WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Технологічна політика міжнародних корпорацій - Реферат

Технологічна політика міжнародних корпорацій - Реферат

Технологічна політикаміжнародних корпорацій

План

1. Усвідомити особливості сучасного технологічного розвитку.

2. Розглянути основні складові і напрями розвитку міжнародного ринку технологій.

3. Сформулювати зміст і основні етапи планування технологічної діяльності міжнародних корпорацій.

4. Описати організаційні структури, форми і моделі науково-технічного розвитку міжнародних корпорацій.

5. Охарактеризувати систему тотального управління якістю в міжнародних корпораціях з рахуванням впливу національних культур.

6. Виявити особливості технологічної політики міжнародних корпорацій, що діють в Україні.

Вступ

Основні положення теми розкриті в підручнику "Международный менеджмент" [1]. Додаткові матеріали щодо сучасних тенденцій науково-технічного прогресу в провідних зарубіжних країнах, а також досвіду здійснення технологічних змін транснаціональними корпораціями студенти знайдуть в енциклопедичному довіднику "Сучасне управління" [3]. Позиції України на міжнародному ринку технологій узагальнені в навчальному посібнику "Україна і світове господарство" [5]. Варто звернути увагу студентів на монографію "Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації" за редакцією Д. Г. Лук'яненка [4], в якій досліджуються проблеми фінансування інноваційної діяльності в Україні. Заключне питання теми розкривається в статті Є. Г. Панченка та Р. В. Омельченка [2].

Приступаючи до вивчення теми, важливо звернути увагу на те, що утримання своїх позицій на міжнародних ринках транснаціональними корпораціями неможливе без впровадження нових технологій, спрямованих на розвиток їх конкурентних переваг як у напрямі зменшення витрат, так і в напрямі додавання цінностей продукції, послугам. Лінійне керівництво компаніями далеко не завжди забезпечує розробку та ефективну реалізацію належної технологічної політики. Адже управління науково-технічним розвитком міжнародних корпорацій не існує окремо від менеджменту, а повинно "вбудовуватись" у всі його функції, починаючи зі стратегії і закінчуючи контролем. Це може виявитись нелегкою справою, якщо компанія орієнтована на отримання короткострокових результатів, а бухгалтерська звітність ведеться заради виявлення квартальних прибутків.

Принциповим для глибокого засвоєння теми є положення про те, що науково-технічний розвиток у світі в цілому і в конкретних корпораціях зокрема відбувається нерівномірно, своєрідними хвилями, що переходять з однієї галузі в інші. Часто доводиться очікувати чимало років, поки та чи інша науково-технічна розробка починає давати віддачу. Тому звичайні інструменти міжнародного менеджменту як регулярної діяльності, розрахованої на ритмічні процеси, неспроможні забезпечити ефективну технологічну політику. Так, підрозділи, що займаються науковими дослідженнями і конструкторськими розробками, часто не вписуються в структуру міжнародної компанії.

У процесі планування витрати на технологічний розвиток корпорації легко "усуваються" з бюджетів, оскільки не дають короткострокових результатів.

Важливо зазначити, що кожна технологія має свій життєвий цикл, альтернативні підходи, різний ступінь державного контролю та регулювання. З іншого боку, технологічний розвиток по-різному вписується в систему конкретної міжнародної корпорації. Усе це зумовлює виокремлення системи управління технологічним розвитком корпорації як базовою передумовою посилення її конкурентоспроможності. При цьому міжнародні менеджери прагнуть у своїй діяльності використати переваги міжнародної кооперації та національні відмінності в нарощуванні і використанні конкурентних переваг корпорації. При цьому повинні враховуватись взаємозалежності, що існують між технологічною політикою фірми та іншими сторонами її діяльності: відносинами власності, структурною політикою, фінансовою сферою, ринком робочої сили і т. ін.

Самостійно опановуючи перше питання теми, насамперед важливо зрозуміти: сучасне ринкове середовище характеризується тим, що технології, безперервно розвиваючись, змінюють ринок, формуючи нові потреби і видозмінюючи зв'язані технологічні ланцюги. Не дивно, що ринок інтелектуальної власності відіграє дедалі важливішу роль у розвитку бізнесу взагалі і міжнародного особливо. У сучасному міжнародному оточенні спроможність компанії до технологічних нововведень стає основним джерелом її конкурентоспроможності.

Іншою важливою складовою першого питання теми є визначення основних завдань технологічної політики фірми:

1) моніторинг науково-дослідних досягнень у світі, а також загальних технологічних тенденцій;

2) стимулювання постійного підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня персоналу компанії;

3) визначення факторів, що сприяють інноваціям (нововведенням);

4) формування організаційної структури підприємства, найсприятливішої для здійснення безперервного інноваційного процесу, забезпечення мотивації персоналу;

5) координація і досягнення узгодженості дій різних підрозділів компанії по проведенню НДДКР (науково-технічних досліджень і дослідно-конструкторських розробок).

І насамкінець вивчення першого питання теми студент має сприйняти три такі закономірності сучасного технологічного розвитку:

  • S-крива;

  • розрив технологічного ланцюга;

  • перевага "нападників".

S-крива (крива Гомпертца, або логістики) являє собою нелінійний зв'язок між кумулятивними витратами (зусиллями), спрямованими на вдосконалення продукту чи процесу, з одного боку, та продуктивності, яка отримана за рахунок вкладених інвестицій — з іншого.

На ділянці 1—2 (рис. 9.1) зусилля дослідників зростають без істотного підвищення результату. Потім після знайдення потрібного рішення на ділянці 2—3 віддача від наступних інвестицій зростає. І, нарешті, на третій ділянці кривої 3—4 віддача знову спадає. Таким чином, формула S-кривої виглядає як нерівність:

П1 : В1 < П2 : В2 > П3 : В3.

Рис. 9.1. S-крива

Приклад: Розробка штучного серця людини, яке б підтримувало життя людини протягом чотирьох тижнів, тривала 10 років (1—2). Протягом наступних 10 років тривалість роботи штучного органа зросла до 16 тижнів, тобто стала довшою в 4 рази (2—3). Нарешті, наступні 10 років (3—4) гарантію роботи штучного серця було подовжено до 30 тижнів, тобто витрати зменшились у 1,87 раза, ніж на попередній ділянці кривої 2—3 [Современное управление, т. 1, 1997, с. 7—5].

Якщо крута частина кривої починає вирівнюватись, варто змінити напрями зусиль розробників, звернувши увагу на інші параметри продукту чи процесу.

На рис. 9.2 наведено приклад технологічного розриву, пов'язаного із шинним кордом.

Очевидно, що віскоза виявилась кращою за бавовну, хоча затрати становили близько 50 млн дол. США. Однак поліестр перевершив ефективність не лише віскози, але й нейлону. Перші 50 млн дол., що були витрачені на вдосконалення поліестру, дали вдвічі більшу вигоду, ніж застосування нейлону, і в 16 разів більшу, ніж бавовни. Через невизначеність і ризикованість переходу на іншу криву корпорація "Амерікан Віскоз" перевитратила 40 млн дол. на вдосконалення віскози (супервіскоза — супер 3 віскоза) і була поглинута іншою фірмою. Інша міжнародна корпорація "Дюпонт" понад 75 млн дол. США витратила даремно на вдосконалення нейлону після точки Нейлон 2 і втратила можливість стати лідером на кордовому ринку. Перемогу на цьому ринку наприкінці 60-х років отримала компанія "Сланіз", що завоювала понад 75 % ринку. Продуктивність науково-дослідних робіт "Сланіз" у галузі поліестру виявилась у 5 разів продуктивнішою, ніж "Дюпонт" щодо нейлонового корду.

Рис. 9.2. Інновація на прикладі шинного корду(Современное управление, т. 2, 1997, с. 6—7)

Перевага "нападників" являє собою зосередження науково-дослідної діяльності молодих і мобільних компаній на розробці технологій наступного покоління і використання цієї технології для наступу на ринок.

"Нападників" не зв'язують капіталовкладення у попередні технології, а тому вони швидко використовують усі свої інноваційні та фінансові можливості для запровадження якісно нових за продуктивністю технологічних розробок. Минулі лідери, що базуються на сьогоднішніх технологіях, зі значним запізненням помічають ефект нових технологій і не встигають змінити свій бізнес у напрямі технологічних якісних зрушень. У наведеному вище прикладі "Сланіз" виступила "нападником" стосовно "Дюпонт".

Зазначені закономірності стають підставою для утворення специфічного технологічного парадоксу міжнародних корпорацій. Цей парадокс було переконливо доведено в діяльності японських компаній, зокрема "Тошиба", американських корпорацій "Моторола", "Делл Комп'ютер", "3-М" та ін.

На рис. 9.3 схематично представлено зменшення витрат у процесі зниження рівня дефектів від 3 (66 810 на мільйон виробів) до 4 (6210), 5 (233), 6 (3,4).

Рис. 9.3. Технологічний парадокс

Застосування технологічного парадоксу ґрунтується на умові, коли експоненціальне зростання ринку випереджає експоненціальне зниження цін.

Loading...

 
 

Цікаве