WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Методи маркетингового ціноутворення - Реферат

Методи маркетингового ціноутворення - Реферат

нормальних умов конкуренції.
Розрізняють макро- та мікрорівневе державне регулювання цін. Макрорівневе регулювання - це економічна та фінансова політика держави, спрямована на збільшення темпів економічного зростання, створення умов для стабільного розвитку економіки, державна політика оподаткування, яка забезпечує соціально справедливий розподіл національного доходу, політика в галузі торгівлі, інвестицій, курсу національної валюти, розрахунків та ін. Мікрорівневе регулювання цін полягає у створенні системи антитрестових законів, у підтримуванні державою окремих галузей, забезпеченні соціальних потреб, збереженні і примноженні природних ресурсів тощо.
Залежно від форм безпосереднього впливу держави регулювання цін буває прямим і непрямим.
Прямі форми державного регулювання:
- "заморожування" (блокування) - збереження існуючого рівня цін або заборона їх підвищення протягом певного часу;
- установлення урядом фіксованих цін або їх мінімального чи максимального рівня;
- установлення всіх економічних параметрів діяльності галузей - монополістів (обсягу інвестицій, тарифних ставок оплати праці, цін на продукцію тощо);
- установлення "цін втручання", тобто мінімальних закупівельних цін на сировину;
Непрямі форми державного регулювання:
- визначення загальних принципів формування цін;
- заборона різного роду домовленостей між фірмами щодо спільного формування цінової політики;
- вплив на рівень цін через монополію держави і державні підприємства;
- установлення антидемпінгового мита на імпортні товари;
- ратифікування цін, тобто обов'язкове інформування відповідних державних органів про наміри товаровиробника підвищити ціни;
- установлення фіксованих норм прибутку чи рентабельності продукції;
- узгодження політики цін завдяки використанню "контрактів стабільності" (підприємство отримує право підвищувати ціни на одні товари, одночасно знижуючи ціни на інші), "програмних контрактів" (держава сприяє такій еволюції цін, які забезпечують підприємству досягнення конкурентоспроможності продукції на зовнішніх ринках).
Різновидом розрахунку цін на підставі узаконених умов є також біржове ціноутворення, тобто фіксування цін угод купівлі-продажу на товарних біржах. Біржове ціноутворення може здійснюватись як за результатами біржового дня (кінцеве котирування), так і в процесі торгів (проміжне котирування).
На біржах дореволюційної Росії та за часів непу ціни котирування мали довідковий характер і були лише орієнтиром для учасників біржової торгівлі. Довідкова ціна, по суті, відбивала кон'юнктуру ринку на даний біржовий день щодо даного товару. Її встановлювала спеціальна котирувальна комісія у складі майже 100 осіб - представників біржового комітету, продавців, покупців, маклерів, службовців органів державного управління, незалежних експертів та інших осіб. За великої кількості угод довідкова ціна визначалась як середня, за малої - з урахуванням усіх ціноутворювальних факторів (співвідношення попиту і пропонування, кількості учасників біржових торгів, умов поставок, транспортування, використання товарів тощо). Таке котирування повідомлялось до початку наступного біржового дня в спеціальних біржових бюлетенях.
На сучасних товарних біржах Заходу ціна на торгах відповідає справжній ситуації на ринку, оскільки наявна достатньо велика кількість угод купівлі-продажу, а отже, немає необхідності в спеціальній котирувальній комісії. Достатньо фіксувати фактичні ціни угод.
Основними видами котирування цін на сучасних біржах Заходу є:
- відображення меж коливання цін за кожним товаром чи контрактом на нього;
- фіксування цін першої і останньої угоди біржового дня на даний товар;
- фіксування "переломів", тобто максимальних і мінімальних цін, які спостерігаються протягом біржового дня;
- комбіноване сполучення всіх названих видів котирування.
2. Непряме маркетингове ціноутворення
Непряме маркетингове ціноутворення - це політика підприємства стосовно знижок, торговельного кредитування, а також кондицій. Воно має на меті заохотити споживачів до тривалого контактування з підприємством щодо придбання його продукції, збільшення обсягів її збуту, поліпшення іміджу підприємства. При цьому непряме маркетингове ціноутворення напрямлене не тільки на осіб, підприємства чи організації, які купують дану продукцію для власного споживання чи використання, а й на різноманітні торговельно-посередницькі організації, які придбавають товари для наступного перепродажу й отримання власних прибутків.
Одним із найпоширеніших методів маркетингового непрямого ціноутворення є політика знижок. У маркетинговій практиці використовуються такі види знижок:
- кількісні - за придбання великої партії товару (в тому числі некумулятивні (на кожну окрему торговельну угоду між продавцем і покупцем) і кумулятивні (на всі закупівлі, зроблені протягом певного часу, якщо їх сума перевищує зазначену в договорі). Знижка, яка надається за результатами річного обороту, має назву бонус;
- касові - за оплату готівкою або за здійснення оплати до закінчення раніше визначеного терміну платежу (так зване сконто).
- функціональні - знижка посередникові за виконання певних маркетингових функцій, що сприяють продажу товарів, наприклад, рекламування, вдале розміщення товару в магазині, проведення маркетингових досліджень, надання відповідної інформації товаровиробникові тощо;
- торговельні - знижка посередникові (як правило, такому, хто купує і продає товари) за здійснення ним торговельних операцій, нагромадження й утримання збутових запасів тощо;
- сезонні - на товари, які пропонуються споживачам поза сезоном;
- фінальні - на останню партію чи одиницю товару, який "залежався" на полицях і планується до заміни іншим, сучаснішим;
- залікові - знижки на новий товар у разі повернення старого (наприклад, на нову модель автомобіля в разі повернення попереднього);
- на вимогу важливого клієнта - для споживачів, які відіграють важливу роль у діяльності підприємства-товаровиробника (наприклад, постійно купують значну частку його продукції, а тому можуть вимагати відповідних знижок).
Кредитна політика підприємства - це визначення і безпосередня реалізація заходів із середньострокового кредитування відпускної ціни підприємством-товаровиробником за поставки виготовленої продукції.
Політика кондицій - це встановлення умов платежів і
поставок, тобто основних положень договорів купівлі-продажу, які визначають асортимент, оплату та інші обов'язкові умови поставки продукції, відповідні цінові величини. Ідеться про види платежів (готівковий чи безготівковий), розміри платежів (величина основної ціни, знижки), час платежів (попередні платежі чи за результатами реалізації продукції), платіжні надбавки (за часткові платежі, додаткову упаковку, транспортуваннядрібними або збірними партіями, монтаж і т. п.), місце платежу, предмет, обсяги, час, місце і умови надання послуг та ін.
Loading...

 
 

Цікаве