WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМаркетинг, Товарознавство → Нормативно-правова база маркетингової діяльності в західноєвропейських країнах - Реферат

Нормативно-правова база маркетингової діяльності в західноєвропейських країнах - Реферат

рекламного саморегулювання. Якщо скарга виявляється транскордонною, то вона передається до відповідного органу саморегулювання в країні походження засобу комунікації, в якому реклама з'явилася. Потім вона перевіряється на відповідність правилам, встановленим у кодексі рекламної практики або практики стимулювання збуту країни, про яку йдеться. Необхідність захисту споживача та високі етичні стандарти визнані комунікаційною галуззю всіхтих країн Західної Європи, де саме галузь бере активну участь в її власному регулюванні. Такий процес дістав назву саморегулювання і має вияв у розмаїтті форм у різних країнах, за єдиної лише умови, що його основоположний принцип - скрізь і завжди однаковий: реклама повинна бути законною, порядною, чесною і правдивою, зробленою з почуттям соціальної відповідальності перед споживачем і суспільством в цілому та з належною повагою до правил справедливої конкуренції. Це досягається через чітке дотримання правил і засад найкращої практики, за якими комунікаційна, зокрема рекламна, галузь добровільно погоджується бути обмеженою. Правила, що їх застосовує організація з саморегулювання, підпорядковані головній меті і запроваджені самою галуззю. Головна ж мета полягає в забезпеченні високих стандартів в рекламі, щоб таким чином підтримати довіру та впевненість споживача на користь всіх учасників процесу. Саморегулювання в комунікаційній індустрії - явище не нове: у деяких європейських країнах воно існує понад півстоліття. 1937 року Міжнародна торгова палата вперше опублікувала Міжнародний кодекс рекламної практики. Цей документ регулярно оновлюється і забезпечує основу для всіх інших кодексів, що нині застосовуються в країнах Європи. На перший погляд, термін саморегулювання означає добровільне самообмеження індивідуального рекламодавця або агенції. Насправді ж відповідно спроектовані і добре керовані системи саморегулювання забезпечують швидкість, гнучкість, динамізм, застосування недорогих та ефективних засобів, що в комплексі сприяє відповідальній більшості галузі обмежувати дії безвідповідальної меншості заради доброї репутації реклами. Система саморегулювання, як правило, включає два основних елементи:
кодекс практики або пакет спрямовуючих принципів, які регулюють зміст реклами та засновані на передумові, що вся реклама повинна бути законною, порядною, чесною і правдивою;
процес затвердження, перегляду і застосування кодексу або принципів: система повинна бути справедливою; орган, що відповідає за практичне застосування кодексу, має бути незалежним в галузі і відповідати за первісне затвердження та наступний перегляд кодексу.
Саморегулювання реклами набуває різноманітних форм у різних країнах, але в цілому всі вони зводяться до незалежного визначення організації саморегулювання, тобто такого, що не підлягає втручанню уряду та спеціально зацікавлених груп. Отже, цей незалежний орган самостійно приймає рішення, оскільки:
заснований і фінансується рекламною галуззю;
несе практичну відповідальність за регулювання реклами;
має повноваження ретельно стежити за дотриманням його рішень, тобто морально і практично підтримувати рекламну галузь;
такий орган може розраховувати на суттєву підтримку з боку рекламної галузі для забезпечення власного авторитету;
для нього над усе - справедливість;
розглядає скарги споживачів безкоштовно;
процес розробки і затвердження рішень є прозорим.
Характеризують систему саморегулювання:
Кодекс саморегулювання або Принципи (це правила або принципи регулювання змісту реклами);
орган, що розробляє кодекси;
орган, який інтерпретує та застосовує норми та кодекси практично;
орган, що розглядає скарги;
Постійний секретаріат;
грошовий фонд;
санкції.
Саморегулювання і закон Загальновизнано, що саморегулювання працює краще в межах державного закону - визначає загальні засади і діє як "довготривале припинення" у невдалих випадках. У вирішенні питань стосовно змісту реклами, особливо ж щодо так званих важливих дрібниць, які мають велике значення для споживача, саморегулювання має переваги у швидкості, гнучкості і дешевизні, в чому з ним не може зрівнятися грунтовне законодавство. Закон і саморегулювання доповнюють одне одного, отриманого таким чином результату ніколи не досягти за умов застосування кожного з них окремо. Кількість законів, спрямованих на захист споживачів, помітно зросла з часу появи перших кодексів. Кодекси і система саморегулювання підтримують закони для посилення їх ефективності, оскільки ринковий простір розширюється, а ринкове оточення ускладнюється. З самого початку кодекси і система саморегулювання розроблялися як доповнення до юридичних норм і визнавалися додатком до них. В окремих випадках саморегулювальній системі надається перевага у вирішення навіть досить складних справ, оскільки правова система надто громіздка, щоб бути ефективною. Стосується це передусім позовів щодо питань смаку і пристойності. З іншого боку, законодавство захисту прав споживача значно ширше, ніж могло би трактуватися через систему саморегулювання, і потребує участі багатьох структур високого рівня - департаментів, агентств, служб. На відміну від закону, саморегулювання кладе тягар перевірки на діячів з просування, а не на позивачів. Кодекси зазвичай також можуть інтерпретуватись залежно від їх сутності, а не лише від форми, яка вказує, що просування має чітко дотримуватися змісту і мети кодексу. Практика європейських країн: Великобританія У Великобританії діє понад 150 законодавчих актів, наказів і розпоряджень, спрямованих на регулювання маркетингових комунікацій. Реклама. Практика реклами та просування в цілому перебувають тут під впливом законів такого спрямування:
закони, що торкаються будь-якого виду фахової діяльності, такі, скажімо, як закон про контракт і авторське право;
деякі закони, що вважаються специфічно рекламними, - ті, що регулюють рекламу теле- і радіомовлення;
закони щодо певних аспектів у торгівлі - на зразок таких, як публікування інформації, розкриття продуктових складових на упаковці тощо;
закони, що мають спеціальну мету - скажімо, контроль у сфері ігрового бізнесу, простежування грошових позикових операцій - і в яких детально розроблені положення стосовно будь-якої комунікації.
У всіх випадках закони Великобританії мають значні розбіжності із законодавчими напрацюваннями інших країн. Британський закон може започатковуватися рішеннями судів багато років (іноді століть) потому і набувати статусу прецедентного закону ("case law"). Він також може
Loading...

 
 

Цікаве