WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Леонард Ейлер - Реферат

Леонард Ейлер - Реферат

умови для наукової праці. Прусський король Фрідріх II спрямовував діяльність працівників Берлінської академії на розв'язування лише практичних справ, а не на розвиток теорії. Не дивно, що в наукових збірниках Берлінської академії наук публікувалися ті праці Ейлера, які мали переважно практичний зміст, тоді як у Петербурзьких збірниках з року в рік з'являлися ґрунтовні теоретичні статті.
Тим часом у Росії почалося царювання Катерини II, яка вважала себе "просвітителькою" і заради слави намагалася оточити себе видатними вченими і філософами. Дізнавшись, що Ейлер, ім'я якого відоме було всій Європі, незадоволений умовами в Берлінській академії, вона наказала будь-що домогтися повернення вченого в Росію. Фрідріх II довго не погоджувався відпустити його, але, нарешті, дав дозвіл. 9 червня 1766 р. Ейлер із сім'єю залишив Берлін. З того часу до кінця життя він працював у Петербурзькій Академії.
Невдовзі після приїзду до Петербурга Ейлер остаточно осліп і міг тільки диктувати свої твори, виконуючи основні обчислення усно. Та працездатність ученого, якому на той час було близько 60 років, не тільки не зменшилась, а ще більше зросла. Вже через два роки після повернення в Петербург вийшла праця Ейлера "Елементи алгебри".
Ця книжка витримала 30 видань шістьма європейськими мовами.
У 1769-1771 pp. учений видав три томи під спільною назвою "Діоптрика", в яких об'єднав усе, що написав у різний час з теорії оптичних інструментів, і виклав загальну теорію діоптрики - науки, якої до нього не існувало взагалі.
Поки друкувалася "Діоптрика", Ейлер устиг продиктувати і здати до друку три томи "Листів до німецької принцеси", три томи твору "Інтегральне числення", книги "Навігація", "Нова теорія Місяця", "Обчислення затемнення Сонця і про походження Венери" та багато інших.
У книжці "Листи до німецької принцеси" Ейлер популярно виклав багато питань фізики, астрономії, хімії, математики і філософії. Твір видавався близько 40 разів дев'ятьма європейськими мовами.
У період напруженої роботи в Петербурзькій Академії наук з Ейлером знову трапилося нещастя: у 1771 р. пожежа знищила його будинок. Удалося врятувати лише дещо з майна і значну частину рукописів. Невдовзі після того йому зняли катаракту з лівого ока, але заборонили певний час працювати. Однак Ейлер порушив цю заборону і назавжди втратив зір. Він ледве розрізняв силуети. Диктуючи, учений користувався чорною поверхнею стола, на якій виводив крейдою формули і проводив обчислення.
До останніх днів Ейлер не залишав наукової роботи. Помер віл 18 вересня 1783 року.
Поховано Ейлера в Петербурзі на Смоленському кладовищі. У 1837 р. з нагоди 130-річчя з дня народження видатного вченого, на його могилі було споруджено пам'ятник, на полірованій плиті якого вибито латинською мовою напис: "Леопарду Ейлеру Петербурзька Академія".
Значення Ейлера у розвитку науки величезне. Немає жодної галузі математики, на якій не позначився б його геній. Аналітичні методи дослідження найскладніших залежностей у математиці, фізиці й техніці він застосовував, обходячись без графіків і малюнків. Наприклад, в його книжках з аналізу нескінченно малих та з диференціального числення на 800 сторінках тексту немає жодного малюнка. Ейлер не мав суперників у техніці обчислень, у майстерності застосування формул та їх перетворенні.
Ейлер створив варіаційне числення, надав сучасної форми інтегральному численню, викладу тригонометрії й арифметики. Його праці виділили теорію диференціальних рівнянь в окрему дисципліну. Учений заклав основи теорії поверхонь. Він був по суті засновником теоретичної фізики, механіки твердих тіл і, разом з Данилом Бернуллі, основоположником гідродинаміки та гідравліки як самостійних наук. Ейлер створив науку мореплавства, теорію корабля, теорію розрахунку турбін, в якій настільки випередив свій час, що лише в 1943 р. вперше було побудовано модель турбіни за його описом.
У своїх працях учений розробив питання кінематики фігурних коліс, зовнішньої балістики, біологічної фізики, теорії кольорів і музики, ряд важливих питань з теоретичної астрономії, оптики і теорії ймовірності. Неоціненний його внесок у теорію чисел. Він не тільки довів, а й узагальнив відому в теорії чисел малу теорему Ферма, довів так звану велику теорему Ферма про неможливість розв'язати в цілих додатних числах рівняння хп+уп=п (при п>2) для випадку п = 3. Ейлер довів помилковість припущення Ферма про те, що вираз 22п+1 є просте число при будь-якому п, показавши, що, коли п = 5, ми дістанемо складне число 4 294 967 297, яке ділиться на просте 641.
За час своєї наукової діяльності Ейлер написав понад 880 творів. Повне видання математичної спадщини геніального вченого становило б 60 томів по 500 сторінок у кожному.
З усієї своєї плідної наукової діяльності (близько 56 років) Ейлер 31 рік віддав Петербурзькій Академії наук. Він був свідком зростання її слави і одним з тих, хто активно збагачував російську науку.
15 квітня 1957 року наша країна разом з прогресивним людством усього світу урочисто відзначила 250-річчя з дня народження Леонарда Ейлера, ім'я якого займає почесне місце серед імен видатних людей нашої планети.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. "Наука й жизнь", 1973, № 9.
2. Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев - создатель синтеза механизмов. "Наука й жизнь", 1972, № 1.
3. Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.
4. Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. "Природа", 1971, № 2.
5. Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., "Радянська школа", 1973.
6. Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.
7. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.
8. Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.
9. Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., "Веселка", 1970.
10. Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., "Наука", 1971.
11. Инфельд Д. Зварист Галуа - избранник богов. М., "Молодая гвардия", 1960.
12. Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.
13. Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.
14. Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.
15. Левин В. Й. Рамануджан - математический гений Индии. М., "Знание", 1968.
16. Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.
17. Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., "Просвеще-ние", 1964.
18. Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. "Наука й жизнь", 1970, № 11.
19. Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.
20. Салье М. Мухаммед аль-Хорезми - великий узбекский учений. Ташкент, 1954.
21. Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., "Радянська школа", 1960.
22. Стройк Д. Коротка історія математики. К., "Радянська школа", 1960.
23. Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, "Высшая школа", 1966.
24. Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., "Радянська школа", 1956.
25. Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., "Радянська школа", 1956.
26. Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве