WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Суть і характерні риси міжнародного менеджменту - Реферат

Суть і характерні риси міжнародного менеджменту - Реферат

Далі особливу увагу слід звернути на еру національних держав (1945—1970 рр.), якій притаманні дві особливості розвитку. З одного боку, це — становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери в певному розумінні розвинутий економічний базис і певну кадрово-технологічну структуру. З іншого боку, у спадщину дісталися і всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало першим поштовхом для значного розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Таким чином розвиток міжнародних ринків капіталу дістав нового імпульсу, що зумовило появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту та консалтингу.

Насамкінець самостійного опанування другого питання варто звернути увагу на те, що згодом Р. Робінсон виокремив п'яту еру розвитку міжнародного бізнесу, що охоплює період після Другої світової війни і включає такі чотири періоди:

1. Післявоєнна декада (1945—1955 рр.), для якої було притаманне утворення численних міжнародних фірм, насамперед у США, які здійснювали ефективний трансфер ресурсів між країнами та експорт американського менеджменту.

2. Період зростання (1955—1970 рр.). У цей час утворились великі міжнародні фірми і почала проявлятися міжнародна конкуренція.

3. Кризовий період (1970—1980 рр.). За умов кризи в практику міжнародного бізнесу запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політичними ризиками, розробляються механізми формування міжнародних корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та національну культуру — з іншого.

4. Новий міжнародний порядок (після 1980 р.). Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глобальних підприємств. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні прямих іноземних інвестицій. Їх обсяг, наприклад, зріс з 50 млрд дол. у 1976 р. до 150 млрд дол. в 1990 р., три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США — Європейський Союз — Японія.

Детальніше особливості кожного з етапів розвитку міжнародного бізнесу рекомендується опанувати з відповідного розділу підручника "Международный менеджмент" за редакцією С. Е. Пивоварова (2000, с. 12—29).

Наступне питання пов'язано з розглядом двох нових сучасних ключових проблем: глобалізації й інтерналізації міжнародного бізнесу.

Суть глобалізації полягає в розвитку взаємозв'язків і посиленні взаємозалежності між окремими країнами й географічними регіонами світу. Існує багато визначень цього явища. У них акцент робиться на подоланні традиційних бар'єрів між націями, що існували в просторі і часі [Parker, 1998, p. 38], створенні інтегрованішої та взаємозалежної світової економіки [Гіл, 2001, с. 35], всебічному поглибленні міжнародного поділу та кооперації праці, вибухоподібному зростанні обсягів фінансових трансакцій, фундаментальних структурних змінах у системі міжнародної економіки [Рут, Філіпенко, 1998, с. 5] і т. ін. Найбільш прийнятним для українських реалій є визначення О. Г. Білоруса:

Глобалізація — це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища [Глобалізація і безпека розвитку, 2001, с. 8].

Оскільки для міжнародного бізнесу важливо відстежувати зміни на рівні підприємства, то можна використовувати й таке визначення:

Глобалізація — це посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності [Панченко, 1996, с. 4].

З огляду на велике значення глобалізації важливо підкреслити внутрішню суперечливість її процесів.

Слід звернути увагу на те, що глобальна взаємозв'язаність новітніх економічних і екологічних процесів поєднується з національною (локальною) обмеженністю політико-юридичних і соціально-культурних трансформацій. З урахуванням зазначеної суперечності розробляються різноманітні практичні підходи до втілення в життя об'єктивних законів глобалізації. Зокрема, імперативний принцип Римського клубу, як уже зазначалося, формулюється таким чином: "Мислити глобально — діяти локально". О. Г. Білорус у 1990 р. запропонував доповнення до цієї формули: "Мислити стратегічно, діяти негайно" [Глобалізація і безпека розвитку, 2001, с. 72]. Протилежний підхід висловлює відомий фінансист Дж. Сорос, пропонуючи створити альянс демократичних країн на чолі зі США для побудови глобального відкритого суспільства [Сорос, 2001, с. 420]. Цей альянс має виконувати не лише творчі, але й каральні функції. За таких протилежних підходів міжнародні корпорації обирають зважені стратегії своїх дій у різних регіонах світу.

Як висновок слід сприйняти положення про те, що за умов глобалізації міжнародні корпорації стають частиною трикутника, в якому, крім них, діють місцеві фірми, а також інші міжнародні конкуренти. Кожній корпорації доводиться вести конкурентну боротьбу в трьох напрямах:

1) з місцевим конкурентом даної країни;

2) з іноземним конкурентом у даній країні;

3) з іноземними конкурентами на зарубіжних ринках.

Щоб отримати успіх в умовах глобалізації, міжнародним корпораціям доводиться пропонувати, а місцевим фірмам сприймати не окремі дії компаній, а цілий комплекс пропозицій — так звані пакети розвитку, що містять усі основні аспекти бізнесу: від досліджень і персоналу до реклами й капіталу. Ця ідея була обґрунтована С. Роненом [Rohnen, 1986, p. 67]. Згідно з цією ідеєю реальне просування бізнесу до ефективного виробництва товарів і послуг потребує комплексу "пакета розвитку", до складу якого входять: капітал, технології, інформація, кваліфікація і компетентність персоналу, рекламна і консалтингова підтримка, збутова мережа і т. ін. Звичайно, можна отримувати складові пакета частками окремо від різних фірм і дешевше. Однак врешті-решт досягнення світового рівня виробничих процесів уповільнюються. У цьому зв'язку варто звернути увагу на ефективність впровадження в Україні "пакетів розвитку" міжнародних корпорацій "Мак-Дональдс", "Кока-Кола", "Лукойл" та ін.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту — поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

З розвитком процесів інтернаціоналізації форми міжнародного бізнесу змінюються від простих (міжнародна торгівля) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм міжнародного бізнесу можна віднести:

  • експорт (імпорт);

  • ліцензування;

  • управлінські контракти;

  • спільні підприємства;

  • міжнародні корпорації.

Для наочного опанування особливості зазначених форм бізнесу представлені на рис. 1.1.

Слід підкреслити, що експортє найпростішою формою міжнародного бізнесу і являє собою продаж товарів (послуг) в інші країни. Це історично перша і найпоширеніша форма міжнародного бізнесу. В сучасних умовах зовнішньоторговельні операції становлять понад 80 % обсягів міжнародного бізнесу. До того ж експорт є найменш ризикованою, але й найменш прибутковою формою міжнародного бізнесу.

Зазначені особливості примушують учасників міжнародного бізнесу модернізувати експорт. Найпоширенішими формами такої модернізації є локальне складування і продаж, а також локальне складання і продаж.

Локальне складування і продаж означає завезення великих партій товарів на спеціальні склади в країні-господарі з метою подальшого продажу товарів з цього складу-магазину.

Рис 1.1. Основні форми міжнародного бізнесу

Така форма бізнесу зменшує транспортні витрати при перевезенні великих партій товарів у розрахунку на один виріб (ефект масштабу), а також дозволяє здійснювати передпродажне і післяпродажне обслуговування товарів.

Локальне складання і продаж означає експорт з материнської країни або з третіх країн до країни-господаря комплектуючих деталей чи вузлів з подальшим складанням у місці на власному або орендованому підприємстві готової продукції з наступними продажами як у приймаючій країні, так і третіх країнах.

Переваги цієї форми бізнесу пов'язані зі зменшенням у кілька разів суми мита на ввезення комплектуючих порівняно з готовими виробами. Крім того, ця форма сприяє збільшенню зайнятості у країні складання. Інколи вартість складання буває меншою, ніж у країні материнської компанії через менші витрати на фактори виробництва (робоча сила, земля, електроенергія, вода і т. ін.).

Loading...

 
 

Цікаве