WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Особливості експертизи ювелірних товарів - Реферат

Особливості експертизи ювелірних товарів - Реферат

літератури. Базову ціну дорогоцінного металу розраховують по формулі: число грамів дорогоцінного металу х його проба х вартість грама металу даної проби х коефіцієнт доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки. В середньому коефіцієнт дорівнює 1,24.
Діаманти оцінюють за оптовим валютним прейскурантом на ці камені. Вартість виробів, використовуваних в ювелірних цілях, розраховують згідно прейскурантів, що публікуються в періодичних виданнях: "Gemston Price Report","Michelsen Gemston Index".
ВАРТІСТЬ трудовитрат на виготовлення виробу визначають по результату діагностики методу виготовлення.
Для позакатегорійних виробів рекомендується застосовувати коефіцієнти, що підвищують, враховують історико-культурну значущість творів. Оцінюють вироби зазвичай в доларах США.
Оцінка ювелірних виробів з діамантами включає наступні аспекти:
- собівартість виробів визначають як суму вартості дорогоцінних металів, діамантів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку. Собівартість дорогоцінного металу у виробі встановлюють виходячи з ціни 1 г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ієни дорогоцінного металу до оптової оцінки, помноженої на масу виробу, зменшену на масу коштовних каменів. Виріб, виконаний з двох металів, оцінюють як виріб з основного металу з урахуванням вартості деталей з додаткових металів;
- роздрібна оцінка передбачена на діаманти круглі 17- і 33-гранні, круглі 57-гранні з геометричними параметрами групи А. Діаманти інших форм оцінюють виходячи з оцінок відповідних круглих 57-гранних діамантів із знижками відповідно до прейскуранта Діаманти, що мають дрібні сколи, шпильки, ребра і інші незначні механічні пошкодження, оцінюють із знижкою 20%. Діаманти, що мають сколи, відхилення від пропорцій і симетрії, усунення яких вимагає переогранки, зовнішню тріщину на площадці, оцінюють із знижкою 40%. Діаманти, що не відповідають сучасним ТУ, оцінюють із знижкою 50%. Алмази ограновування "троянда", діаманти спрощеного ограновування з числом граней менше 17 оцінюються за цінами на діаманти крупні 17-гранні зі знижкою 50%.
- Ціна пікіруваних діамантів без "гри" (по ТУ можуть мати сколи) за 1 карат при масі до 0,30 карат -120 дол. США, при масі понад 0,30 карат - 230 дол. США. До безбарвних діамантів (I група кольору) можна відносити тільки діаманти, що не мають блакитної люмінесценції.
Оцінка ювелірних виробів зі смарагдами, рубінами, сапфірами, природними перлами:
- собівартість виробів визначають як суму вартості дорогоцінних металів, трудовитрат на виготовлення виробу і закріпку смарагдів, рубінів, сапфірів, природних перлів. Собівартість ювелірних виробів, в яких присутні і діаманти, визначають по методиці, викладеній в попередньому розділі, і до неї додають вартість кольорових каменів. Базову вартість дорогоцінного металу у виробі визначають виходячи з ціни 1 г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової ціни, помноженої на масу виробу, зменшену на масу коштовних каменів.
- показники якості рубінів, сапфірів, природних перлів визначають згідно опису груп дефектності, кольори в скупному прейскуранті № 111 від 1991 р. Показники якості смарагдів визначають згідно ТУ. Смарагди, рубіни, сапфіри ограновані, не відповідні 3-ій групі чистоти, оцінюються по 1-ій групі чистоти. Коштовні камені, що мають зовнішні дефекти, оцінюють з наступними знижками, в %: 20 - за нерівномірність і плямистість забарвлення, дихромізм сапфірів); 30 - за подряпини, дрібні сколи, незначні потертості, відхилення в симетрії; 50 - за значні сколи і інші дефекти видимі неозброєним оком. Коштовні камені, що не мають товарного вигляду із-за потертостей граней, а також колені оцінюють по кабошонах 2-ої групи чистоти останньої групи кольору. Смарагди інших форм ограновування, окрім "каре", прямокутною, оцінюють із знижкою 25% від ціни на прямокутні смарагди. Смарагди прямокутного ограновування з числом граней більше 49 оцінюють з надбавкою 20%. Александріти оцінюють за основними показниками якості смарагдів з урахуванням ступеня дихромізму.
Оцінка ювелірних виробів без вставок:
- собівартість виробу визначають виходячи з ціни 1 г металу з урахуванням коефіцієнта доведення відпускної ціни дорогоцінного металу до оптової оцінки, помноженої на масу виробу і на націнку виробника (остання залежить від обсягу робіт, потрібного для виробництва виробів) .Для встановлення націнки виробника на виріб, що має складну литу форму, потрібно помножити дійсну вартість металу на 2,25, для того, щоб врахувати час, необхідний для виробництва і виготовлення воскової моделі. Для литих виробів, що мають роз'ємні з'єднання (сережки, брошки, підвіски, браслети), дійсну вартість металу рекомендується помножити не менше чим на 2,5. Для виробів із дво- і трикольорового золота дійсну вартість металу рекомендується помножити на 2,2;
- при оцінці литих і штампованих виробів із срібла рекомендується загальну масу виробу помножити на дійсну вартість металу даної проби з урахуванням наступних коефіцієнтів штампованих виробів - 2; штампованих виробів з додатковим гравіюванням - 3; виробів з черню - 4.
Зовнішній контроль якості виробів із дорогоцінних металів необхідно починати з перевірки наявність на кожному виробі клейма (див. кодування товарів). Інспекції пробірного нагляду і назву підприємства-виробника, які повинні бути чіткими і не погіршуватизовнішнього вигляду виробу.
Парні вироби (сережки, запонки) підбирають за розмірами, формою, видом огранування і кольором вставок. Незначні відмінності в колірних відтінках вставок не є ознакою бракування. Якщо напівпари мають асиметричну конструкцію верхівки, то їх підбирають в пару за принципом дзеркального відображення. Шліфовані і крацовані поверхні виробів повинні бути рівномірними, поліровані поверхні - блищати, матові поверхні - рівномірно матовими і бархатистими на вигляд.
На поверхні виробів не допускаються тріщини, раковини, задирки. На нелицьових поверхнях можуть бути незначні пористість, хвилястість, сліди інструменту. Емалеві покриття виробів повинні бути гладкими, блискучими, без сколів, тріщин, пропусків, просвітів, плям і видимих під прозорою емаллю дефектів металу. На емалевих покриттях допускається незначна хвилястість шаруючи емалі, а також волосоподібна межа в місцях з'єднань емалі з перегородками і кантами. На гальванічних покриттях можуть бути незначні сліди місць контактів із струмопровідними пристосуваннями без порушення шаруючи покриття і погіршення зовнішнього вигляду виробу. Зварні і паяні шви у виробах щільні, рівні і без пропалень, шви з боку лицьової поверхні виробу близькі за кольором до сплаву, з якого воно виготовлене.
Малюнки на поверхні виробів повинні мати чітке зображення. Вставки закріплені в оправі нерухомо, при цьому можливість випадання вставок виключається. Крапани і корнери відповідних закріпок повинні бути заправлені, а кінці їх щільно притиснуті до поверхні вставок. Вставки з перлів, коралів, бурштину, каменя допускається кріпити на клей у поєднанні з глухою закріпкою або на клей і штифти. Замки у виробах повинні виключати мимовільне відкриття.[5]
Список використаної літератури:
1. Петрищев Ф.А. Теоретические основы товароведения и экспертизы непродовольственных товаров - М.: Дашков и К, 2004.
2. Алесковський В.Б. Физико- химические методы анализа: уч. Пособие.- Химия, 1998.
3. Галюк В.А. Минералогия драгоценных и цветных поделочных камней : Учебное пособие.- М.: МИГРИ, 1989.
4. Николаева М.А. Товарная экспертиза . - Деловая литература, 1998.
5. Сероштан М.В., Михеева Е.Н. Качество непродовольственных товаров: Учебное пособие для вузов. - М.: Изд. Дом Дашков и К,2000.
Loading...

 
 

Цікаве