WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Споживання, заощадження та інвестиції. Роль інвестиції в розвитку економіки України - Курсова робота

Споживання, заощадження та інвестиції. Роль інвестиції в розвитку економіки України - Курсова робота

Спрацювання основних засобів обумовлено гострою нехваткою засобів і мізерно малими розмірами отриманих підприємствами прибутків. Аналіз показує, що останній етап сучасного оновлення основних засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 років тому. В результаті на початок 1997 року знос його основних засобів складає біля 80%.

Так, спрацювання основних засобів на підприємствах є реальною причиною того, що підприємства позбавлені можливостей нарощування своїх виробничих потужностей, тобто для вирішення цієї проблеми необхідно переходити на систему лізингових відносин.

Про необхідність активізації процесу відтворення основних фондів свідчать статистичні дані. На підприємствах галузей народного господарства України від 60-80% обладнання фізично зношене чи морально устаріле,40% основних засобів функціонує більше 20 років, ще 40% – від 10-20 років. Аналіз тенденцій структурних перетворень економіки свідчить, що без всебічно обгрунтованих інвестицій у пріоритетні галузі народного господарства не обійтись. Для модернізації неефективних виробництв, за різними оцінками, потрібно від 170-300 млрд. доларів.

  1. Функція споживання середнього і гранично схильність до споживання та заощадження

2.1 ФУНКЦІЯ СПОЖИВАННЯ

Закрита економіка містить три суб'єкти макроекономіки: С – сектор споживання, І – сектор інвестицій, G – державний сектор. Основна макроекономічна тотожність для закритої економіки виражається таким чином:

Υ = С + І + G.

Слід розрізняти Υ – дохід та Υ'= Υ-Τ – частина доходу, яка залишилася після сплати податків, тобто післяподатковий, або використовуваний дохід.

Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S):

Υ = С + S або Y'= Y-T=C + S.

Функція споживання (рис. 2.1) виражає залежність між використовуваним доходом і обсягом споживання і має вигляд:

С = F(Y') = F(Y- Т).

Функція була запроваджена Кейнсом. Визначальним чинником споживання у функції є дохід:

С = с0 + с' (Y- Т) = с0 + c'Y, де

с0 – автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (за рахунок позик, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій).

Рис 2.1 Функція споживання

Гранична схильність до споживання (MFC – Marginal propensity to consume), с' – це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою

c'=MPC = ΔC/ΔY, де

ΔС – приріст споживчих витрат,

ΔY – приріст використовуваного доходу.

З геометричної точки зору гранична схильність до споживання – це кут нахилу кривої споживання.

Середня схильність до споживання (ΔРС – Average propensity to consume) – це частка споживання у використовуваному доході:

ΔPC=C/Y.

Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 2.2). Знак "-" означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак "+" — додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.

Рис. 2.2. Від'ємне, нульове та додатне заощадження

    1. ФУНКЦІЯ ЗАОЩАДЖЕННЯ

Заощадження S (Save) – це неспожита частина доходу. Найпростіша функція заощадження має вигляд:

S = F( У).

Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощаджень (рис. 2.3):

S= Y-C= Y-с0-с'Y=-с0 + (1-с')Y; С=с0 + с'Y, де

c' – величина заощаджень домашніх господарств,

с0 – автономне споживання,

1 - с' = s' – гранична схильність до заощадження,

Y – дохід.

Гранична схильність до заощадження (MPS – Marginal propensity to save) – це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю:

MPS = AS IAY, де

ΔS* – приріст заощаджень,

ΔY – приріст використовуваного доходу.

Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то

Μ PC + MPS = 1; MPS = AS/AY.

Середня схильність до заощадження (APS – Average propensity to save) – це частка заощаджень у післяподатковому доході:

MPS = = Δ8/ ΔΥ.

Рис 2.3 Функція споживання та функція заощадження

У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому середня схильність до споживання має тенденцію до зниження, а середня схильність до заощадження – тенденцію до зростання. У довгостроковому періоді середні схильності стабілізуються.

Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу і впливають на функції споживання і заощадження, зміщуючи їх графіки:

  • багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові активи) зміщує графік споживання вгору, а графік заощадження – вниз;

  • податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому зростають споживання і заощадження, і навпаки;

  • рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки;

  • відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує споживання і заощадження;

  • очікування. Очікування зростання грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;

  • споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує споживання та заощадження, і навпаки;

  • відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають.

  1. Інвестиційна функція, відсоткова ставка (номінальна і реальна)

3.1 ФУНКЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙ

Інвестиції (Investment) – це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції – найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи:

  1. інвестиції в основний капітал (машини, обладнання);

  2. інвестиції в житлове будівництво;

  3. амортизація;

  4. інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: 7 = 7(г). Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 3.1).

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсоткові чинники:

  • витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки;

  • податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків – праворуч;

  • технологічні зміни. Прискорення НТП змішує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки;

  • очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних – ліворуч (рис. 3.2).

Рис 3.1 Функція інвестиційного попиту

Рис 3.2 Вплив невідсоткових чинників на інвестиції

3.2 МУЛЬТИПЛІКАТОР ІНВЕСТИЦІЙ

Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані.

Автономні інвестиції – це інвестиції, які не залежать від рівня доходу. Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд:

І = е – dR, де

І – автономні інвестиційні витрати,

е – автономні інвестиції, які визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних копалин),

R – реальна відсоткова ставка,

d – емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка.

Індуційовані інвестиції – це інвестиції, які залежать від рівня доходу.

Мультиплікатор інвестицій, Т, – це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід Δ 7 за умови збільшення автономних інвестицій на ΔI:

Зв'язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином:

  1. Суб'єкти інвестиційного процесу та його роль в розвитку економіки України

4.1 ТРАКТУВАННЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори – суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора. (ст.5.)

Всі суб'єкти інвестиційної діяльності незалежно від форм власності та господарювання мають рівні права щодо здійснення інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів. За рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Loading...

 
 

Цікаве