WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни - Реферат

Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни - Реферат


Реферат на тему:
Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни
Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки.
Підвищення конкурентоспроможності кожного окремого підприємства є результатом не тільки локальних дій на мікроекономічному рівні (тобто - на рівні власне цього підприємства), але, значною мірою, і наслідком активізації діяльності щодо підвищення конкурентоспроможності на галузевому, регіональному, державному рівнях. Загальновизнано, що основою конкурентоспроможності країни є конкурентоспроможні національні підприємства. Саме компанії є основою для створення національного багатства. І, за великим рахунком, думати про конкурентоспроможність компанії, за інших рівних умов, повинні її власники і менеджери. Проте окремі компанії формують ланцюжки зв'язків, які тягнуться від постачальників і суміжників до транспортників, сфери послуг, споживачів, мас-медіа й навіть громадянського суспільства. Успіх компаній у конкурентоспроможності багато в чому визначається різноманітними векторами в корпоративному й соціальному середовищі. Саме тому конкурують і нації (країни) в умінні ефективно таке середовище створювати. Країни конкурують і тому, що глобальні ринки сьогодні відкриті й мобільні, а нові технології та глобалізація роблять їх не лише відкритими, прозорими, а й мінливими.
Загалом, до шляхів підвищення конкурентоспроможності країни відносять:
внутрішньополітичну стабільність;
створення гнучких економічних структур;
розвиток наступальної стратегії на міжнародних експортних ринках;
акцент на якості та швидкості при виконанні реформ;
інвестування у покращення умов праці;
вкладення капіталу в традиційні галузі та в промисловість;
широке інвестування освіти, а також системи безперервного навчання;
сприяння заощадженням населення та інвестиціям у власну економіку;
підтримання соціальної згоди шляхом скорочення різниці у заробітній платі та зміцнення середнього класу тощо.
Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки знайшов своє втілення у "Основних напрямах конкурентної політики", що формулювалися на 1999-2000 роки та на 2002-2004 роки, та затверджувалися указами Президента України. Також втіленням вітчизняного підходу є програми діяльності урядів. Проте результати залишають бажати кращого.
За кількома загальновизнаними методиками визначення конкурентоспроможності Україна протягом останніх років традиційно "пасе задніх". Відсутність ж на даний момент системного розуміння власної неконкурентоспроможності в поєднанні з відсутністю стратегії з її формування створює ризик залишитися інвестиційно непривабливою й нерозвиненою країною і надалі.
Аналіз рівнів забезпеченості України основними факторами виробництва та ефективності їх використання у порівнянні з 6-ома економічно найрозвинутішими країнами світу (США, Японія, Німеччина, Франція, Англія, Канада) свідчить, що наша держава має досить високий рейтинг: у забезпеченості сільгоспугіддями - 3 місце, трудовими ресурсами - 4 місце, науковим потенціалом - 3 місце. Але реалізація цих можливостей вкрай погана. За ефективністю використання факторів виробництва Україна, як і Росія та інші країни СНД, посідають останні місця, набагато поступаючись розвинутим країнам світу. Від Франції, наприклад, відставання сягає: щодо використання сільгоспугідь - у 10-12 разів, трудових ресурсів - у 7-15 разів, основного капіталу - в 2-3 рази, наукового потенціалу - більш як у 20 разів.
Триваюче (з вельми зрозумілих і, напевно, виправданих причин) управління економікою в ручному та часто "пожежному" режимі і перспектива хронічної виборчої кампанії (2006, 2009 роки) не сприяють виробленню передусім самим суспільством стратегії конкурентного виживання та процвітання в умовах глобальних тенденцій, які стрімко підносять розвинені країни в "піднебесну височінь". Тож може сформуватися така структура інвестиційних потоків, що закріпить традиційні, але вже "не модні" акценти на галузях "цегли-й-цементу", а також екологічно "важких" виробництвах, - замість того, аби сприяти формуванню сучасної інфраструктури економіки Знань. У результаті Україна ризикує остаточно втратити деякі з надзвичайно важливих потенційних чинників конкурентоспроможності, успадкованих від СРСР (високий рівень освіти й науки), і, врешті-решт, так і залишитися на задвірках Європи - можливо, лише як усеєвропейська житниця, склад, транзитна територія, сховище відходів, місце розташування важких виробництв тощо.
У 2005 році Кабінетом міністрів України прийнята нова урядова програма "На зустріч людям", яка базується та розвиває положення програми Президента України Віктора Ющенка "Десять кроків на зустріч людям" та будується на зрозумілих принципах: чесності, відкритості, патріотизму, професіоналізму та ефективності. Програмою визначено пріоритети Уряду - захист прав і свобод людей та гарантована участь кожного громадянина у суспільно-політичному житті.
У програмі виокремлено наступні напрямки поліпшення конкурентоспроможності національної економіки.
Регуляторна політика.
Завданнями Уряду є встановлення простих, чітких, зрозумілих, єдиних для всіх "правил гри", забезпечення їх загального дотримання, створення умов для вільного доступу до всіх сегментів ринку за єдиними правилами, гарантування всім суб'єктам підприємницької діяльності захисту їх законних прав та інтересів у відносинах з іншими суб'єктами та органами влади, можливостей самореалізації кожного громадянина та забезпечення належного рівня свого життя та життя своєї сім'ї.
Уряд спрямує свої зусилля на:
1) радикальне спрощення процедури започаткування підприємницької діяльності;
2) обмеження видів діяльності, започаткування або здійснення яких потребує дозволів чи ліцензій;
3) запровадження відкритих, конкурентних умов доступу до окремих сегментів ринку (видобуток корисних копалин, житлове будівництво, ремонт та будівництво доріг тощо);
4) скасування податку на інвестиції, а також відрахувань до різноманітних цільових фондів;
5) скасування зайвої регламентації порядку поточної діяльності суб'єктів господарювання.
Промислово-інвестиційна політика.
Забезпечення високих темпів економічного зростання потребує масштабних інвестицій в українську економіку. Інвестиційні ресурси застосовуватимуться лише відповідно до визначених пріоритетів розвитку економіки. Керуючись цим завданням, Уряд у межах політики зниження інвестиційних ризиків:
1) фіскально стимулюватиме політику рекапіталізації доходів;
2) створить нормативну базу для заохочення вкладення довгострокових фінансових інвестицій;
3) скасує відмінності у режимі реєстрації іноземних та українських інвестицій;
4) виступить з ініціативою безперешкодного переведення за кордон доходів нерезидентів, отриманих законним шляхом;
5) у процесі планування бюджетних витрат на державні капітальні вкладення перевагу надаватимеформуванню активної частки
Loading...

 
 

Цікаве