WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Суть і характерні риси міжнародного менеджменту - Реферат

Суть і характерні риси міжнародного менеджменту - Реферат

Переваги кейс-методу:

  • наближеність до життя у бізнесі;

  • двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);

  • співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;

  • співпраця слухачів із викладачами;

  • можливість перевірити пропозиції реальною практикою;

  • розмаїття підходів;

  • висока мотивація навчання;

  • формування навичок прийняття рішень.

Проблеми:

  • високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);

  • потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;

  • старіння кейсів;

  • складна методика проведення занять і потреба тренінгу викладачів;

  • спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);

  • відсутність індивідуального підходу.

Метод досліджень Чиказької школибізнесу, заснованої в 1898 р., ґрунтується на самостійних дослідженнях слухачами публікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному обговоренні отриманих висновків і результатів і внесенні пропозицій щодо прийняття відповідних рішень у компаніях. Слухачам надається право не тільки самостійно обирати тему дослідження, а й наукового керівника, план опанування дисциплін у межах встановленої логіки навчання. Виконавши низку досліджень літератури та аналіз діяльності корпорацій, слухачі набувають навичок не лише консалтингу, а й уміння співпрацювати з різними працівниками компанії.

Переваги:

  • високий рівень фундаментальної підготовки;

  • гнучкість програм і змісту навчання;

  • конкуренція серед слухачів;

  • конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кількість слухачів;

  • формування надійних практичних навичок аналізу, обґрунтування концепції, прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;

  • співпраця з компаніями та обґрунтування для них комплексних пропозицій;

  • розвиток самостійності слухачів, відповідальність за результати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.

Проблеми:

  • необхідність створення великого банку публікацій, що можуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;

  • високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати у своїй роботі педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння організувати колективну роботу;

  • надмірна індивідуалізація навчання, що ускладнює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;

  • складність започаткування і підтримання взаємовигідних відносин компаніями.

Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залучати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності. Річ у тому, що в Південній Африці дуже мало фахівців, здатних викладати дисципліни з урахуванням сучасних тенденцій розвитку бізнесу. Тому інтеграція теорії і практики тут здійснюється шляхом активного і продуманого суміщення викладацької роботи на засадах залучення управлінського персоналу провідних компаній, які закінчили, як правило, провідні школи бізнесу США і мають ступінь магістра ділової адміністрації.

Переваги:

  • практична спрямованість навчання: вивчається те, що корисно і стосується справи;

  • добрі знання слухачами сучасних проблем і реального досвіду бізнесу, інструментів менеджменту;

  • економія витрат на утримання викладачів;

  • проведення значної кількості занять безпосередньо в компаніях;

  • дійові зв'язки навчальних закладів із компаніями.

Проблеми:

  • труднощі формування команди викладачів;

  • різний рівень викладання дисциплін, різна методика, що потребує від слухачів пристосування до викладачів;

  • порушення логіки опанування навчального плану і розкладу через зайнятість викладачів;

  • недостатній рівень фундаментальної підготовки слухачів.

Японський підхід до навчання менеджменту і маркетингу ґрунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються переважно централізовано в Токійському інституті менеджменту.

Переваги:

  • чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;

  • висока мотивація навчання;

  • відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

  • висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади;

  • сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для навчання.

Проблеми:

  • недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін;

  • вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту;

  • висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.

Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практикують підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.

Узагальнює самостійне вивчення першої теми курсу опанування питання про основні національні школи менеджменту, кількість яких теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кожна з них робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжнародних корпорацій відповідних країн походження у міжнародному бізнесі. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту.

Кластер означає групу країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.

На рис. 1.4 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.

Рис. 1.4. Основні світові кластери прямих іноземних інвестицій та міжнародної торгівлі (за Hodgetts, Luthans, 1977, p. 48)

Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових потоків, а й управлінської діяльності.

І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнародних американських корпорацій, які забезпечують основне надходження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади саудівських компаній американських менеджерів.

До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американського кластера, а Китай — до японського.

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту.

1. Американська школа менеджменту:

  • перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз;

  • ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму "магістр ділового адміністрування", які щорічно закінчують понад 70 тис. осіб);

  • жорсткий агресивний менеджмент;

  • величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів.

Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США:

  • спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;

  • податкові поради іноземцям;

  • утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;

  • рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки.

2. Японська школа менеджменту:

  • використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США);

  • ґрунтується на колективістських засадах;

  • акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях;

  • зорієнтований на світові ринки.

Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах.

3. Досвід Франції — планування:

Loading...

 
 

Цікаве