WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Ринок товарів легкої промисловості України (взуття) - Реферат

Ринок товарів легкої промисловості України (взуття) - Реферат

разів.
Фабрика "Бавовнянка" була достатньо значним підприємством по випуску бавовняної та штапельної пряжі (800 працюючих). Виробництво припинено за рішенням податкової адміністрації щодо продажу обладнання бавовняного виробництва для погашення заборгованості. Підприємство працює 2 дні на тиждень. Обсяг біля 200 тис.грн. в рік при вартості основних фондів більш 9 млн.грн.
ЗАТ "Троянда" (в минулому хусткова фабрика). Унікальне виробництво з продукцією, яка наповнена великим національним колоритом, маючи 18 тис.кв.м виробничих площ, потужну котельню могло б нормально працювати. Проте зупинено через помилки в управлінні його діяльністю. Отримавши 5 років назад кредит 1,5 млн.грн. не змогло його повернути. Заставою кредиту було саме підприємство, оцінене у 1,5 млн. грн. по фіктивних протоколах. Нові господарі тепер готують виробництво на цьому підприємстві мішків.
Як нестійку рівновагу можна оцінити стан ЗАТ "Любава (голова правління Музика Лариса Іванівна). Вже протягом 2-х років підприємство не отримує прибутку, але і не має збитків. Значних витратпотребує амортизація і утримання основних фондів, вартість яких більше 6 млн. грн. При такій специфічній продукції, як галантерейні вироби, обcяги виробництва 500-700 тис.грн на рік забезпечити не можуть.
Така ж сама ситуація на ЗАТ "Галант-Індустрі" і ЗАТ "ВХО імені Шевченка". Результати діяльності - або збиткові, або з незначним прибутком Рівень середньої заробітної плати не перевищує 200 грн. за місяць.
Проблеми взуттєвої промисловості.
Ця галузь почала розвиватися в м. Києві ще наприкінці ХІХ століття у зв'язку з достатньої кількості сировини, наявністю робочої сили і зростанням міського населення.
Особливо стрімкий і комплексний розвиток підгалузі відбувся в 50-60-і роки ХХ століття, коли був створений практично новий комплекс: шкіряне виробництво, виготовлення взуття, випуск синтетичних підошов (на заводі "Вулкан"), випуск каблуків та інших деталей взуття із пластмаси (на заводі "Полімер"), фурнітури та ін.
Нерегульоване розширення імпорту взуття з початку 90-х років призвело до різкого спаду виробництва на вітчизняних підприємствах. Крім того, почався масовий вивіз шкіряної сировини. Зараз ринок взуття перенасичений завезеними товарами (неякісними) польського, китайського та турецького виробництва. За останні півтора - два роки обсяг пропозицій взуття зріс: завезено по 5 пар взуття на 1 особу. Деякі підприємства (ВАТ "Славутич - голова правління Кантур Валентина Михайлівна, КП "КиСПО" - директор Сальчук Анатолій Михайлович) опинились на межі банкрутства. За останні 6 років "взуттєвий парк" пересічної сім'ї скоротився у 1,5 разу Український ринок взуття дедалі більше насичується імпортними виробами, нерідко не найкращого гатунку. Вітчизняний виробник, покинувши потужні фабрики, перебрався у рятівну тінь напівкустарних майстерень. Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не по кишені абсолютній більшості населення країни, його частка в загальній структурі продажів не перевищує 5%. При загальному перевищенні пропозиції над попитом на ринку спостерігається брак взуття для всіх вікових груп, окрім молоді Пропозицію визначає імпорт вкупі з псевдо імпортом Потужності вітчизняної взуттєвої промисловості дозволяють виробляти до 120-130 млн пар взуття щорічно. Проте останнім часом використовуються вони лише на 10-12%. Десятки підприємств галузі за останні три роки не спромоглися пошити бодай по одній парі взуття на кожного "середньо-статистичного" споживача. Порівняно з 1991 роком частка імпортних виробів у структурі пропозиції збільшилася по взуттю осінньо-зимового асортименту з 12 до 86%, весняно-літнього асортименту - з 24 до 88%, дитячому взуттю - з 18 до 91%. Асортимент представлених у роздрібній торгівлі товарів закордонного виробництва розширився у 7 разів, а виробів українських взуттєвиків - звузився у 2,5 разу. Втім, поняття "імпорт" умовне, позаяк на ринку повсякчас зростає кількість підробок, вироблених в Україні під лейбами відомих закордонних фірм. Останнім часом у структурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціни контингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3-4% населення. Пропонують не те, що купують Чи не найпомітнішою рисою вітчизняного ринку взуття є невідповідність асортиментної структури пропозиції та попиту різних вікових груп споживачів. Цим пояснюються великі обсяги нереалізованого попиту (15-16%) і вимушених покупок, тобто таких, що не зовсім задовольнили покупців (17-18%). Вибіркові спостереження, що здійснювалися протягом 1997-1999 років, засвідчили значну диференціацію рівня попиту та купівельної активності за віковими групами. Основним покупцем взуття (40%) є молодь віком від 17 до 30 років. Купівля у групі 30-45 років - трохи більше 25%, а на людей старшого віку припадає менше 15%. Що ж стосується пропозиції, то тут вироби молодіжного асортименту, за оцінкою торговців, займають не менше 80-82%. Значна диспропорція і за дитячим взуттям: питома вага попиту на нього становить 14%, а пропозиція - лише 6,5%. По-двійне перевищення пропозиції молодіжного взуття над попитом трейдери пояснюють найменшими ризиками, позаяк на його придбання ангажуються кошти найбільш платоспроможної частини населення - людей середнього віку, які швидше відмовлять у обновці собі, аніж своїм підрослим чадам. Майже 60% взуття населення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близько половини жінок і двох третин чоловіків.
Loading...

 
 

Цікаве