чехів, італійців, від творчості видатних майстрів-архітекторів і художників доби Відродження, середньовіччя і античних часів.
Тільки в середині літа 1826 р. Абель приїхав до Парижа. Знайомих у нього не було, а з видатними математиками-академіками встановити ділові стосунки було дуже важко. Але молоді математики швидко зрозуміли прагнення молодого вченого з Норвегії. Вони відкрили для нього двері своїх бібліотек, завжди запрошували його на лекцію когось із видатних фізиків чи математиків. У Парижі Нільс наполегливо взявся за роботу.
Наприкінці жовтня 1826 р. Абель був присутнім на засіданні Академії наук, на якому секретар Академії доповідав про поданий норвезьким математиком мемуар. За ухвалою академіків роботу передали на рецензування Лежандру і Коші.
Абель сподівався, що схвальний відзив академіків, та ще й таких знаменитих математиків, не заставить себе довго чекати. Але час ішов, а рецензії все не було. В Абе-ля кінчалися гроші. Він їв тільки один раз на добу. Його вчитель і приятель Хольмбое висилав йому трохи грошей, але їх, звичайно, не вистачало.
Абель не наважувався надокучати Паризькій Академії наук нагадуваннями про свій мемуар, тим більше, що для того, щоб розібратися у великій праці, потрібен був час.
Перед Новим роком Нільс приїхав у Берлін. Друзі радо зустріли його, але постійної роботи, на яку він сподівався, не знаходилося. Весною 1827 р. Нільс застудився і місяць прохворів. Тільки на початку травня він, розпрощавшись з німецькими друзями, виїхав у Копенгаген.
У травні 1827 р. Нільс повернувся у Христіанію, відвідав університетське начальство, знайомих, розповів про свою роботу під час перебування за кордоном. Минав час, і молодий учений з гіркотою відчував, що ніхто не збирається надати йому посаду ні в університеті, ні в якомусь іншому навчальному закладі. Приватних уроків було мало. Вони не забирали багато часу, і Нільс з особливою наполегливістю удосконалював свої дослідження. Так він написав твір, яким створив теорію, що тепер називається теорією абелевих функцій.
Восени 1827 р. Абелю доручили тимчасово заміщати професора Хан-стіна, який виїхав з експедицією. Це трохи поліпшило матеріальне становище молодого вченого, але тимчасова робота не була розв'язанням життєво важливої проблеми.
У цей час у Берліні відкрилася Прусська академія наук. Німецькі друзі намагалися влаштувати туди Абеля на роботу, запрошували його навідатися до Берліна. Але він, взявшись заміщати професора Ханс-тіна, вважав за неможливе погодитися з їх пропозицією, та й виїжджати на чужину йому не хотілося.
Тим часом у німецькому математичному журналі почали друкуватися статті Абеля. З ним стали листуватися видатні математики Європи, зокрема Лежандр і Коші, яким доручено було два роки тому доповісти на вченій колегії Паризької Академії наук про мемуар Абеля.
Літо 1828 р. Нільс провів у Фро-ланді, де жили його друзі, а Креллі працювала домашньою вчителькою, але восени знову поїхав до Христіанії читати лекції студентам замість професора Ханстіна.
Закінчувався 1828 р. Абель дуже сумував за друзями, що жили у Фроланді, і за своєю нареченою. Незважаючи на заборону лікарів, він вирішив поїхати туди на зимові канікули. Але взимку до Фроланда можна було дістатися тільки саньми, у люті морози, і Нільс застудився. Проте й хворіючи, він не припиняв своєї роботи. 6 січня 1829 р. він закінчив статтю, що зайняла всього дві сторінки, але була чи не найвидатнішою з усіх праць, написаних молодим ученим. У ній він дуже стисло виклав основну теорему паризького мемуару.
Під кінець зимових канікул здоров'я Абеля настільки погіршало, що лікар заборонив йому повертатися в Христіанію для продовження лекцій в університеті. Проте він не послухав поради. Зібравшись уже сідати в сани, він раптом знову закашляв. Біла хусточка, піднесена хворим до рота, була вся в крові...
Нільса негайно поклали в ліжко. Креллі з ніжністю доглядала хворого, через день-два навідувався лікар. Так почався березень. Абель зовсім знесилів і став кашляти ще більше. Інколи він пробував щось робити з математики, але не міг уже й писати.
Нільс Хенрік Абель помер 6 квітня 1829 р. на руках Креллі і свого найближчого друга Матїаса. Поховали його на кладовищі у Фроланді. На могилі друзі спорудили скромний пам'ятник. У газетах з'явилися некрологи, присвячені молодому вченому. Через деякий час і в німецьких та французьких газетах опублікували повідомлення про тяжку для науки втрату, якасхвилювала всіх учених Європи. Почали з'ясовувати причини, чому в свій час не оцінили цього винятково здібного вченого, не підтримали матеріально, та всі ці розмови вже були ні до чого...
Друг і вчитель Абеля Хольмбое взявся написати книгу про молодого вченого, заходився видавати його твори. Копітка робота тривала 10 років і завершилася у 1839 р. Через 43 роки після цього вийшло найповніше видання творів Абеля, а в 1902 р. у зв'язку з сторіччям з дня його народження, університет міста Христіанії видав докладну біографію талановитого математика та його листи до друзів і вчених. Пам'ятники йому споруджено у багатьох західноєвропейських університетських містах.
Тепер кожний, хто вивчає вищу математику, знає, що ім'я Абеля увічнено у найрізноманітніших розділах цієї науки. Є ряд теорем Абеля, абелеві інтеграли, функції Абеля, абелеві групи, формули і перетворення Абеля... Його праці істотно вплинули на розвиток усієї сучасної математики.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. "Наука й жизнь", 1973, № 9.
2. Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев - создатель синтеза механизмов. "Наука й жизнь", 1972, № 1.
3. Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.
4. Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. "Природа", 1971, № 2.
5. Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., "Радянська школа", 1973.
6. Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.
7. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.
8. Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.
9. Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., "Веселка", 1970.
10. Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., "Наука", 1971.
11. Инфельд Д. Зварист Галуа - избранник богов. М., "Молодая гвардия", 1960.
12. Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.
13. Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.
14. Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.
15. Левин В. Й. Рамануджан - математический гений Индии. М., "Знание", 1968.
16. Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.
17. Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., "Просвеще-ние", 1964.
18. Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. "Наука й жизнь", 1970, № 11.
19. Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.
20. Салье М. Мухаммед аль-Хорезми - великий узбекский учений. Ташкент, 1954.
21. Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., "Радянська школа", 1960.
22. Стройк Д. Коротка історія математики. К., "Радянська школа", 1960.
23. Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, "Высшая школа", 1966.
24. Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., "Радянська школа", 1956.
25. Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., "Радянська школа", 1956.
26. Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве