WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Нільс Хенрік Абель - Реферат

Нільс Хенрік Абель - Реферат


Реферат на тему:
НІЛЬС ХЕНРІК АБЕЛЬ (1802-1829 pp.)
У південно-західній частині Норвегії на кількох маленьких острівцях розкинулося невелике рибальське селище Фінней. Там, у сім'ї пастора Абеля 5 серпня 1802 р. народився хлопчик, якого назвали Нільсом Хенріком.
Батько учив його грамоти, а коли синові минуло 13 років, віддав до кафедральної школи в м. Христіанії (з 1925 р.Осло).
Нільс учився і поводив себе добре. Особливо цікаво стало вчитися, коли замість звільненого за жорстокість учителя математики призначили нового - Хольмбое, який закінчив столичний університет. Приступивши до роботи в кафедральній школі, Хольмбое намагався насамперед зацікавити учнів своїм предметом. Новий учитель відразу помітив неабиякі здібності до математики в учня Абеля. Він всіляко підтримував бажання кмітливого хлопчика глибше вивчити цей предмет, давав йому книжки з власної бібліотеки, додаткові вправи й задачі, з якими Нільс успішно справлявся.
За короткий час Абель вивчив елементарну математику і звернувся до вчителя з проханням зайнятися з ним вищою. З того часу всі інші книжки з шкільної бібліотеки перестали цікавити Нільса. Шістнадцятирічний учень швидко вивчив праці Ньютона, Ейлера, Гаусса, Лагранжа та інших видатних математиків того часу. В останні два роки перебування в школі Абель вже намагався розв'язати такі питання математики, які до того часу ще не були розв'язані. Зокрема, він цікавився питанням про можливість розв'язати рівняння п'ятого і вищих степенів у радикалах.
Свої дослідження з цього питання Нільс показав Хольмбое. Той не знайшов помилок у його роботі і надіслав її у Датську академію наук до Копенгагена. Там теж не знайшли помилок і відповіли, що коли б у поданій роботі і були помилки, то все одно вона свідчить про виняткові здібності до математики учня кафедральної школи.
За рік до закінчення школи помер батько Абеля. Крім Нільса, з матір'ю залишились молодші брати і сестри. І хоч Нільс одержував у кафедральній школі скромну стипендію, але взяв на своє утримання молодшого брата. У червні 1821 р. Абель закінчив школу і через місяць склав екзамени в університет м. Христіанії. Його знання з математики оцінили найвищими балами.
Університет не платив стипендій незабезпеченим студентам, але вони жили безкоштовно у гуртожитку. З дозволу керівників університету в одній з кімнат гуртожитку оселився разом з Нільсом і його брат, який вступив до кафедральної школи. Коштів на життя у братів не було. Тоді кілька професорів університету, знаючи про виняткові здібності студента Абеля, прийняли надзвичайне рішення: сплачувати йому невелику стипендію із своєї заробітної плати. Невелика стипендія не могла задовольнити життєві потреби двох молодих людей і Нільс змушений був давати уроки математики. Приватні заробітки виявилися дуже скромними, випадковими і забирали багато часу, тому Нільс змушений був просиджувати цілі ночі над книгами з математики та інших університетських предметів.
На той час Абель був струнким, середнього зросту юнаком. У нього були тонкі риси обличчя, високе чоло, під яким сяяли якимось внутрішнім таємничим світлом блакитні розумні очі. його любили всі - і професори і студенти - як дотепного співрозмовника, доброго товариша, який завжди був готовий допомогти тим, кому важко давалася математика.
Доброзичливе ставлення професорів до Абеля відкрило для нього двері в сім'ї впливових осіб міста. Нільс дружив із учителем кафедральної школи Хольмбое, а також з професором фізики університету Ханстіном, який викладав астрономію, керував роботою обсерваторії, був директором геофізичної державної служби, очолював роботи над складанням карти Норвегії.
Восени 1822 р. Абель успішно склав екзамени з обов'язкових для всіх студентів предметів, що давало йому право займатися тільки улюбленою справою. На той час він уже добре простудіював усі ті книги з вищої математики, які тільки міг знайти в університеті і бібліотеках міста. Він і сам уже написав кілька статей. В єдиному в Норвегії друкованому науковому органі діяльно співробітничав професор Ханстін. Він і домігся того, що невелику працю Нільса про функціональні рівняння було опубліковано в цьому журналі.
Поява у науковому журналі першої статті була знаменною подією в житті молодого математика. Окрилений надіями, він узимку 1822- 23 pp. написав ще одну працю французькою мовою, сподіваючись опублікувати її у математичному журналі Паризької академії наук. Сам професор Ханстін доповідав про неї на вченій колегії університету. Працю надіслали в Париж, але з невідомих причин її не було надруковано.
Навесні 1823 р. Абель одержав гроші за статтю, опубліковану в "Природничонауковому журналі", а водночас і дозвіл від керівників університету поїхати під час канікул улітку до Копенгагена, познайомитися з датськими вченими, показати їм свої праці.
Літо 1823 p., проведене Нільсом у Копенгагені, було чи не найщасливішим у житті молодого математика. Датські вчені схвально оцінили його праці. Нільс жив у сім'ї своєї тітки, разом із двоюрідними братами і сестрами відвідував музеї, театри, концерти, бував на балах.
На одному з балів Абель помітив скромну дівчину з золотавим волоссям і привітним обличчям. Вона стояла осторонь, не беручи участі в танцях. Абель не вмів добре танцювати, але насмілився запросити її, сподіваючись, що вона підучить його. Та не зробили молоді люди й кілька кроків, як зупинилися і почали щиро сміятися. Виявилося, що Креллі Кемп, як звали дівчину, погодилася на танець, бо сама сподівалася підучитися у досвідченого кавалера-танцюриста.
Креллі Кемп була щирою і безпосередньою дівчиною. Нільс довідався, що Креллі - сирота, живе у своїх незаможних родичів, закінчила вчительську школу і шукає місця вчительки, може вчити не тільки норвезької, датської, а й французької мови, історії, географії, арифметики тощо. Крім того, дівчина обізнана з кроєм і шиттям і взагалі з домоводством. За канікули молоді люди бачилися кілька разів. Креллі водила Нільса по музеях, вони сиділи поруч на концертах і театральних виставах, слухали лекції з історії культури і мистецтва, які влаштовувалися громадськістю міста для всіх бажаючих. Швидко минуло жарке літо. Нільс і Креллі розсталися друзями, обіцяючи листуватися одне з одним.
З Копенгагена Нільс повернувся у піднесеному настрої і з новими творчими задумами. Спираючись на дослідження видатного французького математика Лежандра, Абель почав досконаліше розробляти теорію еліптичних функцій.
Молодий математик не переставав також цікавитися питанням про можливість розв'язати в радикалах рівняння п'ятого і вищих степенів. Багато математиків висловлювало думку, що такі рівняння взагалі розв'язати в радикалах неможливо. Але ніхто з них не міг довести цього, бо, як відомо, існує багато рівнянь п'ятого і вищих степенів, які в радикалах розв'язати можна. Завдання полягало в тому, щоб знайти ознаки, за якими можна було б встановити, чи розв'язується рівняння п'ятого і вищих степенів у радикалах. Упошуках таких ознак Абель наприкінці 1823 р. довів теорему про те, що загальні рівняння п'ятого і вищих степенів розв'язати у радикалах неможливо (Оскільки цю теорему у 1799 р. довів, хоч і не зовсім строго, італійський математик Паоло Руффіні, її називають тепер теоремою Абеля-Руффіні). Водночас він знайшов різні групи рівнянь вищих степенів, які розв'язуються у радикалах. Так на дев'ятнадцятому році життя Нільс досяг вершини, підкорити яку досі не вдавалося жодному математику.
Наприкінці 1824 р. університет домігся призначення Абелю невеликої державної стипендії. Це давало йому можливість поїхати за кордон, щоб підтримати зв'язки з тогочасними вченими-математиками та домовитись про друкування своїх праць у математичних журналах, бо в самій Норвегії таких можливостей не було.
Під час занять з математики Нільс довідався від одного із своїх учнів про те, що в селі Сан, поблизу Христіанії, є місце вчительки - виховательки для дітей кількох заможних сімей. Він написав про це Креллі, і вона невдовзі приїхала з Копенгагена та влаштувалася в селі Сан на роботу. Тепер молоді люди могли частіше бачитися. Новий 1825 рік вони зустріли разом, бо Абель на запрошення батьків одного із своїх учнів приїхав у Сан під час зимових канікул. Тоді ж відбулися заручини, і молоді люди офіційно оголосили про своє майбутнє одруження.
Влітку 1825 р. Абель знову поїхав у Сан. Креллі допомогла йому краще опанувати німецьку і французьку мови, бо восени мала починатися закордонна подорож її
Loading...

 
 

Цікаве