WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Керівництво і комунікації в міжнародних корпораціях - Реферат

Керівництво і комунікації в міжнародних корпораціях - Реферат

У процесі самостійного вивчення теми студенту може здатись доцільним досить простий підхід до комплектування складу міжнародних команд і визначення ролей окремих їх членів. На перший погляд, варто включати до складу міжнародної команди представників англо-американського кластера, які можуть бути дійовими лідерами, локомотивами, та латиноєвропейського кластера, особливо французів, що вважаються найкращими у світі винахідниками, а тому можуть бути іноваторами в команді. Представники латиноамериканського чи близькосхідного кластера більше пристосовані до ролі командного гравця, а далекосхідного, німецького чи нордичного кластерів виглядають добрими організаторами і фінішерами. Практика, однак, не доводить, що розподіл ролей у міжнародних командах має здійснюватись виключно з урахуванням національних культур. Це лише один з початкових чинників утворення та ефективної діяльності міжнародних команд. Ретельні дослідження, проведені в Міжнародному інституті розвитку менеджменту (м. Лозанна, Швейцарія), довели, що значення національних культур відчувається лише на початкових стадіях формування команд. На наступних стадіях вагомішу роль відігравали індивідуальні особливості учасників: цінності, підходи, переконання і т. ін. [Менеджмент, 1999, с. 398].

Ураховуючи викладене, студент має засвоїти підхід до управління міжнародними командами, що ґрунтується на такій системі, як культурна матриця і включає три взаємозв'язані ланки: культура, ідеологія та особистість. За таким підходом культура означає колективне програмування менталітету, що охоплює основні небіологічні відмінності між людьми. Ідеологія означає систематизований ряд цінностей, переконань, підходів. Серед характеристик особистості важливо зважувати на співвідношення інтровертів та екстравертів. Про зв'язок зазначених елементів між собою свідчить, наприклад, сильна екстравертність бразильської та американської культур, сильна інтровертність фінської і японської культур, проміжний стан англійської і голандської культур.

Опановуючи питання теми, студенту важливо засвоїти певні правила організації командної роботи в міжнародних корпораціях, що дозволяє досягти найвищої продуктивності. За даними досліджень Дж. Катуенбаха та Д. Сміта, зазначені правила включають [Parker, p. 219]:

а) утворення малих команд, що не перевищують 10 членів;

б) поєднання різних людей, що володіють високорозвинутими навичками з погляду технічної експертизи і здатності розв'язувати проблеми чи управління міжособистісними конфліктами;

в) сприйняття командою загальної цілі, яка має бути реалістичною, посильною для досягнення;

г) встановлення рівня виконання конкретних завдань, що випливають із загальної цілі.

Особливо важливо звернути увагу на ключову роль координаторів в успішній діяльності міжнародних команд. За результатами досліджень М. О'Хара-Деверекс та Р. Йохансона, вони мають володіти певними якостями, які можна розподілити на три групи [Parker, p. 221]:

1.Особисті якості:

  • терпіння/стійкість;

  • емоційна стабільність;

  • здатність жити з помилками;

  • відкрите мислення;

  • почуття гумору;

  • скромність;

  • багата уява.

2. Ділові здібності:

  • здатність до системного мислення;

  • вміння приймати рішення в амбіційних ситуаціях;

  • здатність долати культурні бар'єри;

  • спроможність оцінювати модель поведінки в будь-якому культурному оточенні;

  • спроможність виявляти міжкультурні аспекти бізнесу;

  • здатність адаптувати стиль менеджменту;

  • технічна компетенція.

3. Інтелектуальні здібності:

  • пізнавально-інтелектуальні;

  • здатність формувати особисті стосунки і готувати доповіді;

  • знання історичних і поточних питань соціального розвитку;

  • відчуття цінностей кожної особи;

  • мотивованість до міжкультурної співпраці.

Самостійно вивчаючи тему, студенти повинні приділити увагу розумінню міжнародних комунікацій, загальна схема яких представлена на рис. 7.3.

Рис. 7.3. Процес комунікацій

Важливо підкреслити такі особливості міжнародних комунікацій:

  • розміщення окремих елементів комунікацій у різних частинах світу;

  • віддаленість;

  • вплив різних культур;

  • різниця у часі;

  • значні затрати.

Самостійно вивчаючи тему, студент має враховувати основні типи міжнародних комунікацій:

  • Зовнішні міжнародні комунікації

Приклад: Комунікації між урядами у зв'язку з дотриманням угод про міжнародну торгівлю.

  • Внутрішні міжнародні комунікації

Приклад: Спілкування в даній країні менеджера з іншої країни.

Менеджери-американці щоденно роблять у США 37 телефонних дзвінків, а в Японії — 34. Японські менеджери роблять в Японії щоденно в середньому 35 телефонних дзвінків, а в США лише 30.

Рис. 7.4. Приховані і висловлені міжнародні комунікації

Висхідні комунікації (upward communication):

  • зворотний зв'язок;

  • допомога менеджерам нижчого рівня від вищих менеджерів.

Спадні комунікації (downward communication):

  • встановлення завдань;

  • надання інформації.

Вивчаючи тему, важливо усвідомити бар'єри міжнародних комунікацій:

1. Мовні бар'єри (Language Barriers).

Типові кроки підготовки письмового звіту з використанням перекладу:

  • збір персоналом матеріалу для включення до письмового повідомлення;

  • підготовка попереднього проекту повідомлення німецькою мовою у письмовій формі;

  • доопрацювання проекту німецькою мовою;

  • переклад матеріалу з німецької мови англійською;

  • консультація з персоналом, що володіє двома мовами, стосовно перекладу;

  • доопрацювання проекту англійською мовою в додатковий час доти, доки він не буде придатним для подальшого використання.

2. Бар'єри сприйняття (Perceptual Barriers):

  • рекламні повідомлення;

  • інші погляди.

3. Вплив культури (The Impact of Culture):

  • культурні цінності;

  • непорозуміння.

4. Невербальні комунікації (Nonverbal Communication):

  • враження;

  • дистанція (інтимна, особиста, соціальна, публічна).

Вивчення зазначених бар'єрів повинно логічно завершитись розумінням шляхів підвищення ефективності міжнародних комунікацій:

а) Поліпшення системи зворотного зв'язку.

Найбільш важливим є зворотний зв'язок між материнськими компаніями і приєднаними відділеннями. Існує два типи систем зворотного зв'язку:

  • особові (наради, телефонні розмови);

  • міжособові (звіти, бюджети, плани).

Приклад: Половина материнських компаній США підтримують зворотний зв'язок зі своїми філіями за кордоном шляхом щомісячних письмових звітів, а в компаніях Європи і Японії цей показник становить лише 10 %. 75 % компаній США проводять щорічні наради з вищими керівниками філій, у той час як для європейських та японських компаній це становить 50 %, що вважається недостатнім для домашнього офісу.

Рис. 7.5. Категорії особистого просторупри міжнародному спілкуванні

Джерело: Adapted from Richard M. Hodgetts, Donald F. Kuratko. Management. — 2d ed. —San Diego, Calif.: Harcourt, Brace, Jovanovich, 1988. — P. 265.

б) Мовний тренінг:

  • вербальні (усні) комунікації;

  • письмові комунікації.

в) Культурний тренінг:

  • розуміння іншої культури;

  • національна культура і субкультура (спільність культури країн Південної Америки, латинська культура — основа культури Іспанії, Португалії, Італії, Франції);

  • обмеженність поняття "міжнародна культура".

г) Посилення гнучкості і співробітництва:

  • внутрішньофірмова взаємодія;

  • переговори;

  • урахування відмінностей між географічною і корпоративною культурами.

Способи подолання культурних бар'єрів:

Loading...

 
 

Цікаве