WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Іван Матвійович Виноградов - Реферат

Іван Матвійович Виноградов - Реферат


Реферат на тему:
ІВАН МАТВІЙОВИЧ ВИНОГРАДОВ (нар. 1891)
Недалеко від міста Великих Лук у селі Милолюб 14 вересня 1891 р. народився Іван Матвійович Виноградов.
З малих років хлопець цікавився природознавством - ботанікою й зоологією, непогано малював, але найбільше уподобав розв'язувати задачі з математики. Батько - сільський священик - не хотів учити сина у духовній школі, віддав його в реальне училище. На той час у таких училищах непогано було поставлено навчання фізики, математики та інших природничих наук. Але з атестатом реального училища не можна було вступити в університет. Ваня самостійно вивчив латинську й грецьку мови і через рік після закінчення училища склав екзамени екстерном за повний курс гімназії. Одержаний атестат зрілості дав йому можливість у 1910 р. вступити на фізико-математичний факультет Петербурзького університету.
Вже в студентські роки Виноградов відзначався неабиякими математичними здібностями. Усі заліки й екзамени він складав тільки на відмінно. Ніхто краще від нього не міг пояснити товаришам складний матеріал чи розв'язати важку задачу з будь-якої математичної дисципліни. Однокурсники так і називали його - "наш професор".
У 1914 p. I. M. Виноградов закінчив університет з відзнакою. Вчена рада університету запропонувала випускникові залишитися при кафедрі математики і готуватися до професорського звання. Того ж року його обирають почесним членом Московського товариства природознавців.
То були важкі роки першої світової війни. Вона завершилася буржуазною лютневою революцією і остаточною перемогою Великої Жовтневої соціалістичної революції. Молода радянська республіка відстоювала своє право на існування в боротьбі з білогвардійцями й іноземними інтервентами, у жорстоких лабетах голоду й розрухи.
Молодий учений готував дисертацію у важких побутових умовах. Петроградська електростанція за браком вугілля часто припиняла свою роботу, і квартири освітлювалися каганцями. Центральне парове опалення не діяло. Для чавунних грубок не вистачало дров. Але побутові труднощі не зламали волю Івана Матвійовича до наполегливої праці. Влітку 1918 р. він успішно захистив дисертацію і за призначенням державної комісії розподілу молодих учених став професором Пермського університету.
Багато сил і енергії віддав Іван Матвійович налагодженню навчання робітників і селян у вищій школі, їхня освіта була недостатньою для вступу в університет. Було створено "робітничі факультети", на яких готували до екзаменів у вищу школу. Молодому професорові доводилося не тільки читати лекції, а й організовувати гуртожитки, турбуватися про харчування студентів, забезпечувати лабораторії необхідним навчальним обладнанням і навіть меблями.
Організаторська робота не перешкоджала Виноградову проводити дослідження з вищої математики. Він надіслав у Петроград кілька праць, які привернули увагу вчених глибоким змістом, важливими ідеями. У 1920 р. Івана Матвійовича перевели в Петроград, де він почав читати лекції в політехнічному інституті. За 14 років професор підготував багато інженерів і вчених, які самовіддано працювали в роки перших п'ятирічок на новобудовах нашої країни.
У 1929 p. I. M. Виноградова було обрано академіком, а через три роки призначено директором Математичного інституту ім. В. А. Стєклова Академії наук СРСР, роботою якого він керує й понині. У 1938 р. вченого обрано почесним іноземним членом Амстердамського математичного товариства, а в 1939 р.- почесним членом Лондонського математичного товариства. Незадовго до початку Великої Вітчизняної війни учений опублікував важливу працю під назвою "Новий метод аналітичної теорії чисел", за яку йому було присуджено Державну премію.
Аналітична теорія чисел розвинулася на основі дослідження властивостей цілих чисел. Ця теорія має велике практичне значення в багатьох галузях народного господарства. З елементарної математики відомо, що в замкненому контурі лежить безліч точок з координатами, вираженими не тільки цілими, а й дробовими, ірраціональними та іншими числами. Створений Виноградовим метод тригонометричних сум дає можливість точно підрахувати, скільки точок, абсциси і ординати яких виражаються цілими числами, лежить у певному замкненому контурі.
Обґрунтувавши основний принцип зв'язку тригонометричних функцій кута з координатами певних точок деякою властивістю подвійних тригонометричних сум, учений розвинув далі аналітичну теорію чисел. Це фундаментальне відкриття дало змогу йому частково розв'язати одну з найскладніших задач теоретичної арифметики, відому під назвою "проблеми Гольдбаха". У 1937 р. І. М. Виноградов довів, що кожне досить велике непарне число є сумою не більш як трьох простих чисел, або інакше: серед натуральних чисел існує таке дуже велике число, що будь-яке більше за нього непарне число можна подати як суму не більше ніж трьох простих чисел. Учений визначив, скількома цифрами записується це число в десятковій системі. Його так і називають: "число Виноградова". Виноградов не тільки знайшов спосіб доведення твердження Гольдбаха, а й установив закон, який дає змогу передбачити кількість можливих способів розкладання даного непарного числа на три прості доданки. Наприклад: 29 = 23 + 3 + 3=11+5+13 = 5 + 7+17 (три способи) тощо.
Створені І. М. Виноградовим методи аналітичної теорії чисел дали змогу розкрити деякі нові властивості натуральних чисел та встановити закономірності, що лежать в основі цих властивостей.
Якщо уявити, що на нескінченній півпрямій, починаючи з точки Л=0, через кожні 2 мм фіксують точкою натуральне число, то вся нескінченна множина їх розподілиться на 4 області, а саме:
1) на відрізку АВ вмістяться числа від 1 до 5;
2) на ВС = 20 км розмістяться числа від 6 до 9000000;
3) на CD = 4 000 000 000 000 км - числа від 9 000 000 до дуже великого числа, знайденого Виноградовим;
4) за цим числом на відрізку DE, кінець якого (точка Е) є нескінченно-віддаленою, знайде своє місце решта натуральних чисел. Кожне з них, якщо воно непарне, є сумою трьох простих, а коли парне - сумою чотирьох простих чисел. Це й довів Виноградов.
Учений визначив, скількома цифрами записується його число за десятковою системою. Потрібною для цього смужкою паперу можна було б обвити земний екватор майже 100 мільйонів раз.
Високо оцінені заслуги видатного вченого. У 1945 р. Виноградову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Він нагороджений чотирма орденами Леніна і медалями, в тому числі Золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова (1971). Іван Матвійович - почесний член Американського філософського товариства у Філадельфії (1942), іноземний член Лондонського Королівського товариства (1942), член-кореспондент Паризької АН (1946), іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук у Бостоні (1947), іноземний член Датської АН (1947), почесний член Індійського математичного товариства тощо.
Колектив математиків, яким багато років керує І. М. Виноградов, плідно впливає на розвиток радянської науки.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абубакиров Н. Абу Райхан Бируни. "Наука й жизнь", 1973, № 9.
2. Артоболевский Й., Левитский Н. П. Л. Чебишев - создатель синтеза механизмов. "Наука й жизнь", 1972, № 1.
3. Багратуни Г. Г. Карл Фридрих Гаусе. М., Гиз, 1956.
4. Басов Н. Г. Мстислав Всеволодович Келдьіш. "Природа", 1971, № 2.
5. Бородін О., Бугай А. Біографічний словник діячів у галузі математики. К., "Радянська школа", 1973.
6. Ван дер Варден. Пробуждающаяся наука. М., Физматгиз, 1953.
7. Вилейтнер Г. История математики от Декарта до середини XIX столетия. М., Физматгиз, 1956.
8. Воронцова А. А. Софья Ковалевская. М., 1959.
9. Голованов Я. Світочі науки. Етюди про вчених. К., "Веселка", 1970.
10. Епйфанова А. П., Йльйна В. П. Михаил Александрович Лаврентьев. М., "Наука", 1971.
11. Инфельд Д. Зварист Галуа - избранник богов. М., "Молодая гвардия", 1960.
12. Каган В. Лобачевский й его геометрия. М., Гос-техиздат, 1956.
13. Каган В. Архимед. М., Гостехиздат, 1969.
14. Кольман 3. История математики в древности. М., Физматгиз, 1961.
15. Левин В. Й. Рамануджан - математический гений Индии. М., "Знание", 1968.
16. Оре О. Замечательньш математик Нильс Хенрик Абель. М., Физматгиз, 1961.
17. Прудников В. П. Л. Чебьішев. М., "Просвеще-ние", 1964.
18. Пухначев Ю. Метод Лаврентьева. "Наука й жизнь", 1970, № 11.
19. Садыков X. У. Бируни й его работьі по астро-номии. Ташкент, 1963.
20. Салье М. Мухаммед аль-Хорезми - великий узбекский учений. Ташкент, 1954.
21. Смогоржевський О. С. Про геометрію Лобачевського. К., "Радянська школа", 1960.
22. Стройк Д. Коротка історія математики. К., "Радянська школа", 1960.
23. Чистяк ов В. РассказьІ о математиках. Минск, "Высшая школа", 1966.
24. Цейтен Г. Г. Історія математики за стародавніх часів і у середні віки. К., "Радянська школа", 1956.
25. Цейтен Г. Г. Історія математики в XVI-XVII століттях. К., "Радянська школа", 1956.
26. Юшкевич А. П. История математики в средние века. М., Физматгиз, 1961.
Loading...

 
 

Цікаве