WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМенеджмент → Стратегічне планування - Реферат

Стратегічне планування - Реферат

Подібно реактивній, ця орієнтація вважає, що головною причиною змін є поновлення технологій, і до цього ставляться позитивно. На відміну від інактивістів, преактивісти не схильні обмежуватись достатнім мінімумом, вони прагнуть досягти оптимального результату. При цьому вони виходять з останніх досягнень технології. Планування в рамках цієї орієнтації активно використовує кількісний аналіз, лінійне програмування, програмне бюджетування, аналіз ризику, дослідження методом "витрати-ефект".

Разом з тим, для цієї орієнтації є характерним слабке використання накопиченого в минулому досвіду, перевага надається проведенню експерименту. При цьому організація розглядається як організм, отож будується як автократія цілей і демократія засобів. Фірми, що керуються цією орієнтацією, тяжіють до децентралізації, неформальних методів управління і лібералізму в підборі засобів, їх головне завдання - це розширення: стати більшою організацією, захопити більшу частину ринку, виробити якнайбільше продукції і т.д. Тобто бути першим номером. Планування при цій орієнтації полягає передбаченні майбутнього і підготовці до нього. Підготовка вимагає мінімізації загроз і максимізації можливостей. Преактивісти більше турбуються про те, щоб не втратити можливостей, ніж про те, щоб уникнути помилок. Вони вважають, що помилки обходяться дешевше, ніж втрачені можливості. Основна увага в рамках цієї орієнтації приділяється вдосконаленню прогнозування.

Преактивне планування на відміну від реактивного здійснюється згори-донизу. Воно починається з прогнозування зовнішніх умов. Після цього формулюють цілі організації і її стратегію в цілому. Цей матеріал передається на нижчий рівень, де встановлюються відповідні завдання і розробляються програми їх розв'язку. Результат передається ще нижче, де процес повторюється в тому ж порядку.

Оскільки преактивне планування спирається на точності прогнозів, важливо зрозуміти умови, за яких вони отримуються. Існують три варіанти таких умов:

1. Якщо система і її оточення не змінювались і їх стан є відомим у будь-який момент часу в минулому, тоді метод екстраполяції дає змогу знати її стан у будь-який момент часу в майбутньому.

2. Якщо система і її оточення є жорстко детерміновані, а стан системи і закономірності розвитку відомі, тоді точний прогноз є можливим.

3. Повністю передбачити майбутнє можна було б тоді якщо була б можливість повністю його контролювати. А це означало б, що можливості системи управління є необмеженими і тоді передбачення губить зміст. Складність преактивного планування витікає з того, що чим більший лаг прогнозу, тим більша ймовірність помилки. Тому ефективно підготуватися можна лише для відносно невеликого періоду планування. Незважаючи на методологічні труднощі преактивне плавання має широке застосування, вважається корисним і прогресивним.

4. Інтерактивізм. Четверта орієнтація – інтерактивна – розрахована на взаємодію. В її основі лежить методологія планування, яка відповідає системному підходу. Інтерактивісти виходять з того, що від зробленого зараз і в минулому залежить майбутнє. Виходячи з цієї орієнтації, майбутнє значною мірою є продуктом діяльності як самої організації, так і її оточення. Звідси витікає інтерактивна концепція планування бажаного майбутнього і пошук шляхів його побудови.

Для того щоб розібратися з будь-якою проблемною ситуацією, необхідні дві умови: по-перше, слід визначити, що являє собою дана ситуація в порівнянні з тими, відносно яких накопичений певний досвід. Це, зокрема, підкаже, яку сферу знань потрібно використати. По-друге, слід встановити, наскільки ця ситуація є унікальною, тобто яких знань ще бракує. Інтерактивісти, як і преактивісти у розв'язанні проблем покладаються більше на експеримент, ніж на досвід. Однак при виявленні проблем вони, як і реактивісти, більше покладаються на історичний досвід, ніж на експеримент. Якщо інактивісти схильні діяти задовільно, а преактивісти - оптимально, то інтерактивісти зосереджуються скоріше на підвищенні результативності в майбутньому, ніж на тому, наскільки результативні дії можна виконати в конкретний момент часу і в конкретних умовах. Їх мета - максимізувати свою здатність до навчання, адаптації і розвитку. Інтерактивна орієнтація виходить з того, що помилки в постановці проблем витікають з недостатньої обізнаності стосовно кінцевого результату.

13 В залежності від того, які цілі враховуються при плануванні, виділяють чотири типи планів, а саме: операційний, тактичний, стратегічний і нормативний. Відношення типів планів до засобів, завдань, цілей, ідеалів та орієнтації планування подано в таблиці;

Таблиця 9.2

Співвідношення типів планів, засобів, завдань, цілей, ідеалів та орієнтацій

Типи планів

Засоби

Завдання

Цілі

Ідеали

Орієнтації

Операціональне

Виб.

Виз.

Виз.

Виз.

Інактивізм

Тактичне

Виб.

Виб.

Задані

Виз.

Рективізм

Стратегічне

Виб.

Виб.

Виб.

Виз.

Преактивізм

Нормативне

Виб

Виб

Виб

Виб

Інтерактивізм

Виб. – вибираються; Виз. – визначені.

Операційне планування представляє собою вибір засобів розв'язку завдань, що були поставлені або встановлені вищестоящим керівництвом. Наприклад, планування випуску продукції за номенклатурою встановленою зверху. Таке планування є оперативним, або короткостроковим. Операційним плануванням, як правило, займаються інактивісти, незважаючи на їх негативне ставлення до планування взагалі, їх завдання - зберегти існуючий стан речей - визначено, але засоби для його виконання вони повинні підібрати самі.

Тактичне планування полягає у виборі засобів і завдань, необхідних для досягнення цілі, яка встановлена вищим керівництвом або є традиційною. Наприклад, захопити лідерство на ринку. Ця ціль може бути заданою фірмі відділом маркетингу. Цей відділ представляє план по зменшенню розриву між організацією і існуючим лідером на ринку (її завдання). Далі вибираються необхідні засоби розв'язання завдань. Таке планування, звичайно, буває середньотерміновим.

Тактичне планування характерне для реактивістів. Вони повинні вибрати стан організації в майбутньому, який би відповідав теперішньому стану (це їх завдання) і у відповідності з цим підібрати необхідні засоби.

Стратегічне планування полягає у виборі засобів, завдань і цілей. Ідеали, як правило, задаються зверху, або випливають з місії організації. З цих позицій стратегічне планування багато в чому збігається з довготерміновим плануванням, хоча між ними існує суттєва різниця.

Стратегічне планування є характерним для преактивної орієнтації, коли в полі зору є більш тривалий період, чим той, що охоплюється планом. В цьому випадку преактивісти дивляться далі ніж реактивісти та інактивісти.

Нормативне планування вимагає відкритого вибору засобів, завдань, цілей і ідеалів. Це планування не носить фіксованого горизонту. Воно є характерним для інтерактивної орієнтації і охоплює всі внутрішні і зовнішні взаємовідносини, включаючи зв'язки між організацією і її фоновим оточенням, на яке вона не здійснює впливу, але, навпаки, фонове оточення впливає на організацію.

Використана література

  1. Стратегічне планування.- К.: КНУБА, 2006.- 417 с.

  2. Крамаренко Галина Олександрівна Фінансовий аналіз і планування.- К.: ЦУЛ, 2003.- 224с.

  3. Закон України про планування.- К.: Парламентське видавництво, 2000.- 34с.

  4. Павлов В.І. Основи підприємництва: бізнес-планування.- Луцьк: Надстир'я, 1998.- 204с.

  5. Блейклі Едвард Дж. Планування місцевого економічного розвитку.- Львів: ЛІТОПИС, 2002.- 416с.

  6. Менеджмент та планування: Науково-технічний збірник. Вип. 11/ Відп. ред. М.М.Осєтрін.- К.: КНУБА, 2002.- 182с.- 4.00

Loading...

 
 

Цікаве