WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Метрологія — наука і практика вимірювання в економічній діяльності - Реферат

Метрологія — наука і практика вимірювання в економічній діяльності - Реферат

Реферат на тему:

Метрологія — наука і практика вимірювання в економічній діяльності

Сучасна метрологія оперує термінами і поняттями, як правило, затвердженими у законодавчому порядку кожної держави, або міжнародними угодами.

У нашій країні до 1993 р. діяв державний стандарт "Государственная система обеспечения измерений. Единицы физических величин" ГОСТ 8.417—81, уведений в дію постановою Держ-стандарту СРСР від 19 березня 1981 р. Згідно з цим стандартом усі державні установи та підприємства народного господарства були зобов'язані застосовувати Міжнародну систему одиниць фізичних величин SI не тільки в технологічній документації, а й при маркуванні продукції, виданні публікацій усіх видів (включаючи підручники), у радіо- і телевізійних передачах.

Цей стандарт допускав застосування в друкованих виданнях міжнародних або тільки російських позначень. Але практично в усіх вітчизняних (як науково-технічних, так і навчальних) виданнях застосовувались російські позначення. Це обмежувало застосування на практиці міжнародних позначень SI і одночасно створювало певні проблеми перед неросійськомовними виданнями в нашій країні.

З 1993 р. в Україні метрологічна діяльність регламентується законодавчими документами (актами) уряду.

Державний класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку України (ДК 011-99 від 01.07.97)

THE CLASSIFIER OF SYSTEM SIGNIFICATION OF MEASURING UNITS AND CALCOLATION

Державний класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку (КСПОВО) є складовою частиною державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації.

КСПОВО розроблений на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку та статистики".

КСПОВО гармонізовано з міжнародними стандартами ISO 31:1992 "Величини та одиниці", ISO 1000:1992 "Одиниці SI та рекомендації щодо застосування кратних і частинних від них одиниць" у частині одиниць вимірювання фізичних величин і відповідає "Довіднику елементів зовнішньоторгових даних" (ДЕЗД ООН), 1987 р. у частині одиниць вимірюван-ня, інформації та обліку, що застосовуються в міжнародній торгівлі.

КСПОВО призначено для збирання, обробки та обміну інформацією з фінансової та статистичної звітності у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в торговельних і товаросупровідних документах та ін.

Об'єктом класифікації є множина одиниць вимірювання фізичних величин (розділи 1—13) та одиниць обліку, які використовуються у статистиці (розділи 14—31).

Класифікація одиниць вимірювання та одиниць обліку побудована за порядковим методом кодування.

Структурно класифікація складається з таких блоків: код (чотиризначне число), назва одиниці вимірювання чи одиниці обліку, умовне позначення українське (російське) та міжнародне, код СОЕИ (код за "Общесоюзным классификатором. Система обозначений единиц измерений, используемых в АСУ", 1988 г.).

Бібліографія до КСПОВО

ДСТУ 2755—94 Фізична оптика. Терміни, визначення та літерні позначення основних величин.

ДСТУ 2756—94 Геометрична оптика. Терміни, визначення та літерні позначення основних величин.

ДСТУ 3120—95 Електротехніка. Літерні позначення основних величин.

РСТ 1743—82 Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Скорочення українських слів і словосполучень в бібліографічному описі.

ГОСТ 7.20—80 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Единицы учета фондов библиотек и органов научно-технической информации.

ГОСТ 7.41—82 Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Единицы учета обслуживания читателей и абонентов библиотек и органов научно-технической информации.

ГОСТ 8.417—81 ГСИ. Единицы физических величин.

ГОСТ 8.430—88 ГСИ. Обозначение единиц физических величин для печатающих устройств с ограниченным набором знаков.

ГОСТ 1494—77 Электротехника. Буквенные обозначения основных величин.

ГОСТ 7427—84 Геометрическая оптика. Термины, определения и буквенные обозначения.

ГОСТ 7601—78 Физическая оптика. Термины, буквенные обозначения и определения основных величин.

ГОСТ 13088—67 Колориметрия. Термины, буквенные обозначения.

ГОСТ 23199—78 Газодинамика. Буквенные обозначения основных величин.

ГОСТ 24347—80 Вибрация. Обозначения и единицы величин.

ГОСТ 24204—80 Единица децибел для измерения уровней, затуханий и усилений в технике проводной связи.

Общесоюзный классификатор. Система обозначений единиц измерений, используемых в АСУ (СОЕИ), 1988 г.

Довідник елементів зовнішньоторгових даних (ДЕЗД ООН), 1987 р.

ГСССД 1—87 Фундаментальные физические константы.

ISO 31:1992 Quantities and units. Part 0—13:

Part 0: General principles;

Part 1: Space and time;

Part 2: Periodic and related phenomena;

Part 3: Mechanics;

Part 4: Heat;

Part 5: Electricity and magnetism;

Part 6: Light and related electromagnetic radiations;

Part 7: Acoustics;

Part 8: Physical chemistry and molecular physics;

Part 9: Atomic and nuclear physics;

Part 10: Nuclear reactions and ionising radiations;

Part 12: Characteristic numbers;

Part 13: Solid state physics.

ISO 1000:1992 SI units and recommendations for the use of their multiples and of certain other units.

IEC 27-1:1992 Letter symbols to be used in electrical technology — Part 1: General.

IEC 27-3:1989 Letter symbols to be used in electrical technology — Part 3: Logarithmic quantities and units.

CODATA Bulletin 63 (1986).

Історія становлення, розвитку і сучасність систем вимірювання

Цивілізація та вимірювання

Метрологія (від грецьк. μέτρον — міра та λόγοσ — поняття) — це самостійна галузь науки про вимірювання та міри. Історія становлення і вдосконалення вимірювань така ж давня, як і історія цивілізації. Вимірювання — це один із засобів розвитку матеріальної культури суспільства.

З необхідністю вимірювання люди зіткнулися ще в давні часи. Перші міри — це частини людського тіла, що завжди були "під рукою". З розвитком продуктивних сил, економіки і торгівлі міри як засоби вимірювання набули загальносуспільного значення, вдосконалювались і уточнювались. Цікава і пізнавальна їхня історія. Відомо, що вже у стародавньому Єгипті під час побудови пірамід фараонів були впроваджені перші узаконені міри: великий царський лікоть (525 мм) і малий лікоть (450 мм). Похідною від ліктя була одиниця площі арур — квадрат зі стороною в сто великих ліктів і одиниця ємності хомен — половина об'єму куба з ребром в один великий лікоть.

В Європі перші спроби впровадження узаконених мір припадають на період діяльності грецького реформатора Солона і датуються VI ст. до н.е. Обов'язковою мірою довжини в Греції був фут (близько 297 мм) і стадія (близько 175 м).

Наприкінці XVIII ст. на європейських ринках застосовували близько 100 футів, 50 миль, більш як 100 фунтів. У деяких державах, наприклад, в Австрії, майже кожне місто і навіть окремі торговельні майдани одного міста мали свої "пріоритетні" міри. Перерахунки однієї міри в іншу вимагали досить складних арифметичних дій: наприклад, англійський ярд (914 мм) не був кратний французькому туазу (1950 мм), а останній — російському аршину (711 мм) і т.д. Навіть тоді, коли кратність відношень мала місце, вона не була системною. Так, у Росії миля дорівнювала семи верстам, верста — 500 саженям, сажень — трьом аршинам, аршин — чотирьом чвертям, чверть — чотирьом вершкам. Не відразу збагнеш, скільки у милі вершків! Поряд з цим існувала ще одна проблема. У процесі використання робочі міри втрачали свій номінальний розмір, а для їх порівнювання не існувало надійного, незалежного від людської волі еталона. Саме це і спонукало в кінці XVIII ст. учених, прогресивних промисловців, комерсантів до створення нової, загальної для всіх країн системи мір, яка, як писав один із учених Франції, "була б гідна людей свого освіченого часу і не могла б залежати від сваволі людини, а була б запозичена у самої природи".

За рішенням Національних зборів Франції Паризька академія наук у 1790 р. створила комісію, до якої ввійшли видатні вчені: математик Жорж Луї Лагранж, астроном П'єр Симон Лаплас, геометр Гаспар Монж, геодезист і математик Жан Шарль Борда і економіст Жан Антуан Кондорсе. Саме ці вчені запропонували прийняти за основну одиницю міри довжини одну десятимільйонну частину чверті меридіана Землі. На підставі чого виникла ця ідея? На жаль, про це не написано в шкільних підручниках, хоча відомо, що відносно точно величину земної кулі виміряв ще давньогрецький математик, астроном і географ Ератосфен Киренський, який жив близько 276—194 рр. до н.е. і, як і Аристотель, вважав, що Земля — куля. За його вимірами, у перерахунку на сьогоднішні міри, довжина меридіана становить приблизно 40 000 км. Як це йому вдалося? Ератосфен знав, що в день літнього сонцестояння в єгипетському місті Сиєна (сучасний Асуан), коли Сонце стоїть у зеніті, його промені освітлюють дно глибоких колодязів. У той же час, за його вимірами, в Александрії (на північ від Сиєни) Сонце відставало від зеніту на 7˚12΄, що становить 50 частку кола (меридіана Землі). Відстань між Сиєною і Александрією була відома — 5000 грецьких стадій (1 стадія — близько 175 м), звідки окружність земної кулі визначалася так: 5000  50 = 250 000 стадії. Зазвичай засоби вимірювання за часів Ератосфена були недосконалі, і його досить точні вимірювання — скоріше випадковість, ніж достовірність. Але ідея французьких учених виміряти довжину Земного меридіана була та сама, що і у Ератосфена. Протягом шести років (1792—1798) під керівництвом французьких учених Деламбре і Мешена геодезисти і математики виконували градусне вимірювання довжини Паризького меридіана від Дюнкерка (на півночі Франції) до міста Монж на півдні поблизу Барселони.

Loading...

 
 

Цікаве