WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Математики Росії ХІІІ-ХІХ ст. - Реферат

Математики Росії ХІІІ-ХІХ ст. - Реферат

технологічного інституту. Завершив свою освіту Федоров у Петербурзькому гірничому інституті.
Ще в студентські роки Федоров став членом народницької організації "Земля і воля". У 1895 р. він був уже професором, а через рік його обрали членом Баварської Академії наук. Але за революційні погляди царський уряд чинив усякі перешкоди науковій діяльності молодого вченого: у 1894 р. його заболотували під час виборів до Петербурзької Академії наук; коли через сім років вченого все-таки обрали ад'юнктом Академії з тим, щоб він організував мінералогічний інститут, уряд не відпускав для цього ніяких коштів, і Федоров змушений був залишити Академію. Після першої російської революції (1905 р.) Є. С. Федорова обрали першим директором Гірничого інституту і тільки за Радянської влади у 1919 р. (на останньому році життя) - членом Російської Академії наук.
Наукова спадщина Федорова налічує майже 500 робіт з геометрії, петрографії, геології та із заснованої ним структурної кристалографії. Ця наука досліджує закономірності, якими зумовлюєтьсяутворення з розчинів різних за своєю формою кристалів. Зрозуміло, що класифікувати за формою кожну групу утворюваних кристалів неможливо без числових характеристик, тобто кількісних даних про число граней, а відтак - ребер і вершин. З цієї потреби випливають і дослідження Г. Ф. Вороного в галузі геометрії многогранників, які й привели його як фахівця-математика до створення геометрії чисел.
За розробку проблем геометрії многогранників Г. Ф. Вороного було удостоєно у 1904 р. премії ім. Буняковського.
Видатних успіхів у розвитку математики досягли учні П. Л. Чебишова А. А. Марков (старший) і О. М. Ляпунов. А. А. Марков у 27 р. став доктором математичних наук, а через два роки (у 1884 р.) був обраний членом Петербурзької АН. Маркову належить близько 70 праць, в яких він розвинув методи інтегрування диференціальних рівнянь за допомогою неперервних дробів; дослідив взаємозв'язки між бінарними квадратичними додатно визначеними формами; розробив методи застосування неперервних дробів у деяких галузях математики; поглибив теорію ймовірностей та розширив сферу застосування у цій теорії закону великих чисел; заклав основи однієї із загальних схем природних процесів, які можна досліджувати методами математичного аналізу, що спрямувало застосування теорії імовірностей у дослідженні таких природних процесів, як дифузія газів, різні хімічні реакції, лавинні процеси тощо.
На основі теоретичних здобутків А. А. Маркова вдосконалилися методи математичної статистики, яка тепер відіграє важливу роль у плануванні народного господарства.
О. М. Ляпунов, син астронома М. В. Ляпунова, вже на четвертому курсі Петербурзького університету за дослідження рівноваги важких тіл у важких рідинах був відзначений золотою медаллю. З 1885 р. він уже читав лекції в Харківському університеті і водночас розробляв теоретичні основи предметів фізико-математичного циклу.
Видатний вчений створив теорію стійкості руху, зокрема й рівноваги рідин, що обертаються, розробив методи застосування теорії імовірностей в аналізі випадкових явищ природи і суспільного життя, написав ряд праць з математичної фізики і теорії потенціалів.
У 1902 р. О. М. Ляпунов переїхав до Петербурга, де займався дослідженнями майже до останніх днів життя. Видатний учений був почесним членом Петербурзького, Харківського і Казанського університетів, іноземним членом Римської, членом-кореспондентом Паризької АН, почесним членом математичного гуртка м. Палермо, членом багатьох місцевих математичних товариств, його праці мали світове значення, а поставлені в них проблеми знайшли розвиток у працях пізніших російських і зарубіжних математиків. Учений вмер в Одесі у 1918р.
Ми згадали тут далеко не всіх видатних російських математиків XVIII-XIX ст. З біографіями деяких з них ви докладніше ознайомитеся, прочитавши нариси, що йдуть далі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. "Наука й жизнь", 1973, № 9.
2. Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев - создатель синтеза механизмов. "Наука й жизнь", 1972, № 1.
3. Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.
4. Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. "Природа", 1971, № 2.
5. Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., "Радянська школа", 1973.
6. Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.
7. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.
8. Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.
9. Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., "Веселка", 1970.
10. Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., "Наука", 1971.
11. Инфельд Д. Зварист Галуа - избранник богов. М., "Молодая гвардия", 1960.
12. Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.
13. Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.
14. Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.
15. Левин В. Й. Рамануджан - математический гений Индии. М., "Знание", 1968.
16. Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.
17. Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., "Просвеще-ние", 1964.
18. Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. "Наука й жизнь", 1970, № 11.
19. Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.
20. Салье М. Мухаммед аль-Хорезми - великий узбекский учений. Ташкент, 1954.
21. Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., "Радянська школа", 1960.
22. Стройк Д. Коротка історія математики. К., "Радянська школа", 1960.
23. Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, "Высшая школа", 1966.
24. Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., "Радянська школа", 1956.
25. Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., "Радянська школа", 1956.
26. Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве