WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Основні завдання планування продукту - Реферат

Основні завдання планування продукту - Реферат

змінюється, оскільки вимоги споживачів стають щодалі жорсткішими. Тому фірмам, які орієнтуються на інноваційну діяльність, треба бути постійно присутніми як на ринку збуту, так і на ринку інформації. Це тим більш необхідно, коли взяти до уваги, що витрати на інноваційні проекти не можуть бути повернені назад у разі невдач. З урахуванням цієї обставини інноваційна стратегія має бути спрямована на те, щоб отримати достатній зиск від продажу продукції і, відповідно, базуватися на вимогах споживачів до неї. Зрозуміло, що за таких умов інноваційний проект має передбачати створення нових корисностей для покупця, а не механічне розширення функціональних властивостей виробу.
Успіх інноваційної діяльності нині все більше залежить від рівня її організації. Головними чинниками, що впливають на організацію інноваційного процесу, можна вважати:
рівень комунікації та обміну інформацією між усіма учасниками розроблення та реалізації проекту;
організаційну структуру інноваційного процесу, яка дає змогу досягти необхідної відповідності між певними проблемами та структурами груп, що ці проблеми розв'язують;
стиль менеджменту та характер взаємовідносин між учасниками інноваційного проекту, їхню готовність до ризику, загальне сприяння організації виконання технічних експериментів;
колективний механізм прийняття рішень, який реалізується через конфронтацію підходів та ідей.
Слід зазначити, що діяльність зі створення продукту з кардинальною новизною здебільшого потребує залучення значних зовнішніх матеріальних, організаційних та інвестиційних ресурсів. Як правило, інвестор розглядає свої дії через призму відповідного проекту, тобто розробляє, по суті, організаційно-фінансові заходи з комерціалізації продуктової інновації (табл. 26).
Таблиця 26
СКЛАДОВІ ІННОВАЦІЙНОГО ПРОДУКТОВОГО ПРОЕКТУ
Етапи інвестиційного
проекту Фази інвестиційного проекту
Напрямки діяльності Зміст діяльності
Доінвестиційний Наукові дослідження і розроблення Дослідження можливостей; вивчення забезпечення; техніко-економічне обґрунтування (ТЕО); підготовка аналітичного висновку
Інвестиційний
(запровадження
проекту) Придбання непредметної технології (патенти, ліцензії, торгові марки, конструкції, моделі та послуги технологічного змісту) Закупівля і передача технологій і основних проектних робіт
Інструментальна підготовка й організація виробництва, придбання уречевленої технології (машин, обладнання) Придбання земельної ділянки, будівництво і монтаж обладнання
Маркетинг продуктової інновації:
- попереднє дослідження ринку;
- адаптація продукту;
- рекламна кампанія;
- створення мережі розповсюдження продукції Дослідження товарів, споживачів, конкурентів; вибір критеріїв сегментування ринку; вибір постачальників; формування адміністрації фірми
Підготовка персоналу, початок виробництва Підбір і навчання персоналу; уведення в експлуатацію і запуск підприємства
Експлуатаційний Реалізація нової продукції; стабілізація та розширення ринку Стабілізація виробництва; підвищення продуктивності та якості праці; модернізація тех-нологічного супроводження; стратегічне дослідження ринку
Якщо проект здійснює потужна організація з достатнім інвестуванням, увесь інноваційний цикл здійснюється за вертикальним напрямком безпосередньо в цій організації з відповідним переданням закінчених результатів від одного її підрозділу до іншого. В іншому разі використовується горизонтальний метод просування інновацій, коли провідне підприємство є організатором, а функції зі створення та запровадження продуктової інновації розподіляються між учасниками.
Успіх продуктової інноваційної діяльності значною мірою визначається рівнем технологічного супроводження виробництва продукції. Тому продаж технологій є одним із головних інструментів проникнення на сучасний ринок і утвердження позицій на ньому. Продаж технологій передбачає комплекс дій з придбання обладнання або проектів підприємств "під ключ", а також сировини, матеріалів, комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших компонентів, що дають продавцю додатковий зиск. Найохочіше трансфер нових технологій здійснюють фірми з високим науково-технічним потенціалом, а також малі, середні та багатопрофільні підприємства. У свою чергу, для виробника купівля технології сприяє підвищенню конкурентоспроможності продукції, активізації експортної діяльності, зменшенню залежності від імпорту. Для фінансування закупок інноваційних технологій підприємства використовують власні ресурси або кредити. Трансфер технологій здійснюється в різних формах, що з них найпоширенішими є такі:
передання ліцензій та "ноу-хау";
інжиніринг;
промислове кооперування;
створення спільних підприємств;
надання технічної допомоги;
франчайзинг;
лізинг (фінансова оренда).
У сучасному розумінні "ноу-хау" - це сукупність знань та навичок із застосування промислової технології або процесу, які мають конфіденційний характер і вважаються придатним для використання економічним надбанням фірми. Придбання "ноу-хау" - це складніший процес, ніж передання ліцензії. Пояснюється це тим, що з урахуванням чинника часу ризик втрати конфіденційності змісту "ноу-хау" значно вищий як порівняти з ліцензіями, за якими переважно передаються не найновіші процеси, а так звані технології проміжного покоління.
Трансфер технологій використовується також за здійснення комплексу проектних і практичних робіт з інжинірингу передовсім консультаційного, технологічного, будівельного.
Досить часто великий обсяг технології передається в процесі промислового кооперування. Партнери, що розпочинають промислове кооперування, провадять інтенсивний технологічний обмін для досягнення стратегічних цілей. Отож, головними спонукальними причинами для укладання угод кооперування вважають:
отримання технічних знань;
пошук ліпших умов для виробництва й використання трудових ресурсів;
пошук нових ринків збуту;
зменшення виробничих витрат.
Фахівці Європейської економічної комісії ООН класифікують виробничу кооперацію за такими ознаками:
1) передання ліцензій з наступною оплатоюпоставками продукції, яку буде виготовлено за отриманим дозволом;
2) поставка комплектного обладнання заводів, цехів, дільниць, виробничих ліній з наступним розрахунком готовою продукцією;
3) спільне виробництво і спеціалізація;
4) поставка комплектувальних деталей або напівфабрикатів за субконтрактами для використання в готових виробах;
5) спільна участь у будівельних проектах або тендерах на спорудження промислових об'єктів;
6) створення спільних підприємств.
Варто зазначити, що завдяки створенню спільних підприємств, крім трансферу технологій, поєднуються зусилля, знання та досвід у виробництві нової для даного ринку продукції, розподіляється можливий господарський ризик. Отримання нової технології на початку діяльності спільного підприємства сприяє значному заощадженню коштів у процесі здійснення продуктових інноваційних проектів.
Економія коштів на придбання необхідних технологій досягається також через укладання угод і контрактів на технічну допомогу. Об'єктом договірних відносин у цьому разі бувають технічні послуги, виконання досліджень, навчання й підготовка кадрів. Водночас угоди мають передбачати елементи інжинірингових послуг, підрядних робіт, оренду інструментів і приладів. Окремим розділом в контрактах фіксується угода стосовно передання технології або поставки технологічного обладнання.
Подібний ефект досягається також завдяки франчайзингу, коли здійснюється відступлення або перевідступлення дозволу продавати чиїсь товари чи надавати певні послуги. Франчайзингові системи набирають різних форм і можуть об'єднувати:
виробника з виробником;
виробника з
Loading...

 
 

Цікаве