WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Маркетинг на ринку інтелектуальної власності - Реферат

Маркетинг на ринку інтелектуальної власності - Реферат

світовий пріоритет українських наукових шкіл.
2. В останнє десятиліття в Україні відбувається найцікавіший процес переходу ряду технологічних розробок з військової області в цивільну - конверсія. Результатом конверсії стала приступність для комерціалізації безлічі унікальних винаходів і технологій, що раніше застосовувалися при виробництві військової техніки. Цей процес продовжується і в даний час.
Особливо сильні позиції колишньої "оборонки" в областях, пов'язаних з механікою, енергетичними пристроями, матеріалознавством і т.д.
3. Дешевина інтелектуальної власності в Україні. Вартість української інтелектуальної власності залишається набагато нижче світового рівня. З великим ступенем умовності це можна вважати перевагою, оскільки це, незважаючи на економічні складності, залучає в Україну інноваційний капітал з інших країн.
Практичний досвід і статистичні дані показують, що найбільший інтерес до українського ринку інтелектуальної власності виявляють європейські компанії. Причина, на погляд автора, полягає в територіальній близькості і високій розвиненості наукових і культурних зв'язків України і Європи.
Відповідно до статистики, інтерес азіатських країн до українських технологій не дуже великий. Однак суб'єктивний досвід говорить про зворотнє. Південнокорейські і японські компанії надзвичайно активні на нашому ринку інтелектуальної власності. Такі гіганти, як LG і Samsung, мають в Україні дочірні структури, що спеціалізуються на пошуку і трансфері технологій, що охоплюють, практично, усі сфери науки, пов'язані з напівпровідниками, електронікою, телекомунікаціями, виробництвом електроапаратури і побутової техніки. Ряд японських фірм, таких, наприклад, як "Сумимото", протягом багатьох років бере участь у патентуванні українських розробок.
Країни Північної Америки, США і Канада, займають проміжне місце на ринку української інтелектуальної власності. Американські венчурні капіталісти присутні на нашому ринку через свої дочірні структури чи українських партнерів, наприклад, через спеціалізовані консалтингові фірми. Участь посередників такого роду в даному випадку дуже важлива, оскільки вони забезпечують взаєморозуміння між представниками двох різних ділових культур, а також мовну сумісність. Чисто психологічно американському інвестору чи промисловцю легше вести справи з американською же компанією, що представляє нову технологію, не особливо цікавлячись питанням, звідкіля ця технологія з'явилося.
Для того щоб діяльність по комерціалізації технологій увінчалася успіхом, необхідно пройти послідовно всі етапи інноваційного процесу: сформулювати ринкові переваги технології, підготувати переконливу комерційну пропозицію, знайти свою цільову групу потенційних інвесторів, укласти контракт, довести продукт до стадії привабливого товару, нарешті, зробити "сигнальну" партію і почати завоювання ринку.
На всіх етапах розроблювачам знадобиться допомога - фінансова, технічна, інформаційна, патентно-правова підтримка і т.д. Але саме головне, на погляд автора, це усвідомлення того, що комерціалізація технологій - це не просто НІОКР, а, насамперед , проект, що підкоряється всім закономірностям проектно-орієнтованого менеджменту. Повинні бути чітко сформульовані мети і методи їхнього досягнення, визначені джерела ресурсів, повинна бути сформована надійна, енергійна і компетентна команда, куди повинні увійти фахівці різного профілю - учені, менеджери, юристи (нехай навіть кожний у кількості однієї людини). Члени команди повинні бути об'єднані неформально чи юридично, мати сильну мотивацію, між ними чітко повинні бути розподілені права й обов'язку.
Усі вищезгадані умови сильно збільшують імовірність успіху. Існує емпірична залежність між кількістю спочатку відібраних і успішних інноваційних проектів. Зі ста спочатку відібраних технологій десять одержують фінансування, з цих десяти тільки одна виявляється комерційно заможною. Однак такастатистика не може і не повинна бути основою для песимізму.
Процес комерціалізації науки в Україні має гарні перспективи. У залежності від того, наскільки грамотно сформульована мета, переваги технології, обрана стратегія, підібрані люди - від цього залежить успіх роботи.
Висновок
Узагальнюючи наведений вище матеріал відмітимо, що для покращення ситуації з охороною та комерціалізацією інтелектуальної власності в Україні необхідно пройти ще великий шлях.
Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України до низки міжнародних конвенцій і договорів, зокрема до Мадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, указань походження товарів (у редакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р.
Також слід внести в перелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація до законодавства ЄС, нормативні документи ЄС ізпитань охорони інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві, мережі Інтернет.
Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій у сфері надання широкого комплексу послуг у сфері охорони інтелектуальної власності за участю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників і раціоналізаторів України, із співробітництвом, у разі потреби, - з регіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними стандартами в цій сфері.
Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково на державні структури, неможливо. Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним і фізичним особам), а також творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій із питань охорони інтелектуальної власності, а найпотужнішим із них - вивчити питання про вступ у відповідні міжнародні недержавні організації.
Нарешті, у цій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань "інтелектуальної спадщини" колишнього СРСР.
Список використаної літератури
1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 2004.
2. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М., 2005.
3. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М., Юрид.лит.,1998.
4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. "Консум". 2002. С. 136 -149.
5. Коренной А.А. Современные проблемы инновационного менеджмента. - Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им.Г.М.Доброва НАН Украи-ны, 2003.-20с.
6. Мова Н., Хаустов В. Инновационная деятельность в Украине и направления ее развития // Экономика Украины. - 2001. - №6. - с.29-33.
7. Петренко Н.И. Организация и механизм финансирования инновационных проектов в сфере малого предпринимательства// Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, 2005.-67с.
8. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник/За ред. Д.т.н. Цибульова П.М. -.: УкрІНТЕІ, 2006. - 276 с.

 
 

Цікаве

Загрузка...