WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Політика і методи ціноутворення на промисловому ринку - Реферат

Політика і методи ціноутворення на промисловому ринку - Реферат

конструктивних елементів товару:
де Цт - ціна товару; Це - ціна елемента; 1, 2,..., п - кількість елементів.
Цей метод використовують для товарів, що складаються з окремих елементів, вузлів, деталей або з поєднання окремих виробів.
На практиці згаданий метод застосовують як допоміжний. Переваги методу - надзвичайна різноманітність моделей і цін для різних цінових груп споживачів і простота розрахунку для виробника, недоліки - помилки у визначенні ціни за елементами призводять до помилок у визначенні ціни товару загалом.
Метод беззбитковостіі одержання цільового прибутку базується на тому, що до сумарних витрат на одиницю продукції додається бажаний розмір прибутку. За допомогою цього методу можна з'ясувати такі питання:
o якою має бути ціна, щоб при заданому обсязі виробництва одержати цільовий прибуток;
o якщо на ринку склалась відповідна ціна (ціна, яку задає ринок), то яким має бути обсяг виробництва, щоб одержати цільовий прибуток;
o якщо у підприємства виник дефіцит ресурсів (сировини, матеріалів, обладнання) і воно змушене зменшити обсяг виробництва, то якою має бути ціна, щоб забезпечити цільовий прибуток.
Цей метод застосовують підприємства, що випускають широкий асортимент товарів в умовах стабільного економічного становища (коли відсутні інфляційні процеси).
Крім вартості виробництва ціни на товари включають також витрати обігу, які істотно залежать від вартості транспортування продукції до споживача.
Залежно від розподілу обов'язків з транспортування товарів і участі постачальників та споживачів у компенсації транспортних витрат здійснюють так зване франкування цін (від італ. franco - вільне від оплати), тобто всі витрати з транспортування продукції до пункту призначення входять у ціну товару. Існують такі різновиди франко-цін.
1. Відпускна ціна виробника, що називається "франко-склад постачальника". Міжнародна назва ціни - ex works. Споживач сплачує всі витрати, пов'язані з доставкою.
2. Ціна, що передбачає витрати на поставку товару від продавця до залізничної станції відправлення та його завантаження у вагон, називається "франко-вагон, станція відправлення", або FOR (free on rail), ful load.
3. У разі міждержавних поставок ціна, що передбачає сплату всіх витрат на транспортування товару до кордону, вона називається "франко-кордон", або Deliver at frontier (товар, доставлений до кордону).
4. Ціна, що передбачає сплату фірмою-постачальником усіх витрат до порту з розвантаженням товарів на причалі перед судном, називається "франко-порт відправлення", або "франко-уздовж борту судна". її міжнародна назва - FAS (free alongside ship).
5. Ціна, що додатково передбачає витрати на завантаження продукції на судно, називається "франко-судно, порт відправлення", або FOB (free on board).
6. Ціна, що включає сплату постачальником усіх витрат до порту призначення, називається "франко-судно, порт призначення", або CAF - cost and freight (вартість і фрахт).
7. Ціна, що включає вартість товару, його страхування на випадок псування та втрати, а також фрахт, називається "франко-судно, порт призначення та страхування", або CIF (cost, insurance, freight).
8. Ціна, яка передбачає сплату постачальником усіх витрат до порту призначення разом з вартістю розвантаження, називається "франко-порт призначення", або ex quaq (із пристані).
9. Ціна, що передбачає сплату постачальником усіх витрат на поставку продукції споживачу, називається "франко-склад споживача", або deliverd dutipaid (поставлено, мито сплачено).
Проте вигідна для підприємства ціна може бути не "сприйнята" покупцем. Через це у підприємницькій діяльності часто використовують такі методики встановлення остаточної ціни [5, с 162]: згідно з попитом; з урахуванням умов конкуренції; за узаконеними типовими умовами.
На практиці компанії встановлюють не окремі ціни на товар, а конструюють систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів з урахуванням попиту на різних територіально віддалених один від одного ринках і на різних сегментах цих ринків.
Методика встановлення цін на товари згідно з попитом проста. Основним тут є спроможність підприємця надати своїм товарам такої якості, яка забезпечила б споживачам суттєву вигоду: наприклад, зменшення ризику при купівлі чи використанні товару, підвищення продуктивності устаткування та якості виготовленої за його допомогою продукції. Однак реалізація такого принципу на практиці ускладнюється вибором показників диференціації товарів і ринків.
Показники диференціації товарів - це критерії і кількісні показники, за якими споживачі оцінюють якість товару з погляду власної вигоди. А показники диференціації ринків - це ознаки, які дають змогу об'єднати споживачів в однорідні групи, що оцінюють якість товару за одними критеріями.
Цінність товару визначається на основі експертних оцінок покупців. Прикладом може бути так званий параметричний метод. Суть його полягає в оцінюванні та порівнянні якісних параметрів аналогічного (базового) виробу, який продається на ринку, і власного виробу підприємства.
Методика встановлення цін з урахуванням умов конкуренції полягає у порівнянні цін на товари підприємства з цінами на товари, які пропонують конкуренти. Розглянемо різновиди цієї методики.
1. Рівень поточних цін. Ціни визначають з огляду на встановлений на ринку рівень, оскільки його не диктують одна чи кілька фірм, а формується він внаслідок спільних дій великої кількості добре поінформованих покупців і продавців. У разі сильної конкуренції на ринку однорідних товарів (наприклад, сировини) основним завданням підприємства є контроль за власними витратами на виробництво і реалізацію продукції, щоб за рахунок їх зниження досягти бажаного прибутку.
2. "Рух за лідером". Як випливає з назви, ідеться про орієнтацію на ціни провідних компаній, тобто таких, які займають домінуюче становище на ринку тієї чи іншої продукції. Такий підхід до встановлення ціни, як правило, використовують на олігопольних ринках.
3. Ціноутворення з урахуванням реакції конкурентів. Для товаровиробника підвищення рівня конкуренції небажане, а тому запропонована ціна має бути непривабливою для конкурентів на цьому ринку.
4. Тендерне ціноутворення (метод "запечатаного конверта" або "закритих торгів"). Цей метод використовують в умовах посиленої конкурентної боротьби підприємств за контракти. Тендер - це ціна,
Loading...

 
 

Цікаве