WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Суть стратегічного аналізу, його місце та роль в системі управління підприємством - Реферат

Суть стратегічного аналізу, його місце та роль в системі управління підприємством - Реферат

Реферат на тему:

Суть стратегічного аналізу, його місце та роль в системі управління підприємством

Сучасні економічні умови, які характеризуються динамічністю та складністю кон'юнктури ринку, посиленням конкурентної боротьби, швидкими та непередбачуваними змінами законодавства, зумовили розвиток стратегічного підходу до процесу управління.

Стратегічний підхід до процесу управління дає змогу підприємствам своєчасно та адекватно реагувати на зміни в середовищі їх функціонування та формувати конкурентні переваги, що в довгостроковій перспективі забезпечать зростання вартості господарських одиниць та досягнення ними стратегічних цілей [1].

Місце та роль стратегічного аналізу в стратегічному управління визначається трактуванням його суті та співвідношенням аналізу та процесу управління.

Сьогодні не існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його завдань, об'єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та інструментарій. Перші праці, в яких згадується стратегічний аналіз, трактують його суть в широкому аспекті. Зокрема, І.Х. Ансофф поняття стратегічного аналізу та процес формування стратегії підприємства розглядає як єдине ціле. А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд вважають, що стратегічний аналіз є основою здійснення правильного стратегічного вибору, на основі обґрунтованих альтернатив та критеріїв вибору. В більш пізніх працях стратегічний аналіз найчастіше розглядають як:

- спосіб перетворення інформації, отриманої у результаті аналізу середовища, на стратегію (стратегічний план) підприємства [2; 3];

- виконання функції управління, яка спрямована на перспективу [4; 5; 6; 7];

- аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища з метою визначення напряму розвитку [6; 8];

- метод, що забезпечує процес стратегічного планування та контролінгу інформаційно-аналітичними даними [9].

На нашу думку ці підходи можна доповнити наступними поглядами на трактування сутності стратегічного аналізу, які ще недостатньо досліджені:

1) визначення необхідного рівня потенціалу підприємства та можливості його максимального використання для досягнення стратегічних цілей;

2) прогнозування змін у зовнішньому середовищі, аналіз варіантів перетворення загроз на можливості;

3) аналіз ефективності стратегії, яка реалізується в цей час та можливості її модифікації чи заміни з метою прискорення досягнення стратегічних цілей.

Запропоновані підходи до трактування суті стратегічного аналізу потребують уточнення поняття "потенціал" як економічної категорії. Найчастіше потенціал розглядають як: сукупну здатність галузей народного господарства; обсяг наявних ресурсів; масштаби діяльності виробничого підприємства; результат економічних і виробничих відносин [10]. Однак жодне із цих визначень не є повним і не розкриває значення цієї категорії. Ми погоджуємось із думкою Г.П. Уліганинець, що поняття потенціалу слід розглядати як сукупність можливостей досліджуваного об'єкта до оптимального використанням наявних ресурсів з метою досягнення поставлених цілей.

Метою стратегічного аналізу є формування множини альтернатив для прийняття стратегічних рішень, які забезпечать конкурентні переваги досліджуваного об'єкта та його прибутковість в довгостроковій перспективі з максимальним використанням потенціалу підприємства та змін у зовнішньому середовищі на свою користь.

Об'єкти стратегічного аналізу визначаються відповідно до цілей, які ставить перед собою керівництво підприємства. Більшість дослідників до об'єктів стратегічного аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку), сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги), фінанси, інвестиційні проекти. Інші ж об'єктом вважають лише підприємство загалом.

Враховуючи розглянуті підходи до стратегічного аналізу можна визначити його місце в системі управління підприємством.

На думку Парасій-Вергуненко І.М. виникнення стратегічного аналізу пов'язане із еволюцією поняття управління. Сьогодні стратегічний аналіз автор розглядає в контексті функції стратегічного управлінського обліку. В системі стратегічного управління здійсненню аналізу передує стратегічне планування та стратегічний облік [11]. Деякі автори не виділяють аналіз як окрему функцію управління. Ми погоджуємося із думкою автора, що до функцій управління окрім традиційних: планування, організування, мотивування, регулювання та контролювання, слід відносити облік та аналіз.

Як вихідний етап здійснення процесу стратегічного управління розглядають стратегічний аналіз такі науковці як Г.А.Азоєв, І.Х.Ансофф, Ю.К.Боумен, В.Г. Герасимчук, А.П.Градов, О.С.Віханский, М.В.Володькіна, Г.В.Осовська, А.А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд, З.Є.Шершньова.

О.Л. Коробейніков вважає, що за межі процесу стратегічного управління слід винести аналіз, прогнозування та моніторинг зовнішнього середовища, оскільки результати їх проведення формують базу для самого управління. Аналіз повинен здійснюватись на кожному етапі: від формування до реалізації та контролю за реалізацією стратегії. Такий підхід забезпечить виконання основного принципу стратегічного управління: "йти від майбутнього до сьогодення" [12].

З.І. Галушка та І.Ф. Комарницький вважають, що стратегічний аналіз проводиться з метою визначення стратегії розвитку підприємства та ґрунтується на дослідженні внутрішнього та зовнішнього середовища [8, c.98]. Однак в запропонованій авторами моделі стратегічного управління блок стратегічного аналізу та блоки діагностики внутрішнього і зовнішнього середовища виділяються окремо.

Наведені думки доводять те, що між науковцями не існує єдиної думки щодо місця стратегічного аналізу в системі управління підприємством. Більшість із них розглядають аналіз як один і з етапів управління. Крім того до його завдання включають оцінку поточного стану досліджуваного об'єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства, що є невиправданим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу. Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід оцінювати сильні та слабкі сторони підприємства та рівень його потенціалу, які можуть бути використані для досягнення стратегічних цілей.

На нашу думку, стратегічний аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему, оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління: від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її ефективності. Щодо співвідношення оперативного та стратегічного аналізу, то аналіз оцінки поточного стану організації передує стратегічному і є основою для його проведення.

Роль стратегічного аналізу в системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу: створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб'єкта; визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього середовища, які у поєднанні дають змогу досягнути його стратегічних цілей [11, с. 4].

Розглянуті підходи до стратегічного аналізу більш точно та повно розкривають його суть, а також дають можливість з іншого боку розглядати місце та роль стратегічного аналізу в управлінні підприємством.

Література:

  1. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., перераб и доп. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.

  2. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / За ред. М.В. Кужельного. – К.: КНЕУ, 2002. – 198 с.

  3. Уткин Э.А. Финансовое управление. – М.: Ассоциация авторов и издателей "ТАНДЕМ": Экмос, 1997. – 107 с.

  4. Володькина М.В. Стратегический менеджмент. – К.: Знання, 2002. – 149 с.

  5. Ковальчук М.І. Стратегічний аналіз у сільському господарстві: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2003. – 259 с.

  6. Мних Є.В. Економічний аналіз: Підручник. – К.: Центр навч. літератури, 2003. – 412 с.

  7. Рeдченко К.І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. – Львів: Новий світ-2000, 2003. – 272 с.

  8. Галушка З.І., Комарницький І. Ф. Стратегічний менеджмент: Навч.-метод. посібник / Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці, 2006. - 247 с.

  9. Демьянова О.В. Методические основы стратегического анализа на промышленном предприятии (На примере мебельной промышленности Республики Татарстан): Дис. канд. экон. наук: 08.00.05. – Казань, 2004. – с. 269. – Доступний з: c.http: www.smartcat.ru/ Accounting1.shtml

  10. Уліганинець Г.П. До питання про сутність терміну "економічний потенціал" // Економічні науки /3. Фінансові відносини. – 2007. – Доступний з: http://www.rusnauka.com/14.NTP_2007/Economics/ 21654.doc.htm

  11. Парасій-Вергуненко І.М. Стратегічний аналіз у банках: теорія, методологія, практика: Монографія. – К.: КНЕУ, 2007. – 360 с.

  12. 12. Коробейников О.Л., Колесов В.Ю., Трифилова А.А. Стратегическое поведение: от разработки до реализации // Менеджмент в Росии и за рубежом. - 2002. - №3. - С. 88-129.

Loading...

 
 

Цікаве