WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Шпаргалки - Реферат

Шпаргалки - Реферат

Розраховується як відношення реального ВВП даного періоду до відповідного показника базового періоду: ;
б) темп приросту реального ВВП. Якщо індекс росту ВВП показує в скільки разів змінюється ВВП, то показники темпу приросту встановлюють, на скільки відсотків відбулася ця зміна: ;
в) зміна ВВП на душу населення. На величину цього показника впливають зміни не лише фізичного обсягу ВВП, але і чисельності населення:
г) продуктивність праці
д) фондовіддача
е) фондомісткість
ж) продуктивність природних ресурсів.
Реальне економічне зростання залежить від зміни виробничих можливостей суспільства і ступеня їх реалізації. Фактори виробничих можливостей визначають як "фактори пропозиції". До них відносяться:
" кількість і якість природних ресурсів;
" кількість і якість трудових ресурсів;
" обсяг основного капіталу;
" технологія
Однак не завжди фактичні обсяги виробництва відповідають максимально можливим (крива виробничих можливостей). Ступінь реалізації потенціалу визначається факторами попиту і розподілу. Класифікацію факторів можна провести за іншими критеріями. Так, зростання ВВП визначається з одного боку, збільшенням к-ті ресурсів, що використовуються, а з іншої - ефективністю їх використання. Фактори пов'язані з збільшенням к-ті ресурсів, що використовуються, називаються екстенсивними факторами економічного зростання, а ті, що викликають зростання за рахунок збільшення віддачі ресурсів - інтенсивними. Але економічне зростання завжди відбувається при певному сполученні екстенсивних і інтенсивних факторів.
Фактори економічного зростання:
1. Фактори сукупної пропозиції: - природні; - трудові; - пов'язані з використанням основного капіталу; - технологічні.
2.Фактори сукупного попиту: - сприяють збільшенню сукупних витрат, в масштабах національної економіки, тобто збільшує сукупний попит;
3. Фактори розподілу: - пов'язані з оптимальним розподілом економічних ресурсів між галузями економіки.
Кейнсіанська модель. При аналізі економічного росту, представники кейнсіанської течіїї виходять з наступних передумов: - ріст сукупного доходає функцією накопичення капіталу, всі останні фактори виключаються, тому кейкс. Моделі називають одно факторними.; - капіталомісткість не залежить від співвідношення цін на фактори виробництва.
Єдність факторів, забезпечує економічний рост в неокейнсіанській моделі, є інвестиції. Інвестиції з однієї сторони сприяють росту сукупного доходу, а з іншої збільшують виробничі потужності в економіці. Тому, рост сукупного доходу повинен бути достатнім для того, щоб зрівноважити збільшені виробничі потужності суспільства, не припустивши при цьому виникнення недозагрузки підприємства та виникнення безробіття. Сук. Попит=Сук. Пропозиція.
Приріст грошового доходу=приріст виробничих потужностей ?І*1/а=І* ; ?І/І= .
1/а - мультиплікатор витрат; - показник що показує рівень виробництва капіталу(капіталовіддача)
Неокласична модель. При аналізі економічного росту неокласики виходять з наступних положень:
- вартість продукції створюється усіма факторами виробництва;
- кожен фактор виробництва вносить свій вклад у створенні вартості виробу4
- Існує кількісна залежність, між об'ємом виробництва і факторами виробництва;
- Існує взаємозамінність продуктів виробництва. Неокласична модель є багатофакторною. В основі неокласичної модель лежить Кобб-Дуглас.
У = А*К * .
У = 1,01*К0,25*L - коефіцієнти що показують, як збільшиться сукупний доход при зростанні капітальних витрат, труда на 1%.
У= А*К *L1- *er*t - фактор часу
29. Основні макроекономічні тотожності. = п.12 + п.15 + п.19 + п.26.
30. Необхідність і основні методи державного регулювання.
З виникненням держави вона перебирає на себе дуже важливі економічні функції. Це пояснюється тим, що поряд з політичними функціями і з зміцненням останніх в державі все більше значення набувають економічні функції. Тому держава розширює свою власність. Здебільшого це базові підприємства оборотно-промислового комплексу, підприємства добувної промисловості.
Сьогодні державне регулювання стало невід'ємною частиною ринкового механізму, і хоча ринкова економіка стала регульована, державний вплив свої межі, які визначаються можливостями ринкового механізму попиту і пропозиції, за умов недосконалої конкуренції, яка формується в наслідок обмеження монополії держави.
Складдержавного сектору формують: а) структури, що виготовляють товари і надають послуги (державні підприємства, організації, заклади); б) регулюючі структури (уряд, Нац. банк, місцеві органи влади). Ринок являє собою саморегулюючийсь економічний зв'язки. Але очевидним є те, що сучасне економічне життя суспільства не може обійтися без втручання держави.
Необхідність активної участі держави а економічному житті суспільства викликана перш за все:
1) потребою підтримки умов саморегулювання економіки, ефективного функціонування ринку;
2) недоліками саморегулювання і необхідністю їх подолання;
3) потребою визначеного перерозподілу доходів, підвищення досяжності до деяких товарів і послуг.
Державне регулювання не відміняє, а посилює, доповнює ринковий механізм, держава бере на себе лише ті функції, які не підвладні даному механізму. Про масштаби і глибину державного втручання в механізм макроекономічного втручання серед економістів-теоретиків існують альтернативні думки. Одні вважають, що сам по собі потребує суттєвого державного втручання, інші, що без державного регулювання ринок економічно не зможе функціонувати; треті дотримуються ідеї обмеженого державного економічного регулювання. Всі ці точки зору знайшли своє відображення у концепціях і політиці економічного лібералізму і дерижизму.
Економічний лібералізм - це напрям, який заперечує необхідність суттєвого державного втручання в економічні процеси. При цьому вважається, що конкурентний ринковий механізм сам здатен матеріально і об'єктивно регулювати економіку.
Економічний дерижизм розвив ідею активного державного втручання в макроекономічні процеси. При цьому стверджується, що ринковий механізм, без державного втручання буде діяти неефективно і не зможе забезпечити рівноважного економічного зростання.
Під методами державного регулювання економіки розуміють способи впливу держави через законодавчі і виконавчих органи на сфери підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор з метою створення або забезпечення умов їх діяльності відповідно до нац. Політики.
Основні методи державного регулювання економіки:
адміністративні методи:
" організаційно-структурна перебудова;
" плановий виробничий контракт;
" забезпечення паливом та ресурсами.
економічні методи:
" податкова політика;
" норми і нормативи;
" регулювання цін;
" регулювання кооперацій.
донорські:
" державні дотації;
" податкові пільги;
" податкові кредити.
протекціоністські:
" захист зовнішньої конкуренції;
" сприяння розвитку національної науки, техніки, технологій;
" квоти і ліцензії.
Loading...

 
 

Цікаве