WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Конкурентні переваги на товарних ринках - Реферат

Конкурентні переваги на товарних ринках - Реферат


Реферат на тему:
Конкурентні переваги на товарних ринках
Якими б не були зміни у політичному і економічному житті України в оглядовій перспективі, для країни буде актуальною проблема ефективності виробництва і зовнішніх економічних зв'язків, участі у міжнародній торгівлі і, отже, конкурентоспроможності.
Проблемі конкурентоспроможності приділяли увагу економісти різних часів та країн: А. Сміт, Д. Рікардо, М. Портер, А. Томпсон, А.Юданов, М.Павловський та інші.
Проте, з нашої точки зору, для практиків і теоретиків реформування української економіки не досить ясною є проблема власне конкурентоспроможності.
На нашу думку, на сьогоднішній день актуальною залишається праця М. Портера [1] з його визначенням конкурентоспроможності навіть при істотних відмінностях у розумінні механізмів макрорегулювання конкурентоспроможності. Тому ми звернемося до тих положень, які актуальні в наших умовах.
Критично сприйнявши ідею Д. Рікардо про порівняльні (абсолютні) переваги на основі аналізу сукупності факторів, М. Портер дійшов висновку про доцільність розробки нової парадигми і запропонував три концептуальних основи нової конкурентоспроможності.
Перша основа - зміна технологій у найширшому розумінні. Технологія змінює погляди на матеріаломісткість і трудомісткість, особливо якщо вона орієнтована на використання нової загальнодоступної сировини або дешевого надання їй необхідних вихідних якостей.
Поставивши технологію в центр уваги, М. Портер створив нову теорію конкуренції - інноваційну, котра "повинна поставити технологію на перше місце" [2].
Другою за важливістю основою назване оволодіння конкурентом, факторами, які вирішують долю виробництва і збуту. Ця проблема залишається актуальною постійно, оскільки під впливом конкуренції відбувається "вирівнювання" конкурентних стратегій.
Третя основа - інтернаціоналізація господарських зв'язків, глобалізація стратегій, і тому необхідне використання перспективних "джерел сили" і могутності, випередження потенційних конкурентів, завдяки чому досягається істотний відрив від поширених технологій. Практичне вирішення проблеми конкурентоспроможності М. Портер пов'язує з ефективним вивозом товарів і вивозом капіталу, що має досить істотне значення для розуміння перспективи конкурентоспроможності товаровиробників України. На його погляд, міжнародна торгівля дозволяє країні підвищувати продуктивність свого виробництва, оскільки відпадає необхідність самостійно виробляти всі товари і послуги. Тому країна може спеціалізуватися на тих галузях і сегментах ринку, де її фірми відносно більш конкурентоспроможні, та імпортувати ті товари і послуги, з виробництва яких її фірми відстають у порівнянні з зарубіжними.
Зростання частки країни у світовому експорті, на думку М. Портера, веде до підвищення рівня життя, якщо ріст експорту продукції галузей з високою продуктивністю підвищує її рівень в цілому по країні. І навпаки: скорочення частки світового експорту через нездатність цих галузей збільшити експорт - вже сигнал небезпеки [3]. Виходячи із вказаних міркувань, М. Портер й індикатори конкурентоспроможності пов'язує з масштабами експорту і його структурою.
Критеріями переваг у міжнародній конкуренції М. Портер вважає наявність великого і постійного експорту у значний ряд країн та істотний вивіз капіталу.
На думку М. Портера, експорт капіталу і торгівля - невід'ємні складові частини глобальних стратегій. У праці М. Портера меншою мірою досліджується проблема макроекономічних умов конкурентоспроможності окремих виробників на товарних ринках. Цій проблемі М. Портер не приділяє особливої уваги, оскільки не є прибічником централізованого макрорегулювання економіки. Разом з тим у його праці дається позитивна оцінка діяльності у створенні відповідних умов підвищення конкурентоспроможності окремих товаровиробників. Якщо ця роль значна і негативна, то макроекономічні умови для росту конкурентоспроможності на товарних ринках несприятливі. І навпаки. Такий лейтмотив дослідження. "Сили, які дозволяють фірмам країни зберегти досягнуті конкурентні переваги, - головна опора процвітання країни" [4].
Як відомо, в Україні і в масштабі колишнього СРСР з'явилося чимало сфер, де попередні позиції в галузі конкурентоспроможності дуже швидко були надовго втрачені.
Для України важливим є розуміння того, що ключові параметри конкурентоспроможності товарів, підприємств і галузей формувалися у структурі внутрішніх і зовнішніх зв'язків СРСР - країни, яка на період розпаду перестала відповідати сучасним критеріям конкурентоспроможності. За оцінками експертів, наприкінці 80-х років приблизно 4/5 продукції СРСР не могло конкурувати на товарних ринках. За даними ГАТТ/СОТ (СОТ - світова організація торгівлі), у 1991 р. частка СРСР у світовому експорті становила всього 2,2 %, а, наприклад, частка Гонконгу - 2,8 %, Нідерландів - 3,8 %.
Порівняння показників експорту машин та устаткування за 1986 і 1990 рр. показує, що світовий експорт підвищився більш як на 50 %, а експорт СРСР - тільки на 11 % (при цьому не більш як 14 % експортованих машин та устаткування відповідали міжнародним стандартам). Відомо також, що понад 60 % виробленої в СРСР продукції продавалося зі збитками; з середини 80-х років ціна продажу однієї ліцензії в СРСР була у 5 разів нижча за ціну купівлі. За урядовими оцінками, на початку 90-х років світовому рівню відповідало 6-10 % НДДКР, 18 % продукції чорної, 16 % кольорової металургії, 10-15 % сільськогосподарської техніки [5].
Частка тієї продукції, яка могла б конкурувати на світових ринках за умови її модернізації, скоротилася за 5 років (з 1986 по 1991 рр.) з 65,3 % до 26,3 %, а частка тієї продукції, яка мала б бути знята з виробництва, збільшилася з 20 % до 60 %. Кількість зразків конкурентоспроможної продукції, що перевищувала світовий рівень, у машинобудуванні зменшилася до 4 % на момент розпаду СРСР. У автомобілебудуванні, тракторному та сільськогосподарському машинобудуванні конкурентоспроможної продукції практично не було [6].
Потенціал УРСР, хоча і був досить значним, проте ефективність його реалізації була вкрай незадовільною. Економіка незалежної України, яка успадкувала традиційно матеріало- та енергомісткі виробництва, була об'єктивно неспроможною витримати конкуренцію на світових ринках. Далася взнаки інерція екстенсивного характеру промислового відтворення, його однобічна і ресурсно-інноваційна, і технологічна орієнтація на важку індустрію. Одночасно діяли негативні фактори, пов'язані з відсутністю досвіду державності та нерозвиненістю ринкових відносин. Великий вплив, з точки зору забезпечення стартової конкурентоспроможності, на економіку України мала стратегічна недооцінка високого рівня взаємозалежності колишніх республік у народногосподарському комплексі СРСР. На момент розпаду питома вага міжреспубліканського обміну (в загальному обсягу ВВП України) становила майже 30 %. Технологічно включена до
Loading...

 
 

Цікаве