WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМатематика, Геометрія, Статистика → Диференціал - Реферат

Диференціал - Реферат

ДИФЕРЕНЦІАЛ
Поняття диференціала тісно пов'язане з поняттям похідної, і е одним з найважливіших в математиці. Диференціал наближено дорівнює приросту функції і пропорційний приросту аргументу. Внаслідок цього диференціал широко застосовується при дослідженні різноманітних процесів і явищ. Будь-який процес протягом достатньо малого проміжку часу змінюється майже рівномірно, тому дійсний приріст величини, що характеризує процес, можна замінити диференціалом цієї величини на даному проміжку часу. Таку заміну називають лінеаризацією процесу.
Термін "диференціал" (від латинського слова differentia - різниця) ввів у математику Лейбніц.
1. Означення, геометричний та механічний зміст диференціала
Нехай функція у = f (х) диференційовна в точці х [а; b], тобто в цій точці має похідну
Тоді з властивості 1o (гл. 4, п. 3.6)
при х 0,
звідки
(1)
Перший з доданків лінійний відносно х і при х 0 та f' (х) 0 є нескінченно малою одного порядку з х , тому що (гл. 4, п. 4.3):
Другий доданок - нескінченно мала вищого порядку, ніж х , тому що
Цей доданок не є лінійним відносно х, тобто містить х в степені, вищому від одиниці. Таким чином, перший доданок у формулі (1) є головною частиною приросту функції, лінійною відносно приросту аргументу.
Диференціалом dy функції у = f (х) в точці х називається головна, лінійна відносно х, частина приросту функції f(х) в цій точці:
dy = f' (х) х. (2)
Диференціал dy називають також диференціалом першого порядку. Якщо у = х, то у' = х' = 1, тому dy = dx = х, тобто диференціал dx незалежної змінної х збігається з її приростом х. Тому формулу (2) можна записати так:
dy = f'(x)dx. (3)
Формула (4) дає змогу розглядати похідну як відношення диферен-ціала функції до диференціала незалежної змінної.
Зауважимо, що коли в точці х0 похідна f' (х0) = 0, то перши й доданок у формулі (1) дорівнює нулеві і вже не є головною частиною приросту . Але і в цьому випадку диференціал dy знаходять за формулою (4).
Геометричний зміст диференціала зрозумілий з рис. 5.18. Маємо
PN = y, QN = MNtg = хf'(x) = f'(x)dx = dy.
Отже, диференціал функції f (х) при заданих значеннях х і х дорівнює приросту ординати дотичної до кривої у = f (х) в точці х. Приріст функції y при цьому дорівнює приросту ординати кривої. Таким чином, заміна приросту функції на її диференціал геометрично означає заміну ординати АР кривої ординатою дотичної AQ. Зрозуміло, що така заміна доцільна лише для достатньо малих значень х.
З'ясуємо механічний зміст диференціала. Нехай матеріальна точка рухається за відомим законом
S = f(t), де f(t) - диференційовна на деякому проміжку функція. Тоді диференціал цієї функції dS = f'(t) при фіксованих значеннях t і - це той шлях, який пройшла б матеріальна точка за час , якби вона рухалась прямолінійно і рівномірно із сталою швидкістю . Зрозуміло, що фактичний шлях S у випадку нерівномірного руху на відміну від диференціала dS не є лінійною функцією часу і тому відрізняється від шляху dS. Проте якщо час достатньо малий, то швидкість руху не встигає суттєво змінитись, і тому рух точки на проміжку часу від t до t + є майже рівномірним.
Поняття диференціала можна проілюструвати і на інших прикладах, які розглянуто в п. 1.1. У кожному з них поняття диференціала набуває конкретного фізичного змісту.
2. Властивості диференціала. Інваріантність форми диференціала
Оскільки диференціал функції дoрівнює добутку її похідної на диференціал незалежної змінної, то властивості диференціала можна легко дістати із відповідних властивостей похідної. Якщо, наприклад, и і v - диференційовні функції від х, С - стала, то маємо такі правила знаходження диференціалів:
d (u ± ) = du ± d ;
Доведемо, наприклад, четверту формулу. За означенням диференціала маємо
d (uv) = (uv)'xdx = (u'v + uv') dx - = vu'dx + uv'dx = vdu + udv.
Особливо важливий висновок випливає з правила диференціювання складеної функції. Нехай у = f (х) = f ( (t)) - складена функція з проміжним аргументом х = (t) і кінцевим аргументом t, причому функції f (х), (t) диференційовні в точках х і t. Тоді існує похідна y't = y'xx't, а отже, і диференціал
dy = y'tdt = y'xx'xdt = y'xdx. (5)
Порівнюючи формули (4) і (5), бачимо, що перший диференціал функції
у = f (х) визначається за однією і тією самою формулою незалежно від того, чи змінна х є незалежною змінною, чи вона є функцією іншої змінної.
Цю властивість диференціала називають інваріантністю (незмінністю) форми диференціала. Проте слід зауважити, що формули (4), де х - незалежна змінна, і (5), де х - залежна змінна, однакові лише на вигляд, а зміст їх різний: якщо у формулі (4) ах = Ал:, то у формулі (5)
dx = x'(t)dt x.
3. Застосування диференціала в наближених обчисленнях
Як уже зазначалось, приріст y функції у = f(х) у точці х можна наближено замінити диференціалом dy в цій точці: y dy. Підставивши сюди значення y і dy, дістанемо
(6)
Абсолютна похибка величини y - dy є при х 0 нескінченно малою вищого порядку, ніж x , тому що при f' (х) 0 величини y і dy еквівалентні (гл, 4, п. 4.3):
Оцінка (точність) формули (6) при фіксованих значеннях х та Дя з'ясована в п. 5.2.
Іноді користуються наближеною рівністю
f(х + х) f(х). (7)
Якщо функція у = f (х) диференційовна в точці х, то абсолютна похибка формули (7) наближено дорівнює абсолютній величині диференціала:
Відносна похибка формули (7) визначається за формулою
Приклади
1. Знайти диференціал функції у= ln sin 2х: а) при довільних значеннях х i x; б) при х = ; в) при х = і x = 0,1.
О а) Користуючись формулою (4), знаходимо
dy = (ln sin 2x)' dx = 2 ctg 2xdx;
б) в)
2. Порівняти приріст y і диференціал dy функції у = х3 + 2x2.
О Знаходимо приріст і диференціал функції:
y= f (х+ x)-f (x)= (х + x)3 + 2 (х + x)2 - (х3 + 2x2)
Loading...

 
 

Цікаве