WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Середовище міжнародного менеджменту - Реферат

Середовище міжнародного менеджменту - Реферат

Згодом разом з іншими дослідниками в 1987 р. було виявлено і п'ятий часовий вимір національної культури, а саме співвідношення між короткостроковою та довгостроковою орієнтаціями [Классики менеджмента, 2001, с. 945—946].

У проведених дослідженнях кожному з факторів було визначено кількісне значення, що дозволило запропонувати рекомендації з поєднання національної і організаційної культури у відділеннях корпорації по всіх 50 країнах і трьох регіонах: арабському, східно-африканському та західно-африканському [Mead, 2000, p. 144—151].

Фонс Тромпенаарс в 1983—1993 рр. провів масштабне дослідження 15 тис. менеджерів різних міжнародних корпорацій у 28 країнах (не менш як по 500 з кожної країни) і запропонував модель, яка включає такі п'ять культурних вимірів [Hodgetts, Luthans, 1997, h. 113—117]:

  1. універсалізм — пристосованість;

  2. індивідуалізм — колективізм;

  3. маскованість — емоційність;

  4. специфічність — розпорошеність;

  5. функціональність — персональність.

Згодом було додано також часовий вимір.

Узагальнення результатів дослідження дозволило виокремити п'ять основних культурних кластерів:

  1. англійський (США та Великобританія);

  2. азіатський (Японія, Китай, Гонконг, Сінгапур);

  3. латиноамериканський (Аргентина, Венесуела, Мексика, Бразилія);

  4. латиноєвропейський (Франція, Бельгія, Іспанія, Італія);

  5. німецький (Австрія, Німеччина, Швейцарія, Чехія).

Ще одна двомірна модель цінностей була запропонована німецьким дослідником Шаломом Шварцем на підставі проведених у 20 країнах досліджень у 1980 р. Горизонтальні виміри включають: консерватизм і відкритість до змін, а вертикальні — самовдосконалення і самодостатність. Відповідно утворюються моделі індивідуальних мотиваційних цінностей: безпека, влада, конформізм, універсалізм і т. ін. Застосування зазначеної моделі менеджерами дозволяє прогнозувати мотивацію працівників різних країн [Parker, 1998, p. 178].

Для врахування культурного контексту діяльності міжнародних корпорацій доводиться враховувати різні концепції та накопичувати досвід взаємодії різних культур у кожній компанії.

Останнє питання теми присвячено особливостям вимірів ділової культури в Україні.

Останнє роками в Україні проводились дослідження змін ділової культури, зокрема Інститутом соціології НАН України, Міжнародним інститутом менеджменту (МІМ-Київ), Львівським інститутом менеджменту (ЛІМ).

Інститутом соціології проводились дослідження взаємовідносин між націями в 1992—2002 рр. за шкалою дружності в межах від 1 (готовність сприйняти представника іншої нації як члена сім'ї) до 7 (заперечення проти перебування в країні). Дослідження показало наявність дружнього ставлення в Україні переважно між трьома національностями — українцями, росіянами і білорусами — на рівні від 1 до 3 балів: 2 — сусід, 3 — близький друг. Щодо інших національностей, то цей показник погіршився за останні десять років з 4 балів (колеги по роботі) до 5 ( турист) або 6 (житель країни). Отже, рівень східнослов'янської ізольованості в 1992—2002 рр. істотно зріс [$ Зеркало недели (31.03.2002) $ http://www.zerkalo-nedeli.com]. Звичайно, це ускладнює умови співпраці менеджерів західних корпорацій в Україні з вітчизняним персоналом, який ще не набув культури міжнародної відкритості.

Серед молодих менеджерів — слухачів магістерських програм МІМ-Київ та ЛІМ-Львів у 1999 р. П. Шереметом було здійснено дослідження за методикою Г. Гофстеда за трьома показниками: дистанціювання влади, уникнення невизначеності та співвідношенням між колективізмом і індивідуалізмом. За цими показниками українські менеджери перебувають посередині між індійськими та польськими менеджерами [$ Зеркало недели (22.03.1999) $ http://www. zerkalo-nedeli.com]. Це означає виникнення потенціальних конфлікти у взаємодії українських і західних менеджерів як у міжнародних корпораціях, так і у незалежних партнерів.

Переважна більшість фахівців оцінює стан менеджменту в Україні як кризовий, що включає і невідповідність значної частини керівників підприємств наявним вимогам. За результатами досліджень існує конфлікт між діловими культурами України і Заходу, основою якого є відмінності в семантиці ділової термінології і ділової мови, неволодіння вітчизняними менеджерами бізнесовою мовою. Б. Будзан звертає також увагу на конфлікти між підприємцями та інвесторами, що виникають через неоднакову участь в управлінні і капіталі організації. Менеджери часто ухвалюють рішення виключно в особистих інтересах, що спричиняє їх конфлікти з працівниками та ін. [Будзан, 2001, с. 179—180].

Місцева культура стає предметом активного впливу з боку менеджменту корпорації в напрямі гармонізації взаємодії культур. При цьому використовують різноманітні інструменти: навчання, робота в міжнародних командах, стажування у відділеннях інших країні т. ін. Перший аспект культурного середовища (контексту) міжнародного менеджменту є пасивним, оскільки культура не змінюється, а другий — активним.

В Україні поступово набуває розвитку специфічна галузь діяльності — успіхологія, спрямована на формування позитивного іміджу України шляхом відповідної підготовки офіційних представників, а також керівників приватних підприємств для спілкування з іноземною пресою, з одного боку, та західних партнерів з вітчизняними засобами масової інформації — з іншого. На думку успіхологів, в українській піраміді успіху можна виокремити такі п'ять рівнів:

  1. Низький — близько 2 % населення так би мовити безнадійні, оскільки мають переважно фізіологічні бажання і керують у своєму житті девізом: "Мені — першому".

  2. Сіра маса, що прагне бути на когось схожою, постійно виправдовує себе і завжди знаходить зовнішні причини власних невдач. Представники цього рівня хочуть бути "великою рибою в калюжі". На цьому рівні перебуває 80 % населення, якому потрібна термінова допомога у навчанні, перекваліфікації, відкритті власного бізнесу і т. ін.

  3. Переможці (10 %), насичені духом суперництва: підприємці-початківці, політики, провідні спортсмени, діячі церкви, керівники місцевих органів влади районного рівня. Девіз цієї категорії: "Перемога будь-якою ціною".

  4. "Білі ворони" (6 %) — незалежні висококваліфіковані люди творчих професій, на яких існує стабільно високий попит, що забезпечує їм достатній рівень життя.

  5. Адміністративна і ділова еліта (2 %), що не бажає життя за правилами, а вміє сама встановлювати їх. Вони обирають велику політику, масштабний бізнес, високе професійне мистецтво з девізом "Живи сам і дай жити іншим".

Оцінка середовища приймаючих країн з перехідною економікою здійснюється за показником витрати часу керівниками малих підприємств на вирішення питань регулятивного характеру. І хоча відділення міжнародних корпорацій мають більш високий статус стосовно влади, ніж малого бізнесу, — щодо влади це є важливим показником політико-правового середовища приймаючих країн.

Таблиця 2.5

ВІДСОТОК РОБОЧОГО ЧАСУ КЕРІВНИКІВ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО ВИТРАЧАЄТЬСЯ НА ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ РЕГУЛЯТИВНОГО ХАРАКТЕРУ

Саль-вадор

Уругвай

Пакистан

Гватемала

Уганда

Габон

Бразилія

Литва

Україна

7

9

11

12,5

14

14,5

15

16

31

Як ілюстрацію українського менталітету можна навести приклад, який згадувала голова Держкомпідприємства України О. В. Кужель у теплопередачі "Ніч на суботу" 12.01.2002. У зв'язку з частими перебоями води в Ялті один з підприємців обладнав на горищі бак, який наповнював водою у той час, коли її подавали, а тому в його квартирі вода була постійно. Його сусіди замість налагодження співпраці з ним запропонували місцевій владі позбавити "надто розумного" підприємця індивідуального постачання.

Приклади з господарської практики

Авіалінії України*

У 1996 р. Бориспільське авіаремонтне підприємство, що входить до складу об'єднання "Авіалінії України", прийняло на ремонт пасажирський літак "Ил-62М" єгипетської авіакомпанії "Alim Airlines" відповідно до укладеного контракту. Після завершення ремонту єгипетський партнер не забрав літак до Єгипту, незважаючи на відповідні листи і нагадування. Згідно з чинним законодавством України Бориспільський суд 7.10.1997 конфіскував літак на користь держави, рішення якого є остаточним. Тому після прохання єгипетського партнера до Верховного Суду України щодо перегляду зазначеного рішення в порядку нагляду воно залишилось без змін. Єгипетський партнер згідно із законодавством своєї країни звернувся до суду Південного Каїру, в якому суддя був родичем позивача, з позовом про відшкодування йому збитків у сумі вартості літака 12,5 млн дол. США і виграв справу 30.04.1998 без участі в засіданні суду представників української сторони, оскільки повідомлення загубилось у МЗС України. Єгипетський партнер пред'явив позов відразу 7 українським відправникам, які мали відношення до контракту: Уряд України, Мінтранс України, Мінфін України, "Авіалінії України" та ін. щодо відшкодування збитків. Оскільки збитки не були відшкодовані, у порту Александрії в 1999 р. було арештовано 10 суден Дунайського, Азовського та Чорноморського пароплавств на загальну суму 100—150 млн дол. США з метою подальшого їх продажу за 12,5 млн дол. США. Верховний Суд України відмінив у березні 1999 р. рішення Бориспільського суду і зобов'язав "Авіалінії України" повернути літак законному власникові. Однак з вини єгипетської сторони це рішення виконати не вдалось, а пізніше проти посадових осіб Департаменту цивільної авіації та Мінтрансу Єгипту прокурором Північного Каїру було порушено кримінальну справу.

Loading...

 
 

Цікаве