WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Ціноутворення у сфері обігу споживчих товарів - Реферат

Ціноутворення у сфері обігу споживчих товарів - Реферат


Реферат на тему:
Ціноутворення у сфері обігу споживчих товарів
У загальній системі цін оптово-посередницькі та роздрібні ціни на споживчі товари посідають найважливіше місце. Вони визначають пропорції обміну споживчих товарів на доходи населення, а тому істотно впливають на сферу розподілу й обігу, формують пропорції, що складаються між попитом і пропозицією, а отже, визначають рівень життя населення держави.
Оптово-посередницька ціна є ланкою, що пов'язує виробника продукції (послуг, робіт) з підприємствами, які просувають цю продукцію на ринок. При цьому посередницькі підприємства переробляють виробничий асортимент у споживчий, закуповуючи вироби великими партіями і фасуючи їх дрібнішими партіями для роздрібної торговельної мережі. Кінцева ціна посередницького підприємства складається з таких елементів:
Витрати оптово-посередницького підприємства складаються з витрат, які пов'язані:
o з транспортуванням, завантаженням та зберіганням товарів на шляху;
o з організацією постачання, знаходженням ділових партнерів і укладенням з ними угод;
o зі зберіганням безпосередньо на сховищах посередницьких підприємств, сплатою оренди, обліком виробів, виконанням вантажно-розвантажувальних робіт;
o з фасуванням та сортуванням товарів, переробкою виробничого асортименту у споживчий;
o з виконанням фінансових операцій, пов'язаних з придбанням і розрахунком за товари, отриманням позики і сплатою відсотків за нею. Прибуток оптово-посередницького підприємства має таку ж економічну природу, як і прибуток будь-якого іншого підприємства. Прибуток необхідний підприємству для розширення сфери діяльності, стимулювання праці, утворення резервних та страхових фондів.
Порядок сплати ПДВ єдиний для всіх підприємств.
Роздрібна ціна є кінцевою ціною, за якою споживчі товари реалі-зуються населенню, вибувають зі сфери виробництва й обігу у сферу приватного користування. Тільки роздрібними цінами оцінюється корисність товару для споживача.
У роздрібній ціні відбиваються економічні відносини сфер виробництва й обігу. Тому на роздрібну ціну впливають чинники обох цих сфер.
Так, до чинників сфери виробництва належать виробництво товарів, їх асортимент, структура і витрати виробництва, новизна товарів, впровадження нових технологій, пропозиція товарів, витрати з просування товарів на ринок, забезпечення їх конкурентоздатності та ін.
До чинників сфери обігу належать рівень попиту і доходів споживачів, соціальний склад і чисельність населення, наявність безкоштовного або пільгового розподілу товарів, рівень безробіття населення та ін.
Торговельна надбавка включає такі елементи:
Витрати обороту роздрібного торговельного підприємства складаються з витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів у процесі його діяльності. За характером розрізняють витрати поточні й довгострокові.
Поточні витрати торговельного підприємства пов'язані з розв'язанням у процесі господарської діяльності тактичних завдань закупівлі, транспортування, зберігання та реалізації товарів, обслуговування матеріально-технічної бази, утримання персоналу та ін.
Довгострокові витрати (інвестиції) пов'язані з вирішенням роздрібним торговельним підприємством стратегічних завдань: будівництва, реконструкції, придбання нових торговельних приміщень, нематеріальних активів, формування довгострокового портфеля цінних паперів та ін.
Прибуток торговельного підприємства має таку ж економічну природу, як і прибуток будь-якого іншого підприємства. Прибуток необхідний роздрібному торговельному підприємству для розвитку, розширення сфери діяльності, стимулювання праці, зменшення негативних наслідків від дії конкурентів. Як і на промислових підприємствах, прибуток торговельного підприємства визначається як різниця між валовими доходами й валовими витратами (у тому числі й амортизаційні витрати). Цей прибуток визначається як балансовий і утворюється із сумарного прибутку від реалізації товарів та послуг, продукції неторговельної діяльності, майна, а також від позареалізаційних операцій. Крім того, прибуток є джерелом сплати податкових платежів торговельного підприємства (основним з яких є податок на прибуток). Після сплати з балансового прибутку відповідного податку у підприємства залишається частина прибутку, якою воно може розпоряджатися, тобто чистий прибуток. Ця частина розподіляється за трьома напрямками: на капіталізовану і споживчу частини, а також на страхування ризику.
Капіталізована частина прибутку торговельного підприємства використовується для інвестування його виробничої діяльності, інвестування в інші підприємства будь-якої сфери діяльності з метою отримання додаткового прибутку від цінних паперів; інших форм капіталовкладень, у тому числі й для розширення напрямків діяльності.
У споживчу частину прибутку входять такі елементи: o кошти у вигляді дивідендів власників торговельного підприємства наприкінці року за результатами діяльності за рік;
o кошти на виплату премій та інших заохочень працівникам торговельного підприємства, які не є власниками підприємства, за результатами діяльності протягом року;
o засоби, які спрямовуються на соціальний розвиток підприємства;
o інші форми споживання, у тому числі одноразове заохочення у вигляді матеріальних виплат.
Страхування ризику змушує утворювати резервні та страхові фонди, що дають змогу зменшити втрати торговельного підприємства в разі настання на ринку несприятливої ситуації.
Податок на додану вартість сплачується торговельними підприємствами на загальних підставах у розмірі, встановленому для всіх підприємств національної економіки.
Цінова політика торговельного підприємства полягає в розробці та встановленні такої торговельної надбавки, яка має забезпечити торговельному підприємству відшкодування його витрат і отримання прибутку. Водночас цінова політика торговельного підприємства суттєво відрізняється від цінової політики підприємства виробника.
Мета цінової політики торговельного підприємства - визначити рівень торговельної надбавки, який би забезпечував відшкодування витрат обороту торговельного підприємства, отримання прибутку, а також розробити заходи постійного коригування торговельної надбавки залежно від змін кон'юнктури ринку.
Принципи формування цінової політики торговельного підприємства мають таку ж спрямованість, як і на будь-якому іншому підприємстві. Розглянемо основні з них.
1. Цінова політика торговельного підприємства повинна бути повністю скоординована, доповнювати загальну економічну політику підприємства і бути спрямованою на ефективне здійснення цієї політики.
2. Визначення характеру і кон'юнктури ринку, на якому реалізується товар, узгодження цінової політики зі станом ринку, передбачення змін у попиті та пропозиції, урахування окремих сегментів ринку, на яких діє підприємство.
3. Урахування при розробці цінової політики організаційних особливостей діяльності торговельного
Loading...

 
 

Цікаве