WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Розвиток реклами у пресі та її стан у ХХІ столітті - Курсова робота

Розвиток реклами у пресі та її стан у ХХІ столітті - Курсова робота

Римська протогазета, на відміну від помпейських написів і картин, у нашому розпорядженні відсутня, але посилання на неї ми можемо знайти у Тацита, Сенеки та інших авторів античного періоду. Це два „видання", що продовжували традицію „album": тексти, написані фарбою на білій поверхні.

Перший варіант називався „асtа sеnаtus" („справи сенатські"). На спеціально вибіленій території чорною фарбою писались останні рішення сенату. Ця акція була задумана і реалізована Юлієм Цезарем у 59 році до н. е., коли він був консулом.

Потім Октавіан Август, що замінив Цезаря, ввів інший варіант повідомлень: „acta diurni popuili romani" („повсякденні справи римського народу"). Вони представляли з себе достатньо широкий білий плацдарм, на якому повідомлялись вже й повсякденні події. Там було відведено місце для коротких повідомлень типу об'яв. Про це ми можемо судити з посилань на листи Сенеки до Луциллія, у яких автор жаліється, що в який екземпляр „acta diurna" не заглянеш, усюди об'яви про розлучення римських матрон. З цього і можна судити, що початок особистісних об'яв – римська протогазета.

Наступним жанром реклами була афіша, у яку трансформувались античні об'яви. Відмінність афіш - висока степінь письмової деталізації. Тоді як об'ява як в письмовій та усній формах зобов'язана бути короткою, спресованою. Інформаційна структура афіші набагато складніша і розгалужена.

В середні віки практикувався своєрідний жанр письмової реклами, документальні відомості про який приводять англійські дослідники застосовно до Лондону. В життя цієї столиці на протязі XIV – XV ст.. входять написані від руки короткі об'яви, названі si quis. Цими словами зазвичай починались звернення в рукописних об'явах, виконаних писцями на замовлення людей.

Такі записки часом клеїлись де завгодно. Особливо багато їх було на найбільш людних трасах.

Письмові форми культури, все більш наполегливо заявляючи про себе, проникли в суспільний побут, посилюючи попит на грамотних, освічених людей. Рукописні книги.

Збільшений попит на письмову продукцію різноманітних жанрів: книги, памфлети, листівки, афіші – був головним стимулом винайдення друкованого способу їх тиражування і становлення нового етапу рекламної діяльності.

Зоря Нового часу ознаменувалась технічним переворотом у сфері масових комунікацій. Винайдення друкарського верстату з рухливими, змінними літерами німецьким дворянином Іоганном Гуттенбергом дуже вплинуло на розвиток цивілізації. Між іншим В Китаї набірний спосіб був відомий з ХІ ст., але особливого враження на соціум не справив.

Винахід Гутенберга опинився на гребні грандіозних зрушень у суспільстві, що вже мали місце на той час, і стало відповіддю на його гостро назрілі запити.

На початку XV ст. Потреба в письмово зафіксованій і фундаментальній інформації відчувалась в розрісшихся виробничих і фінансових структурах, купечеських об'єднаннях, адміністративних апаратах сформованих національних держав і, нарешті, закріплені за минулі два століття університети – центри богослов'я і загальної освіти. Потреба в масовому розповсюдженні інформації вже не вдовольнялась лише усною і зображальними видами комунікації. Монастирські і міські центри перепису книг не справлялися з напливом замовлень, гравіровані летючі листки не встигали ввібрати в себе актуальні тексти, призначенні для широкої аудиторії.

Згодом типографії створюються в Страсбурзі, Аугсбурзі, Нюрнберзі, Базелі, Парижі... На початку XV ст.. – 1500 році – працювали 200 типографій в 69 містах. Цей процес, справедливо названий культурологами третьою інформаційною революцією (перша – формування мовлення, друга – винайдення писемності), мав серйозні наслідки для розвитку рекламної діяльності.

В найближчі десятиліття після початку друкованого тиражування друкованого летучого листка стає улюбленим жанром комерційної і політичної реклами. Частіше всього це був невеликий відрізок паперу , з виділеним крупним шрифтом початком першої строки, що заміняла заголовок. Подібно до того, як це практикувалось в рукописних летучих листках, а текст часто обрамляла гравірована рамка. Іноді в графічний набір включалась графічна ілюстрація.

Серед об'єктів друкованої реклами на початковому етапі лідируючу позицію займають типографські повідомлення про книжні новинки, а також набори оперативних та короткі відомості в летючих листках. Саме в нетрях книготоргової діяльності активно розвивається жанр друкованої об'яви, який поступово змінювався si quis. Одну з перших подібних об'яв про свої видання зробив типограф Генріх Еггештейн у Страсбурзі в 1466 році. Біля 1470 року його приклад наслідували не менш ніж чотири типографії у Майні, Базелі, Страсбурзі, Римі. А ще через кілька років звернувся до жанру друкованої об'яви англійський видавець Уільям Кекс тон, німецький – Антон Кобергер і венеціанський Ерхард Ратодольт. В ході подальшого сповіщення про діяльність типографій короткий текст об'яв змінюється на розгорнутий перелік останніх видань, створюючи нові рекламні жанри = каталог, проспект, прейскурант.

У 1479 році римські видавці додавали до рекламних об'яв дані про ціни і тираж. Їх приклад наслідував венеціанський типограф і вчений Альд Мануцій.

З початком друкованого тиражування попит на друковану рекламу виявився дуже великим. Наступні по інтенсивності запити на друковану рекламу ще в до газетний період проявляли власники транспортних засобів, готелів і організатори театральних дійств. За їх замовленням типографії нерідко виготовляли два рекламних варіанти: летючі листки і афіші. Часто ці варіанти розрізнялись між собою лиши розташуванням тексту і засобом розповсюдження. З точки зору формату, шрифтів, ілюстративних деталей афіша і летючий листок XVI – XVII століть виглядали однаково. Перша наклеювалась на стіни, другий розповсюджувались „з рук в руки", а також через кофейні та клуби.

Але все вищезазначене було лише першими наслідками „типографічної епохи" для долі реклами. Попереду був черговий поворот у визначенні цієї долі: створення періодичних видань – журналістики. Саме завдяки цьому соціальному інституту, що був сформований у першому десятилітті XVII ст., відбувається впорядкування масової інформації у часі і просторі.

Впорядкування у часі означало чітку періодичність в публікації оперативних новин, розчленування „квантів" інформації по певним часовим інтервалам: півріччю, місяцю, тижню (щоденні газети з'явились лише через півстоліття).

Першими сапробами просторового впорядкування розповсюдження новин являлась організація інформаційних бюро. Їх представляли невеликі групи людей, що спеціалізувались на зборі і розповсюдженні оперативної інформації за допомогою спочатку рукописних, а потім і друкованих летючих листків. Початкова згадка про діяльність інформаційних бюро у Європі відноситься до Венеції 1530 року.

Паралельно з „інформаційним бумом" у Венеції, намагалась наладити впорядковану доставку оперативної інформації до своїх філіалів найбагатша торгівельно – промислова компанія німецьких підприємців Фуггерів. Цей дослід продовжувався до 1604 року. Публікації Фуггерів зібрані у 28 томах, що зберігаються у Віденській бібліотеці.

Загальноєвропейські тенденції розвитку масової інформації і реклами своєрідно проявляються і в Британії. Багато з сановників, міністрів, багатих купців, лендлордів тримали у себе за платню збирачів новин, які складали для них рукописний інформаційний бюлетень. Щотижнево отримуючи подібні бюлетені, вони розповсюджували їх серед друзів і знайомих. Автори цих інформаційних послань брошурували їх у маленькі книжечки, залишаючи одну – дві сторінки чистими, що призначались для заповнення їх внутрішніми відомостями чи новинами, у тому числі і рекламними повідомленнями.

Таке недостатньо систематичне інформаційне обслуговування населення запропонували впорядкувати два заможних джентльмена Артур Джордж і Вальтер Коуп. В березні 1611 році вони отримують патент від короля Якова І на відкриття офісу, названого."The Publicke Register for General Commerce".

Припускалось відкриття філіалів у інших регіонах, і виплата щорічного податку у розмірі 40 фунтів стерлінгів. Ініціатором підприємства Артур Джордж через місяць опублікував докладний коментарій до отриманого патенту, де сподівався, що його дітище активізацією інформаційного обміну буде сприяти вдосконаленню вільної торгівлі і розширенню підприємництва. Але задумане не було продовжене – протидія збоку охоронців традицій виявилось дуже сильним. Та й торгівці і лихварі, що утвердили сої позиції, не були зацікавлені у переході на більш відкриту діяльність. Ідея померла, так і не втілившись у життя.

Але її підхопив французький медик Теофаст Ренодо, якого підтримувало впливове духовенство. Вже у 1612 році він отримав патент від Людовіка ХІІІ на відкриття інформаційного бюро. Але протидія збоку придворних кіл Парижа нововведенню була не менша, ніж у Лондоні.

Loading...

 
 

Цікаве