WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Український ринок дитячого харчування: аспекти формування та проблеми розвитку асортименту та якості торгівлі ними в умовах ринку - Курсова робота

Український ринок дитячого харчування: аспекти формування та проблеми розвитку асортименту та якості торгівлі ними в умовах ринку - Курсова робота

розвитку галузей, які безпосередньо виробляють продукти харчування, і пов'язаних з ними інших галузей, організацією надходжень продуктів харчування до споживача та багатьма іншими причинами.
Серед усіх форм господарювання у харчовій промисловості найбільшого поширення набувають акціонерні товариства. Нині АПК потребує значних капіталовкладень, які, однак, при теперішній економічній кризі держава йому надати не в змозі. Саме через акціонерні відносини можливе активне залучення вільних коштів з інших галузей економіки, участь іноземних інвесторів у фінансуванні АПК.
Сьогоднів Україні спостерігається загальна тенденція до монополізації у харчовій промисловості. Прикладом є підприємства Харківської області - "Харківська бісквітна фабрика", "Харківська кондитерська фабрика", Харківський пивзавод "Рогань"; Полтавської області - Полтавський холодокомбінат, Лубенський холодокомбінат, Полтавська кондитерська фабрика; Сумської області - "Крафт Якобз Сушард Україна". Ці підприємства збільшили об'єми свого виробництва перш за все завдяки іноземним інвестиціям. Але справа не в тому, що ці підприємства великі за розміром, адже створювались вони при СРСР, але нині характер їх діяльності де в чом змінився. Великі магнати харчової промисловості витісняють з українського ринку малі підприємства. Зокрема, у Харківській області відбулась майже повна монополізація пивоварної та кондитерської промисловостей. Така ж ситуація і у Полтавській області на ринку молокопродуктів та у сумській - на ринку кондитерських виробів.
Згідно з законодавчими актами України у харчовій промисловості є об'єкти, які не підлягають приватизації. Серед них підприємства спиртової, лікеро-горілчаної, соляної промисловості та деякі інші. Крім того, треба зауважити, що, залишаючись неприватизованими, ці підприємства можуть переходити на оренду і працювати, як орендні підприємства, оскільки засоби виробництва є власністю держави. В цьому випадку оренда виступає не тільки одним з проміжних шляхів до роздержавлення та приватизації, а й важливою організаційною формою господарювання для підприємств тих галузей, які І не підлягають приватизації.
Світовий досвід розвитку виробництва продуктів харчування показує, що виробничі проблеми ефективніше вирішуються з розвитком малих підприємств. Особливістю функціонування малих підприємств є спрямування діяльності на конкретне виробництво якого-небудь товару чи надання послуг. Але результативність роботи малих підприємств у виробництві продуктів харчування буде досягнута тільки тоді, коли вони займуть належне місце і становище в системі переробних підприємств.
Застаріле обладнання - головна проблема усієї економіки України і, звичайно, харчової промисловості. Проте, незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведуть реконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові вид високоякісної продукції в сучасній упаковці. На Шосткінському молокозаводі введені в дію обладнання для виробництва йогурту, майонезу згущеного молока з цукром, на Сумському - морозива вафельних стаканчиках.
У харчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станом на 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю приватизована олійно-жирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, пиво-безалкогольна, молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна галузі, зернопереробні підприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації - "Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємств молочної галузі, 93 - цукрової та 86 % бурякорадгоспів, 88 - м'ясної галузі 78% підприємств Держкомрибгоспу.
Формування соціально орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання - створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальної життєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я, вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базових галузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячи з цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямком економічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержання кінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищення його ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету і значних валютних надходжень.
Для стабілізації становища в ряді галузей харчової промисловості необхідно:
" оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсяги випуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізувати роботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;
" забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державної фінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їх кредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджеті коштів для кредитування міжсезонних
" витрат підприємств цукрової, олійно-жирової, плодоовоче-консервної, виноробної та інших галузей;
" продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;
" створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі, а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чому буде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;
" запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;
" відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити за кордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;
" активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу яких повинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазини організації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції.
Висновки
Нинішній соціально-економічний стан регіонів є наслідком загальної кризи економіки. Незважаючи на потужний сировинний (сільськогосподарський) потенціал, величезні можливості для стабілізації і пожвавлення господарської діяльності, в Україні не помітні суттєві зрушення.
Нераціональне і неповне використання економічного потенціалу зумовлене рядом факторів, у тому числі - недостатньою увагою до регіональних проблем, до наявних диспропорцій у розміщенні продуктивних сил. Розробку і проведення регіональної політики в країні ускладнює значна диференціація її соціально-економічного простору. Внаслідок кризової ситуації в економіці звужуються фінансові можливості уряду і гостріше проявляється розрив у рівнях, темпах розвитку, перевагах та можливостях окремих регіонів.
Крім того, криза по-різному зачепила регіони у зв'язку з існуючими диспропорціями в територіальній структурі національної економіки, в темпах її переходу до ринкових відносин.
Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній
Loading...

 
 

Цікаве