WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Середовище міжнародного менеджменту - Реферат

Середовище міжнародного менеджменту - Реферат

Теократичне право — система правових відносин, що має в основі релігійні заповіді.Досить поширений варіант цього права — ісламське законодавство, яке ґрунтується на Корані та його тлумаченні пророком Мухаммедом. Це право використовується в 27 країнах Середнього Сходу та Центральної Азії. У багатьох країнах ісламське право поєднується зі звичайним чи цивільним правом, оскільки правові системи цих країн поєднують історичні колоніальні зв'язки та ісламські традиції.

Соціалістичне право — це система правових відносин, що базується на марксистських принципах класового суспільства.Зараз ця система діє в Китаї, Північній Кореї та на Кубі.

Національні системи права мають безпосередній вплив на процес управління зарубіжними відділеннями міжнародних корпорацій.

Міжнародне право являє собою систему міжнародних правових актів, а також неписаних домовленостей, що регламентують міжнародний рух активів і захист прав та інтересів юридичних і фізичних осіб.

До цих правових актів належать, наприклад, Женевська конвенція з прав людини, Віденська конвенція дипломатичної безпеки, Загальна угода з торгівлі і тарифів (GATT), двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди про торгівлю, співробітництво і т. ін.

Спираючись на попереднє питання, далі слухач має опрацювати економічнесередовище міжнародних корпорацій.

Економічне середовище міжнародного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень транснаціональних корпорацій у цій країні.

Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту включають таке:

  • стабільність і рівень розвитку;

  • рівень інфляції;

  • стабільність національної валюти.

Класифікація національних економік за рівнем розвитку:

  • розвинуті країни;

  • країни з перехідною економікою;

  • слаборозвинуті країни або країни, що розвиваються.

Для опанування практичних навичок порівняння економічного середовища різних країн використовують різноманітні інструменти. Найбільш поширеними є такі:

  • індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;

  • індикатор структурних реформ Європейського банку реконструкції і розвитку;

  • індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;

  • індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.

Індекс конкурентоспроможності визначається за такими факторами:

  1. стан внутрішньої економіки (Е);

  2. глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвестиціях (Г);

  3. уряд: якість державної виконавчої політики (У);

  4. фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг (Ф);

  5. інфраструктура: обслуговування бізнесу (І);

  6. менеджмент: якість управління (М);

  7. наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт (Н);

  8. людський фактор: наявність і кваліфікація (Л).

За цим індексом Україна посідає 59-те місце у світі. Показники конкурентоспроможності деяких країн наведені в табл. 2.2. З неї видно, що слабкі ланки економічного середовища пов'язані зі станом внутрішньої економіки, фінансами та інфраструктурою. Однак за людським фактором Україна посідає високе 21-ше місце.

Індикатор структурних реформ ЄБРРбазується на середньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін.Шкала оцінок від 1 (централізована планова економіка) до 4 (розвинута економіка). Останнім часом цей індикатор становить 2,4 (Україна і світове господарство, 2002, ст. 81). Для порівняння відзначимо, що зазначений індикатор становить для Угорщини 3,7, Естонії та Польщі — 3,5, Чехії — 3,4.

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельбаґрунтується на визначенні комулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси.Україна має цей показник 2,55, у той час, як Угорщина — 6,84, Польща — 6,81, Словенія — 6,77, Хорватія — 6,53, Чехія — 6,4, Росія — 4,32.

Таблиця 2.2

ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ДЛЯ ДЕЯКИХ РОЗВИНУТИХ І СЛАБОРОЗВИНУТИХ КРАЇН В 2000 р. (МІСЦЯ)

Країна

Е

Г

У

Ф

І

М

Н

Л

США

1

1

10

1

1

1

1

1

Сінгапур

8

2

1

10

13

5

9

5

Фінляндія

5

8

9

7

2

4

6

2

Нідерланди

7

4

7

3

6

2

8

14

Швейцарія

9

18

6

4

8

10

3

12

Індія

30

41

29

31

47

43

29

45

Колумбія

44

42

39

45

41

41

41

44

Індонезія

45

43

36

43

46

44

42

46

Венесуела

47

47

44

46

38

47

43

43

Росія

46

46

47

47

44

46

23

39

Україна

59

58

48

59

59

55

54

21

Джерело: Прокопенко И. И. Новые тенденции в стратегиях и управлении изменениями в банковском бизнесе. — К.: АППБ "Аваль", 2002. — С. 9.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведеравизначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в 6 груп і змінюються у межах від (–25) до (+25).Для розвинутих країн цей показникстановить (+12,6). Україна має від'ємний показник (–6), Угорщина (+8,7), Словенія (+8,5), Польща (+7,0), Чехія (+6,8), Естонія (+6,1).

Важливе місце в самостійному вивченні теми посідаєсоціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.

Соціально-культурне середовище являє собою сукупність етнічних і культурних характеристик населення приймаючих країн, що створюють відповідні національні стереотипи поведінки.

Під культурою розуміють домінуючу в суспільстві систему цінностей, вірувань, звичаїв і установок. Кожне суспільство має свою культуру, яка вливає на стиль повсякденного життя.

Культураце набуті знання, які використовуються людьми для пояснення досвіду і загальної суспільної поведінки. Ці знання формують цінності, створюють позиції і впливають на поведінку.

Опановуючи четверте питання теми, потрібно спиратися на такі основні характеристики культури:

  1. засвоєність — культура не є біологічною рисою, а являє собою результат навчання і досвіду (Learned);

  2. причетність — люди причетні до культури певних соціальних груп (Shared);

  3. спадкоємність — культура передається від покоління до покоління (Trunsgenerational);

  4. символічність — культура пов'язана з певними символами (Symbolic);

  5. моделювання — культура має певну систему, цілісність і власну структуру (Patterned);

  6. адаптивність — культура ґрунтується на здатності людей пристосовуватись до змін (Adaptive).

У самостійній роботі слухачі повинні дійти висновку, що культура має значний безпосередній вплив на всі функції та інструменти менеджменту. Скажімо, у західних школах менеджменту в цьому плані використовується класична ситуація протистояння маркетингових і виробничих підрозділів у разі невиконання планів продажу. Виробничники звинувачують маркетологів у помилках за плановими показниками через неглибоке вивчення ринку. А маркетологи висувають претензії виробничникам з приводу недостатньої якості продукції та ігнорування справедливих вимог споживачів. Перед слухачами шкіл бізнесу — досвідченими і перспективними менеджерами різних країн — ставиться завдання про шляхи розв'язання проблеми. Французи вважають винним у ситуації генерального директора, який має особисто розібратись у всьому та усунути конфлікт шляхом роз'яснень, власних оцінок, кадрових переміщень і т. ін. Німці вважають причиною конфлікту відсутність належних процедур оцінок і прийняття рішень, а тому вихід з конфлікту пов'язують з розробкою правил ділового спілкування і взаємовідносин двох підрозділів. Англійці звинувачують керівників відділів, що не знайшли порозуміння між собою. Тому якнайкраще буде провести семінар для двох підрозділів і навчити учасників конфлікту командній роботі.

Loading...

 
 

Цікаве