WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Цінова політика в комлексі банківському маркетингу - Реферат

Цінова політика в комлексі банківському маркетингу - Реферат

проведення такого аналізу є функція Кобба-Дугласа. Іншими словами, необхідно знайти крапку ДО, досягши якої, виробник зможе дістати необхідний прибуток. Визначення критичної межі ДО - критична межа, у якій відбувається подолання збитковісті і перехід до прибуткової роботи, поріг рентабельності (де осі: Обсяг продажу, кошти, що ілюструють зміну валового дохіда, прибутку, сумарних витрат в залежності від обсягу продажу.
Перебування крапки критичного обсягу реалізації
метод (1);
а - вартість постійних виробничих і позареалізаційних витрат,
здійснених на виробництво продукції обсягом V'; b - вартість матеріальних витрат;
с - витрати на заробітну плату робітників та службовців банку підприємства; d - обсяг накладних, виробничих і комерційних витрат; з - обсяг доходу аналізованого банку, отриманої від продажів товару
обсягом V'; К - точка критичного обсягу продажів; Вираховується зона збитків; Вираховується зона прибутку; D - повна собівартість продукції
У цьому випадку визначається так називана зона збитків і зона прибутку, чиї площі залежать від рівня різних видів витрат. Завдання, що розв'язується за допомогою цього методу, може бути пряме і зворотнє. При прямому завданні вихідними даними є рівень прибутку при визначеному обсязі виробництва. Місце розташування крапки До залежить від структури собівартості. Завдання може бути вирішене за допомогою регресійного аналізу, де в ролі залежних змінних виступають складові витрати виробництва.
Зворотнє завдання визначає рівень собівартості або рівень деяких з її складових як незалежну змінну, а отриманий прибуток, обсяг випуску продукції і накладних виробничих і комерційних витрат як залежні змінні.
Інший метод "контрольної точки" - це так називаний метод " кута, що охоплює,".
(2) Метод " кута, що охоплює,":
а - змінні витрати; b - постійні витрати; з - обсяг доходу
Кут а являє собою так називаний " кут, що охоплює,". Його розмір визначає норму прибутку, що виробник може одержати при даному обсязі виробництва і визначеному відношенні між постійними і змінними витратами. Чим більше кут, тим більше норма прибутку. Але необхідно дотримувати баланс між рівнями змінних витрат (тобто можливостями виробника) і рівнем прибутку.
Наступна модель розглядає прибуток як сукупність двох компонентів - бажаний прибуток і додатковий прибуток. Одержання бажаного і додаткового прибутку зв'язано з виконанням базових і підвищених тактичних і стратегічних планів маркетингової діяльності виробників. Крім того, за допомогою методу "додаткового прибутку" можуть бути проаналізовані рівні постійних і змінних адміністративних торгових витрат, витрат на рекламу, сервісне обслуговування і т.і.
(3) Метод "додаткового прибутку":
а - обсяг прямих матеріальних витрат при визначеному обсязі
наданих послуг; b - величина прямих витрат на оплату праці; з - прямі змінні витрати; d - рівень змінних адміністративних і торгових витрат; е - рівень постійних виробничих витрат; f - рівень постійних адміністративних і торгових витрат; А - контрольна точка прибутку; У - контрольна точка додаткового прибутку. Заштрихована зона являє собою обсяг додаткового прибутку банку; Р - рівень усього прибутку.
Усі вищерозглянуті методи і моделі мають однаково припустиму погрішність, а саме наявність лінійної залежності між розглянутими величинами. Суттєво, що на практиці залежність між прибутком, обсягом продажів і собівартістю не є лінійної і саме тоді необхідно використовувати функцію Кобба-Дугласа чи різні методи множинної нелінійної регресії.
Необхідно відзначити, що частіше аналітикам банку важко знаходити і потім дотримувати конкретної статистичної чи графічної крапки К. Тому завжди біля її існує так називаний "довірчий інтервал", у межах якого на практиці може знаходитися крапка До без збитку для виробника.
4. Метод "споживчої вартості". За допомогою цього методу кожен банк може аналізувати результати своєї діяльності і рівень прибутку в основному як фактор собівартості і досягнення необхідного рівня ділової активності. Основним компонентом цього методу є оцінка споживчих якостей товару. Продукція (послуга) може бути продана дорожче аналогічної послуги банків-конкурентів, якщо клієнт упевнений не тільки в більш високих якостях самої послуги, але і сервісі, зв'язаному з її придбанням.
Іншими словами, аналіз виробляється за допомогою багатомірних соціальних моделей. Методологія аналізу за допомогою експертних оцінок являє собою вибір оптимального методу в кожній конкретній ситуації для перетворення в кількісні чи порядкові оцінки факторів і процесів, що не піддаються безпосередньому виміру. Експертні оцінки ґрунтуються на судженнях фахівців, висловлюються чи індивідуально колективно і підрозділяються на дві основні групи.
До першої групи відносяться методи послідовного поліпшення індивідуальних оцінок кожного експерта (метод Дельфі).
Інша група методів спрямована на колективне узгодження позицій фахівців з метою вироблення колективної експертної оцінки. До цієї групи відносяться такі методи, як метод переваги, метод рангу, методи часткового попарного порівняння і повного попарного порівняння.
Не можна окремо не виділити методики розрахунку показників ефективності витрат на збутову діяльність, що належать до змінних витрат :
1. Методика зіставлення результатів власної рекламної діяльності з фірмами-конкурентами розраховується за наступною формулою:
де - обсяг продажів банкiв
- обсяг витрат на рекламу банків .
Недоліки - складність одержання достовірних даних про обсяги продажу і витратах на рекламу, відсутність даних про цілі маркетингової та рекламної діяльності конкурентів;
2. Визначення коефіцієнта рекламної результативності розрахуємо так:
де - кількість людей, що поширюють рекламу;
- чисельність цільової групи.
Недоліки - складність точного визначення чисельності цільової групи в зоні поширення реклами;
3. Метод аналізу товарообігу розраховуємо за формулою (1.3).
, (1.3)
де, - показник економічної ефективності реклами;
- товарообіг після застосування реклами (тис. грн);
- товарообіг до застосування реклами (тис. грн);
- витрати на рекламу.
Недоліки: метод застосовується для оцінкиреклами, але для врахування множини об'єктивних факторів потрібно вводити поправочні коефіцієнти.
На практиці широко застосовується метод оцінки фінансової (економічної) ефективності реклами, заснований на відношенні додаткового прибутку, отриманого в результаті застосування реклами, до витрат на неї. Основна проблема полягає у відокремленні чистого ефекту реклами, тобто визначення тієї частки приросту обсягу збуту (прибуток), що була забезпечена винятково рекламою того періоду, за яким враховується витрати на рекламу.
3.Особливості ціноутворення на активи на пасиви
Чиста процентна маржа від управління активами та пасивами
Банкіри приймають рішення стосовно конкретних депозитних та кредитних послуг. Депозити є зобов'язаннями для банку, в той час як кредити є активами. Таким чином утворення цін на
Loading...

 
 

Цікаве