WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Контроль і звітність у міжнародних корпораціях - Реферат

Контроль і звітність у міжнародних корпораціях - Реферат

  • лист вищих керівників до акціонерів і працівників (6 ст.);

  • цінності корпорації (2 ст.);

  • люди, виконання, можливості (6 ст.);

  • погляд на корпорацію (6 ст.);

  • бізнеси корпорації (14 ст.);

  • Рада директорів (2 ст.);

  • корпоративний менеджмент (1 ст.);

  • операційний менеджмент (2 ст.);

  • фінансова секція (52 ст.);

  • незалежний аудиторський висновок (1 ст.).

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п'ять:

  1. Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).

  2. Баланс.

  3. Звіт про акціонерний капітал.

  4. Звіт про зміну фінансової позиції.

  5. Звіт про грошові потоки.

У процесі аналізу фінансової звітності важливо зважувати на встановлення трьох ключових співвідношень:

  1. Золоте правило балансу — сума вартості акціонерного капіталу та довгострокових пасивів має дорівнювати або перевершувати основний капітал.

  2. Золоте правило довгострокового фінансування — довгострокові пасиви мають дорівнювати або перевершувати довгострокові активи.

  3. Золоте правило короткострокового фінансування — короткострокові активи мають дорівнювати або перевершувати короткострокові пасиви.

Слід звернути увагу студентів на три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

  1. Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.

  2. Звіти, що пов'язують принципи обліку зі стандартами, яких вимагає країна походження.

  3. Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

Важливо підкреслити, що письмові звіти для міжнародних корпорацій значно важливіші, ніж для національних компаній, оскільки менеджери зарубіжних відділень мають незначні можливості для спілкування з керівниками центрального офісу, яке б допомогло точніше оцінити результати діяльності філій.

Вивчаючи питання, студент має знати такі основні проблеми звітності:

  1. Розмежування результатів роботи зарубіжних відділень та їх керівників. З одного боку, результати відділень залежать від впливу центрального офісу, а з іншого — від непередбачених змін у країні базування.

  2. Вплив структури витрат і систем бухгалтерського обліку на результати діяльності зарубіжних відділень, розташованих у різних країнах.

  3. Вплив політичних ризиків на результати діяльності в країні неможливо віддзеркалити у звітності.

Відштовхуючись від наведених проблем міжнародної звітності, студент має засвоїти два підходи до вимірювання результатів діяльності зарубіжних відділень міжнародних корпорацій: множинних вимірів і бюджетний. У першому випадку для відділень встановлюються фінансові і нефінансові показники, що відіграють різну роль в оцінці діяльності підрозділу та його менеджера (прибуток, обсяг продажів, показники якості, відносини з урядом і т. ін.). Це зручний для центрального офісу підхід, однак складний для підрозділу, оскільки узгодити між собою всі показники досить важко в умовах коливання валютних курсів. Концепція бюджету ґрунтується на визначенні цілі для кожної філії і закріпленні за кожною з них відповідних ресурсів. Це зручно для філій, оскільки зникають проблеми з інфляцією місцевих валют, трансферним ціноутворенням. Однак штаб-квартира в такому разі може втратити частину контролю над грошовими потоками філій, а отже, і корпорації в цілому.

Звітність у міжнародних корпораціях ґрунтується на різноманітних інформаційних потоках, які включають:

  1. загальнокорпоративну інформацію для координації з центру (наявність у корпорації ресурсів і потреби в них філій, наприклад касової готівки);

  2. зовнішню інформацію щодо політичної ситуації і стану економіки в приймаючих країнах;

  3. зворотний зв'язок між штаб-квартирою і філіями, наприклад щодо технологічних проривів, досліджень і розробок;

  4. міжфіліальну загальнокорпоративну інформацію, яка циркулює між взаємозв'язаними зарубіжними відділеннями;

  5. інформацію для зовнішньої звітності.

Міжнародна звітність має відповідати не лише загальним вимогам об'єктивності, своєчасності і т. ін., а й спеціальним вимогам. Серед цих вимог такі:

  1. Відповідність між цінністю інформації та її вартістю. Оскільки ця інформація стосується значної кількості питань, вона потребує значних витрат. Для отримання цієї вимоги міжнародні корпорації використовують метод "планомірного аналізу придбаної інформації", який означає періодичну оцінку нового документа чи інформаційної послуги, яка надається компанії, з метою використання виключно важливої інформації.

  2. Збалансованість між потоками інформації і можливостями її якісного використання, уникнення "інформаційного потоку". Компанії прагнуть обмежитись використанням релевантної інформації, яка безпосередньо стосується певного питання і є важливою.

  3. Одноманітність інформації, потрібної для керівництва корпорації і філій. Якщо інформація відрізнятиметься, то виникає дилема: або ж порівнювати незіставні дані, або ж вимагати додаткові дані від філій.

  4. Сумісність методів обробки даних у різних країнах, а саме інформаційної техніки і програмного забезпечення.

  5. Безпечність інформаційних систем, яка усуває можливість несанкціонованого доступу до даних, що становлять предмет комерційної таємниці.

У зв'язку зі згаданими корпоративними скандалами з "Енрон" та іншими корпораціями важливо звернути увагу студентів на певні зміни в системі корпоративної звітності. Адже міжнародні корпорації, насамперед США, вимушені шукати засоби термінового відновлення їх корпоративного іміджу. Одним з таких засобів є публікація на доповнення до стандартних, річних і піврічних звітів так званих звітів корпоративної відповідальності, які містять приклади участі компанії в розв'язанні гострих соціальних та екологічних проблем. За даними компанії "Кей-Пі-Ем-Джі" в 2001 р. такі звіти опублікували 45 % фірм, що входять до списку 250 найбільших міжнародних корпорацій, тоді як три роки тому — 35 %. В Японії зазначені звіти публікують 72 компанії зі 100 найбільших у країні, у Великій Британії — 49, у США — 36.

У процесі опанування питання теми студент має згадати з дисципліни "Бухгалтерський облік і аудит", що основою фінансової звітності є бухгалтерський облік. У літературі з бухгалтерського обліку поширена думка про те, що винахідником системи подвійного запису є італійський монах Фра Лука Пачолі, який в 1494 р. запропонував купцям і правителям двосторонню "взаємопов'язану" реєстрацію кожної операції, що впливає на активи, зобов'язання і власний капітал [Речмен Д. Дж., Мескон М. Х., Боуві К. Л., Тилл Дж. В., т. 2, с. 213]. Однак дослідження, що провів англо-американський соціальний історик Оріго Іріс, свідчать, що подвійну систему запису створив на сто років раніше, наприкінці XIV ст., видатний міжнародний торговець вовною — італієць Франческо ді Марко Датіні (1335—1410 рр.), який залишив у спадок 500 бухгалтерських книг, 300 документів про партнерство, 140 тис. ділових листів, 500 папок про свій бізнес у всіх європейських країнах [Handy C. Management's Renaissance Man. — Strategy + Business. — 2002 — Issue 29, Forth Quater. — P. 105—106]. Цей факт свідчить, що міжнародний бізнес потребує ретельнішого і достовірнішого обліку, ніж національний. Якісний облік у компанії Ф. Датіні став важливою передумовою успіху його бізнесу.

Фінансова звітність філій ґрунтується на національних стандартах бухгалтерського обліку, тобто правилах підготовки фінансових звітів. Кожна країна має власні національні стандарти обліку, проте в багатьох країн вони схожі. Серед стандартів обліку виокремлюють:

1.Британо-американо-голландську групу (Велика Британія, США, Нідерланди, Канада, Мексика, Індія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Таїланд, країни Центральної Америки та ін.). Ця модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований насамперед на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством. У США такими стандартами є Загальноприйняті принципи обліку (ГААП), у Великобританії — Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які інколи називають загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет з досліджень у галузі бухгалтерських стандартів.

Loading...

 
 

Цікаве