WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Технологічна політика міжнародних корпорацій - Реферат

Технологічна політика міжнародних корпорацій - Реферат

  • високий ступінь технічної невизначеності у створенні продукту;

  • технологічно досконалий продукт може не відповідати ринковому попиту;

  • управлінська команда може не мати кваліфікації або досвіду.

Ці додаткові ризики виправдовуються тим, що реалізація науково-технічного проекту, котрий є об'єктом вкладень, спочатку оцінюється як високорентабельний.

Сутність венчурного бізнесу як високоризикованої і потенційно високоприбуткової діяльності визначає такі особливості його функціонування:

  • об'єктом капіталовкладень є ризикові проекти;

  • здійснюється портфельне управління капіталом;

  • значна частка вкладень здійснюється у статутний капітал інноваційних фірм;

  • венчурний капіталіст бере активну участь в управлінні проектом або принаймні забезпечує собі надійний контроль;

  • реалізується гнучкий механізм узгодження інтересів інвесторів і менеджерів залежно від етапу розвитку проекту;

  • первісно визначається спосіб виходу з бізнесу венчурного капіталіста у фазі зрілості проекту.

Основні етапи венчурного бізнесу:

1. Cтарт (від організації підприємства до випуску експериментальної партії продукції: НДДКР, капітальні вкладення, експериментальне виробництво).

2. Виведення продукції на ринок (збільшення оборотного капіталу).

3. Завоювання ринку (організація масового виробництва, різке зростання обороту).

Венчурний бізнес потребує особливого кола потенційних інвесторів.

Основними джерелами венчурного капіталу є:

  • приватні інвестори;

  • малі інвестиційні компанії;

  • великі корпорації;

  • трастові фонди;

  • спеціальні державні фонди і програми.

Важливе значення в опануванні другого питання теми має міжнародна передача технологій (international technology transfer) як сукупність економічних відносин між фірмами різних країн у галузі використання зарубіжних науково-технічних досягнень.

Міжнародні документи трактують поняття "технологія" досить широко. Відповідно до неокласичної теорії воно включає:

  • власне технологію (disembodied/dissembled technology), котру розуміють як набір конструктивних рішень, методів і процесів;

  • матеріалізовану технологію (embodied technology), тобто технологію, втілену в машинах, обладнанні і т. ін.

Власне предметом трансферту можуть виступати обидва типи об'єктів — як спільно, так і окремо.

Форми трансферту технологій на світовому ринку:

  • передача, продаж або надання по ліцензії всіх форм промислової власності (за винятком товарних і фірмових знаків);

  • надання know-how і технологічного досвіду;

  • торгівля високотехнологічною продукцією;

  • надання технологічного знання, необхідного для придбання, монтажу і використання машин і обладнання, напівфабрикатів і матеріалів, отриманих за рахунок закупівлі, оренди, лізингу або іншим шляхом;

  • промислове і технічне співробітництво в частині, що стосується технічного змісту машин, обладнання, напівфабрикатів, матеріалів;

  • надання консалтингових послуг та інжиніринг;

  • передача технології в рамках науково-технічної виробничої кооперації;

  • передача технології в рамках інвестиційного співробітництва.

Міжнародна передача технології може здійснюватись як по міжфірмових каналах незалежними іноземними фірмами, так і по внутрішніх каналах МНК у разі впровадження в будь-якому країновому відділенні науково-технічного досягнення, розробленого організаційною одиницею МНК в іншій країні.

Процес передачі технології тісно пов'язаний з теорією життєвого циклу технології, яку розробили Д. Форд і К. Райан. Вони поділили життєвий цикл технології на п'ять етапів:

1. Дослідження і розробка: передача технології не відбувається, оскільки є лише оцінка потенційної цінності технології, але не зрозумілі сфери її застосування і затрати на розробку.

2. Утилізація: з'являється новий товар, виробництво якого здійснюється лише в країні-розробнику. Володіння технологією є монопольним, конкуренції немає. Передача технології здійснюється у формі експорту товарів.

3. Технологічне зростання: технологія починає передаватись в інші розвинуті країни, але ще не повністю освоєна. Оскільки на даному етапі поступово збільшується обсяг передачі технології, актуальним стає питання про вартість переданої технології.

4. Технологічна зрілість: виникає взаємний обмін технологічними новинками між розвинутими країнами, поступово нова технологія вдосконалюється і стандартизується, передача її в країни, що розвиваються, йде активно. Вона отримує загальне поширення, цінність її падає, у розвинутій країні зупиняється виробництво, через зростаючу конкуренцію з боку країн, що розвиваються, експорт товару змінюється імпортом, виникає передача технології з країни, що розвивається, у слаборозвинуту країну.

5. Технологічний занепад: інвестиції у технологічні розробки не здійснюються, передача технології обмежується країнами, що розвиваються.

Процес передачі технології передбачає чотири етапи:

1. Визначення потреби. Включає вивчення економічної необхідності заміни існуючої технології, вимог ринкового попиту, факторів конкуренції, порівняння застосовуваної і потенційно залученої технологій (з випуску продукції; по доступності використання ресурсів (людських, кваліфікаційних, матеріальних, фінансових і т. ін.), доступності супутніх технологій як у країні, так і за кордоном).

2. Оцінка технології. Пов'язана з визначенням усіх існуючих або розроблюваних технологій, які можуть задовольнити потребу. Включає оцінку доступності, придатності, продуктивності альтернативних технологій, можливість їх адаптації до умов країни. Також розглядаються тенденції і технологічного розвитку, і перспективи появи ще досконаліших технологій.

3. Планування передачі технології. Входить фінансове, маркетингове планування; планування трансферту — як фізичного (у формі машин, обладнання), так і у формі передачі знань, науково-технічної документації; планування навчання і підготовки кадрів; планування матеріальних потоків; планування процесу впровадження технології (пошук найбільш ефективного способу впровадження); планування процесів управління, експлуатації технології та її модернізації.

4. Здійснення трансферту технології. Оцінка і вибір найефективнішого способу впровадження технології, визначення графіка введення, організація навчання персоналу, розробка систем контролю, управління, змісту й обслуговування технології, а також розвиток місцевих можливостей для вдосконалення технології з урахуванням потреб національної економіки.

Опрацьовуючи тему, варто брати до уваги визначення ціни трансферту. Технологія є товаром (хоча й специфічним), тому важливим елементом у процесі передачі технології є визначення її ціни. Як правило, ціна технології встановлюється в процесі переговорів між продавцем і покупцем про укладання ліцензійної угоди і враховує оцінку витрат і вигод від угоди обох сторін. Дана модель ліцензійних переговорів полягає в пошуку точок збігу в запропонованих обома сторонами максимальних і мінімальних цінах на передану технологію.

Позиція продавця. Економічну доцільність продажу технології зумовлюють:

  • отримання прибутку від розробки нової технології;

  • отримання додаткового прибутку від продажу технології, яка вже розроблена і використовується;

  • запобігання незаконному використанню іноземними компаніями запатентованої технології;

  • збільшення експорту за рахунок реалізації так званого ескорт-ефекту: часто ліцензійні угоди пов'язані з додатковими поставками обладнання, сировини, матеріалів;

  • встановлення контролю над зарубіжною фірмою—покупцем технології;

  • завоювання нових ринків;

  • усунення проблем, пов'язаних з експортом продукції, що виробляється за даною технологією (митних, транспортних, збутових);

  • забезпечення доступу до іншого нововведення шляхом перехресного ліцензування;

  • передача науково-технічного досягнення технологічно сильному партнеру відкриває ширші можливості для подальшого вдосконалення даної технології за участю партнера-покупця.

Позиція покупця. Економічна доцільність купівлі технології залежить від досягнення таких цілей:

  • забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня;

  • економія затрат на проведення власних НДДКР з розробки потрібної технології;

  • зниження ризику невдачі при самостійній розробці необхідної технології;

  • зниження витрат на імпорт товару, що виробляється за даною технологією;

  • можливість використання доброї репутації та авторитету ліцензіара;

  • використання товарного знаку, реклами й інших переваг маркетингу даного товару;

  • забезпечення можливості в разі потреби користуватись послугами технічних спеціалістів ліцензіара;

  • розширення експорту продукції, що виготовляється за допомогою зарубіжної технології.

Loading...

 
 

Цікаве