WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Готфрід Вільгельм Лейбніц - Реферат

Готфрід Вільгельм Лейбніц - Реферат

у поставленій проблемі, розв'язавши її кожний по-своєму.
Мемуар Лейбніца, в якому подавалися правила диференціювання-й інтегрування, був написаний у 1677 p., а надрукований лише в 1684 р. під назвою "Новий метод максимумів і мінімумів, а також дотичних, для якого не є перешкодою ні дробові, ні ірраціональні величини, і особливий для цього метод числення". Через два роки (1686) вийшла друком друга праця вченого "Про приховану геометрію". У ній, викладено правила інтегрування багатьох елементарних функцій, зокрема й тих, за допомогою яких швидко й легко виводилися формули обчислення площ, поверхонь і об'ємів-тіл обертання і тіл, обмежених кривими поверхнями взагалі.
Диференціальне та інтегральне числення як закони дій над змінними величинами виявилися дуже корисними не тільки для математики. а й для розв'язання багатьох практичних задач з фізики, механіки,, геодезії тощо.
Відомий голландський учений, сучасник Лейбніца, фізик і механік Христіан Гюйгенс, говорив, наприклад, що з подивом і захопленням-помічає загальність і надзвичайну продуктивність нових методів мате-матичих досліджень і обчислень у першій-ліпшій галузі знань. Вінпророкував нескінченний розвиток і прогрес їх, і життя підтвердило ці передбачення. Без інтегрального і диференціального числення математика як наука не змогла б досягти сучасного свого розвитку.
Відкриваючи нові шляхи у розвитку математики як науки, Лейбніц удосконалював і математичний апарат: запровадив багато символів, термінів, знаків дій. Це давало можливість позбутися записування словами різних операцій над сталими і змінними величинами. Лейбніц, наприклад, запропонував дію множення позначати однією крапкою, а ділення - двома, використовувати круглі, квадратні і фігурні дужки у формулах і різних перетвореннях. Поняття залежної і незалежної змінної запровадив у математику Декарт, а терміни "функція" (що відповідає поняттю залежної змінної) і "аргумент" (що відповідає поняттю незалежної змінної) увів Лейбніц, як і термін "координати". Він же запровадив знаки похідної, диференціала, інтеграла та деякі інші математичні символи.
Творчість Лейбніца мала величезне значення для розвитку світової науки. К. Маркс високо оцінював наукову спадщину вченого, а Ф. Енгельс говорив, що розум цієї талановитої людини, обдарованої творчою фантазією і прагненням до знань, ніби випромінював навколо себе найгеніальніші ідеї.
Наприкінці XVII ст. слава Лейбніца гриміла по всій Європі. Не було такого вченого, дипломата, короля, князя чи герцога, який би не вважав для себе за честь якщо не листуватися, то хоч би раз побачитися і поговорити з видатною людиною.
Протягом останніх 40 років свого життя Лейбніц займав посаду політичного радника Ганноверського герцога. На старість гостра хвороба суглобів рук і ніг прикувала вченого до крісла. На початку XVIII ст. значення Ганновера як великого політичного і адміністративного центру стало зменшуватися. Покровителі й шанувальники Лейбніца потроху вмирали, коло листування звужувалося.
Обставини смерті цієї видатної людини загадкові. 14 листопада 1716 р. вчений почував себе гірше, ніж звичайно. Зайшов провідати хворого його давній знайомий-єзуїт, який приніс і саморобні домашні ліки - настойку з якогось зілля. Лейбніц випив її, але відразу став почувати себе ще гірше. Поки розшукали і привели лікаря, вчений помер. Це сталося через годину після того, як він випив "ліки". За труною людини, що в свій час була гордістю європейської науки, йшла тільки одна особа - секретар ученого. Та людство пам'ятає ім'я видатного вченого. У листопаді 1966 р. світова наукова громадськість за рішенням Всесвітньої Ради миру широко відзначила 250 років з дня смерті Лейбніца - вченого, гуманіста і палкого борця за соціальний прогрес.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. "Наука й жизнь", 1973, № 9.
2. Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев - создатель синтеза механизмов. "Наука й жизнь", 1972, № 1.
3. Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.
4. Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. "Природа", 1971, № 2.
5. Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., "Радянська школа", 1973.
6. Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.
7. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.
8. Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.
9. Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., "Веселка", 1970.
10. Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., "Наука", 1971.
11. Инфельд Д. Зварист Галуа - избранник богов. М., "Молодая гвардия", 1960.
12. Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.
13. Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.
14. Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.
15. Левин В. Й. Рамануджан - математический гений Индии. М., "Знание", 1968.
16. Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.
17. Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., "Просвеще-ние", 1964.
18. Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. "Наука й жизнь", 1970, № 11.
19. Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.
20. Салье М. Мухаммед аль-Хорезми - великий узбекский учений. Ташкент, 1954.
21. Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., "Радянська школа", 1960.
22. Стройк Д. Коротка історія математики. К., "Радянська школа", 1960.
23. Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, "Высшая школа", 1966.
24. Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., "Радянська школа", 1956.
25. Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., "Радянська школа", 1956.
26. Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве